• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 20. Право власності на об’єкти промислового використання та правові засоби індивідуалізації цивільного обороту, товарів і послуг

Засоби ідентифікаціїсуб’єктів господарської діяльності належать до категорії виключних прав. Застосування таких засобів та їх правове забезпечення сприяють розвитку ринкових відносин в Україні та належного врегулювання зростаючих конкурентних відносин.

До таких засобів індивідуалізації відноситься комерційне (фірмове) найменування, товарні знаки товарів та послуг, географічне зазначення походження товарів.

За допомогою цих засобів забезпечується ідентифікація суб’єктів підприємницької діяльності, товарів і послуг на ринку господарської діяльності з метою захисту законних прав та інтересів суб’єктів господарювання та споживачів.

За своїм змістом засоби індивідуалізації відображають не тільки особливості організаційно-правових форм діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, але й ідентифікують результати їхньої діяльності – різноманітні товари та послуги.

Ідентифікація суб’єктів господарської діяльності здійснюється за допомогою комерційного (фірмового) найменування, яке повинно правдиво відображати правовий статус суб’єкта підприємництва.

Суб’єктами комерційного найменування є юридичні особи, а їх структурні утворення виступають лише від її імені. Така юридична особа має право виступати в цивільному обороті лише під власним комерційним найменуванням; забороняти іншим особам будь-яким способом використовувати своє найменування. Під таким найменуванням здійснюється вся господарсько-правова діяльність юридичної особи (укладення договорів, реалізація особистих немайнових прав, відповідальність). Розміщується комерційне найменування на офіційних бланках, рахунках, прейскурантах тощо. Право на таке найменування є абсолютним, воно чинне з моменту його першого використання. Це право захищається не лише на території України, але й у зарубіжних країнах, що є учасниками Паризької конвенції з охорони промислової власності.

Неправомірне використання комерційного найменування іншими суб’єктами, тобто його використання у знаках товарів або послуг чи перекручення такого найменування, є порушенням абсолютних прав власника та підлягають судовому захисту.

Товари та послуги, що надаються споживачам суб’єктами господарської діяльності, мають відповідні знаки чи символи, що відрізняють їх на ринку.

Суб’єктами власності на торговельну марку є фізичні чи юридичні особи.

Реєстрація товарних знаків здійснюється Державним департаментом з питань інтелектуальної власності, на підставі чого видається свідоцтво з відповідною сплатою зборів. Торговельна марка може бути зареєстрованою і в іноземних державах, однак за наявності свідоцтва України.

Торгова марка використовується на всіх товарах та послугах щодо яких вона зареєстрована, у документації, рекламі, друкованих виданнях, упаковці. Власник майнових прав на торгову марку може передавати права на неї правонаступнику або іншим особам на підставі ліцензії. Термін дії права на торгову марку – 10 років, з правом продовження (ст. 496 ЦКУ).

Припинення прав на торговельну марку може бути у випадку не використання чи недостатнього використання зареєстрованої торговельної марки, чи визнання її недійсною за рішенням суду. Дострокове припинення може мати місце якщо торговельна марка перетворилася у загальновживане позначення певного виду товарів чи послуг, чи ініціативою самого власника.

Зазначення географічного походження товарів та послуг поступово входить у коло правового регулювання в Україні і відображає особливості товарів, що виготовлені у певній місцевості. Фактично це є ознака позитивної репутації товарів на ринку. Правове регулювання відносин, щодо географічного зазначення походження товарів, регламентується ст. 501-504 ЦКУ; ЗУ «Про охорону прав на зазначення походження товарів», а також ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції», ЗУ«Про рекламу», ЗУ«Про захист прав споживачів», ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

У поняття «географічне зазначення» входить: назва держави, населеного пункту чи місцевості, особливі властивості товару з такої місцевості, чи створеного певними людьми, що у свою чергу підвищує конкурентноздатність товарів на ринку.

Суб’єктами прав на географічне зазначення товару є виробники товарів, що мають певні особливості пов’язані з географічним місцем; асоціації споживачів; установи, що задіяні безпосередньо до вивчення чи вироблення таких товарів, продуктів тощо.

Реєстрація права здійснюється Державним департаментом з питань інтелектуальної власності.

Комерційну таємницю становить інформація щодо виробництва, технології, фінансів, управління, яка може завдати шкоди інтересам підприємства. Однак, комерційна таємниця не становить державної таємниці (ст. 505-508 ЦКУ).

Не є комерційною таємницею: різного роду документи організаційної діяльності, фінансові документи, звіти, документи про платоспроможність, чисельність працівників, фонд заробітної плати, податкові документи.

Вимоги до комерційної таємниці:

- така інформація не відома іншим особам;

- законні підстави обмеження до вільного доступу до такої інформації;

- вжито заходів для охорони такої інформації.

Суб’єктами є фізичні особи та юридичні особи у галузі підприємницької діяльності, котрі правомірно визначили інформацію як комерційну таємницю.

Суб’єкти мають право на використання комерційної таємниці, виключне право надавати дозвіл на її використання, виключне право перешкоджати зборута використанню комерційної таємниці.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. IV. Вартість знака для товарів і послуг та фірмового найменування
4. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
5. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
6. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.
7. L2.T4/1.3. Засоби дозування сипучих матеріалів.
8. L3.T4/2. Засоби переміщення рідин.
9. V Засоби навчання
10. V теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.
11. V. Класифікація і внесення поправок
12. VII. За видами товарів і послуг

Переглядів: 657