Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Геологічна діяльність поверхневих текучих вод

1. Площинний безрусловий схиловий стік.

2. Стік тимчасових руслових потоків.

2.1. Руйнівна діяльність тимчасових руслових потоків.

2.2. Акумулятивна діяльність тимчасових руслових потоків.

3. Стік постійних водотоків – річок.

3.1. Річкова ерозія.

3.2. Перенос і акумуляція осадків.

1.До поверхневих текучих вод належать усі води, які течуть поверхнею суходолу (поверхневий стік). Усі ці води на своєму шляху до моря здійснюють величезну геологічну роботу: руйнують ГП, переносять і відкладають пухкі продукти руйнування, змінюють рельєф поверхні Землі.

Руйнування ГП текучими водами називають ерозією. Сукупність процесів механічного руйнування і перенесення продуктів руйнування ГП називають денудацією. За характером і наслідками діяльності виділяють три види поверхневого стоку:

- площинний безрусловий схиловий;

- тимчасові руслові потоки;

- водотоки – річки.

Площинний безрусловий схиловий стік, коли дощові води стікають похилою поверхнею у вигляді численних дрібних струминок, які густо переплетеною мережею або суцільною плівкою вкривають весь схил. Цей процес називають площинним змивом, або площинною ерозією. У підніжжя схилу швидкість стікання води сповільнюється і перенесений нею матеріал відкладається. Продукти вивітрювання, перенесені змиванням дощовими і талими сніговими водами згори вниз і нагромаджені на схилах і в підніжжі підвищень, називають делювієм, або делювіальними відкладами. Вони складені переважно суглинками, іноді піщаним і дрібнощебенистим матеріалом. Внаслідок площинного змиву колишні підвищені місця поступово знижуються, а схили виполохуються і набувають плавних обрисів.

2.1. Дрібні струминки, що вчиняють площинний змив, поступово зливаються у більші струмені фіксованого стоку, які і спричиняють розвиток глибинної ерозії. Спочатку вони утворюють неглибокі борозни і вимоїни, які розростаються і перетворюються на яри.

Яри – це відносно вузькі видовжені заглибини з крутими, часто прямовисними стінками, вироблені тимчасовими водними потоками. Ростуть яри переважно своїм верхів’ям вгору по схилу за законом відступаючої ерозії. Під час свого розвитку яр виробляє стійкий повздовжній профіль, який відповідає масі води на кожній ділянці потоку. Такий профіль називають профілем рівноваги, який має форму ввігнутої кривої, що поступово виполохується від витоку до гирла. Вглиб яр зростає доти, доки його гирло не досягне рівня річки, в яку він впадає (річка – межа його глибинної ерозії). Найнижчий рівень, якого водний потік досягає в гирлі, називають базисом ерозії. Інтенсивність розвитку ярів залежить від особливостей клімату, рельєфу місцевості, складу ГП.

2.2. Цей тип діяльності найбільше проявляється в нижніх частинах стоку тимчасових руслових потоків, при виході в долини річок чи балок, де утворюються конуси виносу, складені не відсортованим уламковим матеріалом. У конусах виносу тимчасових гірських потоків місцями спостерігається диференціація принесеного матеріалу і зональність його поширення. У відносно крутій вершинній частині конусу нагромаджується більший за розміром уламковий матеріал, нижче якого можуть розташовуватися піски, супіски, а в крайовій частині – тонкі пилуваті лесоподібні відклади. Відклади конусів виносу тимчасових водних потоків називаються пролювієм. Конуси виносів, зливаючись один з одними, утворюють місцями в підніжжях схилів широкі хвилясті шлейфи.

У гірських районах з тимчасовими водними потоками пов’язане періодичне виникнення короткочасних потоків – селів. Дощова вода підхоплює велику кількість уламкового матеріалу і з величезною силою несе його вниз, руйнуючи все на своєму шляху. Висота грязьокам’яного валу до 10…15 м. Відклади селевих

потоків також належать до пролювію.

3. Річки – це постійно діючі водні потоки. Річки живляться підземними, атмосферними або озерними водами. Залежно від характеру та інтенсивності живлення змінюються режим річок, кількість і рівень води, а також швидкість їх течії. Високий рівень води в річці називають повінню, низький – меженню. Короткочасні підвищення рівня води в річках під час довготривалих дощів та сніготанення називають паводками.

Головна річка з впадаючими в неї притоками – це річкова система, а площа, яку охоплює річкова система, -- річковий басейн. Річкові басейни розмежовуються вододілами, які є найбільш піднятими ділянками місцевості.

В річковій долині виділяють такі елементи:

- дно, або ложе, - найнижча частина долини (частину дна, якою тече вода, називають руслом);

- схили долини – нахилені ділянки долини, розташовані по обидва боки від дна.

Напрямки річкових долин і плани річкових систем пов’язані з геологічною будовою місцевості. Геологічна робота річок виражається в ерозії, транспортуванні продуктів руйнування та їх акумуляції.

3.1. Річкова ерозія є двох типів: глибинна, або донна, спрямована вглиб річки; бічна, яка призводить до підмивання берегів і розширення долини.

Співвідношення глибинної і бічної ерозії змінюється на різних стадіях розвитку долини, а саме на стадіях: морфологічної молодості; зрілості; старості.

На стадії молодості в річковій долині більш інтенсивно проявляється глибинна ерозія. Рівень, нижче якого річка не може врізатися, тобто поглибити своє русло, називають базисом ерозії. За базис ерозії для кожної річки є рівень водного басейну, в який вона впадає. На початковому етапі розвитку річка має крутий повздовжній профіль, ускладнений різноманітними нерівностями.

На стадії зрілості річка продовжує виробляти свій профіль рівноваги, який поступово набуває вигляду плавної кривої, пологої в нижній течії і більш крутої у верхній. Глибинна ерозія проявляється переважно лише у верхній течії, а в нижній переважає бічна ерозія. Русло починає блукати, звиватися серед власних наносів, утворюючи петлеподібні вигини – меандри.

На стадії старості річка ніби відмирає. Повздовжній профіль річки дуже виполохується, течія сповільнюється і стає ледве помітною, русло меандрує, долина заболочується, виникають озера і стариці.

3.2. Водночас із ерозійною діяльністю річки здійснюють велику переносну чи акумулятивну роботу. Перенесення продуктів руйнування ГП здійснюється кількома способами: 1) в розчиненому стані; 2) перенесенням дрібненьких частинок у зваженому стані; 3) перекочуванням грубих уламків по дну; 4) перенесенням уламкового матеріалу за допомогою льоду.

Ступінь мінералізації річкових вод коливається в широких межах і змінюється в часі, залежить від кількості атмосферних опадів, розчинності ГП та ін.

Уламки і дрібні завислі частинки ГП, які переносяться річками, називають твердим стоком. Річкам властивий турбулентний (вихровий) рух води. Ламінарний (струминний) рух трапляється лише на ділянках з дуже повільною течією.

Кількість перенесеного річками матеріалу зростає із зростанням течії, але це значно. Міро. Залежить від характеру берегів, літологічного складу порід, по яким вона протікає та інших чинників.

У разі зменшення швидкості течії річки уламковий матеріал відкладається на дні. Насамперед відкладаються валуни, галька, гравій, потім пісок і глинистий матеріал.

Відклади, що утворюються в результаті акумулятивної діяльності річок, називають алювієм. Алювій нагромаджується найбільше в гирлах річок, де нахил русла і швидкості є найменшими.

Розділяють 2 типи річкових гирл – дельти і естуарії. Дельта – це сукупність численних мілин і острівців, утворених алювіальними наносами у морі чи озері поблизу гирла річки. У плані вона має вигляд трикутника, повернутого основою до моря і схожого на грецьку букву «дельта». Дельти утворюються в гирлах річок, які виносять велику кількість алювіальних відкладів, а мілке море не може їх відібрати і розстелити по дну. Це р. Хуанхе, Янцзи, Лена, Волга.

Естуарій – широке лійкоподібне гирло річкової долини, відкрите до моря, завдяки чому морські припливи заходять далеко в русло річки. Вони виникають у місцях великих глибин моря поблизу берега, де є сильні припливи і відпливи, або морські течії, а також мають місця опускання території і затоплення пониззя річок морем. Це р. Об, Єнісей.

 


Читайте також:

  1. Адвокатська діяльність
  2. Актове діловодство. Діяльність судів. Ведення актових книг
  3. Англійська система фізичного виховання. Діяльність Томаса Арнольда.
  4. Антимонопольна діяльність держави
  5. Антимонопольна діяльність держави.
  6. Аудиторська фірма — юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність.
  7. Банківська діяльність
  8. Банківська діяльність у сфері надання фінансових послуг
  9. Банківська діяльність у сфері надання фінансових послуг.
  10. Болота та їх геологічна діяльність
  11. Валютні біржі та їх діяльність
  12. Взаємодія органів слідства з підрозділами, уповноваженими здійснювати оперативно-розшукову діяльність, при розслідуванні злочинів




Переглядів: 5296

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Геологічна діяльність вітру | Геологічна робота льодовиків

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.