• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

За методом Ієндрашика, Клеггорна і Грофа

Завдання.Визначити вміст загального, зв’язаного та вільного білірубіну у сироватці крові методом Ієндрашика, Клеггорна і Грофа.

Принцип. Метод базується на здатності зв’язаної і дисоційованої форми вільного білірубіну утворювати при взаємодії з діазофенілсульфо-новою кислотою азобілірубін рожево-фіолетового кольору. Вільний білірубін переводиться в розчинний дисоційований стан кофеїновим реактивом, завдяки чому в цій пробі визначається загальний білірубін. За різницею між загальним і зв’язаним білірубіном знаходять концентрацію вільного.

Хід роботи. У три пробірки вносять, відповідно до таблиці, необхідні інгредієнти і ретельно перемішують.

При визначенні загального білірубіну проби залишають стояти на 20 хв для розвитку забарвлення, а зв’язаного – на 5-10 хв (при більш тривалому стоянні в реакцію вступає вільний білірубін). По закінченні вказаного часу фотометрують кожну пробу проти води на ФЕК при довжині хвилі 520-560 нм (зелений світлофільтр) у 5 мм кюветі. З одержаних екстинкцій загального і зв’язаного білірубіну віднімають екстикцію контрольної проби (контроль на мутність сироватки) і знаходять вміст загального і зв’язаного білірубіну (у мкмоль/л) за калібрувальним графіком. Вільний білірубін розраховують за різницею між кількістю загального і зв’язаного білірубіну. Розраховують вміст загального білірубіну та його фракцій у сироватці крові і роблять висновки про причини можливих відхилень цих показників.

Клініко-діагностичне значення. У нормі вміст загального білірубіну в сироватці крові становить 4,0-21,0 мкмоль/л; з цієї кількості 75% припадає на долю вільного білірубіну (6,0-15,0 мкмоль/л) і 25% на долю зв’язаного (2,0-5,0 мкмоль/л). До основних факторів, що викликають порушення обміну жовчних пігментів, належать: підвищений гемоліз еритроцитів, порушення синтезу білірубінглюкуронідів, порушення виділення зв’язаного білірубіну з гепатоцитів до жовчних капілярів (деструкція гепатоцитів), порушення жовчовиділення внаслідок обтурації позапечінкових жовчовивідних шляхів. Паренхіматозна жовтяниця виникає при гепатитах, цирозах печінки і характеризується різким підвищенням вмісту зв’язаного білірубіну в крові. У печінці знижується утворення білірубінглюкуроніду, внаслідок цього вміст вільного білірубіну в крові також збільшується. Гемолітична жовтяниця виникає при посиленому гемолізі еритроцитів, що призводить до утворення великої кількості вільного білірубіну, оскільки печінка не встигає його зв’язувати. Збільшення концентрації зв’язаного білірубіну у випадку обтураційної жовтяниці обумовлено перенаповненням жовчних шляхів унаслідок закупорки, розриву їх і подальшого переходу компонентів жовчі у кров; при цьому у крові накопичується зв’язаний білірубін (гіпербілірубінемія), із сечі зникає уробіліноген, однак внаслідок білірубінурії вона набуває темного забарвлення, а з калу зникає стеркобілін. У клініко-біохімічних лабораторіях проводять дослідження вмісту білірубіну та його фракцій для диференціальної діагностики жовтяниць.

Читайте також:

1. VII. Нахождение общего решения методом характеристик
2. Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування її розв’язання програмним методом
3. Аналіз фінансової звітності методом коефіцієнтів
4. Банку за методом кумулятивного гепу, (тис. грн.)
5. Введення проводок методом копіювання
6. Виділення чистих культур за методом Коха
7. Визначення вмісту загального та білкового азоту за методом Кьєльдаля
8. Визначення загального азоту в сечі за методом Кьєльдаля.
9. Визначення загального вмісту органічних та мінеральних фосфатів ґрунту методом прокалювання Сендерса -Вільямса
10. Визначення йодного числа жиру методом Війса.
11. Визначення йодного числа жиру прискореним методом (методом Маргошеса).
12. Визначення йодного числа методом Гюбля.

Переглядів: 1423