• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Визначення загального азоту в сечі за методом Кьєльдаля.

Завдання 1. Визначити вміст сечової кислоти в сироватці крові.

Принцип. Метод базується на здатності сечової кислоти відновлювати фосфатно-вольфраматний реактив (реактив Фоліна) з утворенням сполук, інтенсивність забарвлення яких пропорційна концентрації цієї кислоти.

Хід роботи. У центрифужну пробірку вносять по 1,5 мл сироватки крові, води і 20% розчину трихлороцтової кислоти. Перемішують, через 5 хв центрифугують 10 хв при швидкості 3000 об/хв. Беруть дві чисті градуйовані пробірки (дослідну і стандартну), додають у них реактиви відповідно до схеми:

Через 10 хв обидві проби фотометрують проти води на ФЕК при довжині хвилі 510-560 нм (зелений світлофільтр) у 5 мм кюветі. Вміст сечової кислоти (Х) у ммоль/л в сироватці крові розраховують за формулою:

Х = (Едосл.×0,01×200)/(Ест.×168), де Едосл. – екстинкція дослідної проби; Ест. – екстинкція стандартної проби; 0,01 – маса сечової кислоти в пробі стандартного розчину, взятого для реакції (мг); 200 – коефіцієнт перерахування на 1 л сироватки крові; 168 – молекулярна маса сечової кислоти.

Завдання 2. Визначити вміст сечової кислоти в сечі.

Принцип. Метод базується на здатності сечової кислоти відновлювати фосфатно-вольфраматний реактив (реактив Фоліна) у фосфатно-вольфра-мову синь, інтенсивність забарвлення якої пропорційна концентрації сечової кислоти. Кількість фосфатно-вольфрамової сині визначають титруванням розчином калію гексаціаноферату (III). Останній окислює фосфатно-вольфрамову синь, і синє забарвлення зникає.

Хід роботи. До 1,5 мл сечі додають 1 мл 20% розчину натрію карбонату і 1 мл реактиву Фоліна, перемішують і титрують розчином 0,01 моль/л калію гексаціаноферату (III) до зникнення синього забарвлення. Для розрахування вмісту сечової кислоти в сечі необхідно знати, яка її кількість відповідає 1 мл розчину 0,01 моль/л калію гексаціаноферату (III). Так, якщо на титрування 1,5 мл стандартного розчину сечової кислоти, що містить 0,75 мг цієї кислоти, після додавання 1 мл 20% розчину натрію карбонату і 1 мл реактиву Фоліна витрачено 0,81 мл калію гексаціаноферату (III), тоді його 1 мл відповідає: 0,75/0,81=0,8 г сечової кислоти. Вміст сечової кислоти (У) у мг/добу в сечі розраховують за формулою: У = (0,8×а×в)/1,5, де 0,8 г сечової кислоти відповідає 1 мл калію гексаціаноферату (III); а – кількість калію гексаціаноферату (III), що витрачена на титрування (мл); в – добовий діурез; 1,5 – кількість сечі, взятої для визначення (мл). Коефіцієнт перерахунку в одиниці СІ (ммоль/доба) дорівнює 0,0059.

Клініко-діагностичне значення. Сечова кислота є кінцевим продуктом обміну пуринових нуклеотидів. У нормі концентрація сечової кислоти в сироватці крові становить 0,10-0,40 ммоль/л, а з сечею виділяється 2,36-5,90 ммоль/добу. Підвищений вміст сечової кислоти в крові (гіперурікемія) має місце при багатьох патологічних станах, пов’язаних з посиленим розпадом нуклеопротеїнів (лейкоз, діабет, алергія), при дефектах ферментів фосфорибозилдифосфатсинтетази та гіпоксантингуанінфосфорибозилтрансферази (подагра, синдром Леша-Ніхана), аденінфосфорибозилтрансферази (сечокам’яна хвороба), а также при хворобі Гірке (недостатність глюкозо-6-фосфатази у печінці). Збільшення концентрації сечової кислоти є головним діагностичним критерієм подагри. Очевидно, що при зміщенні реакції середовища в кислу сторону сечова кислота відкладається в тканинах, хрящах, суглобових сумках. Гіпоурікемія та підвищена екскреція гіпоксантину і ксантину можуть бути наслідком недостатності ксантиноксидази, викликаної порушеннями в структурі гену цього фермента, або результатом пошкодження печінки. Гіпоурікурія спостерігається при подагрі, нефриті, нирковій недостатності; гіперурікурія може спостерігатися при підвищеному надходженні та посиленому розпаді нуклеопротеїнів. У дітей виділяється відносно більше сечової кислоти, ніж у дорослих.

Завдання 3. Визначити загальний азот сечі за методом Кьєльдаля.

Принцип. Сечу спалюють (мінералізують) у концентрованій сульфатній кислоті. При цьому азот усіх органічних і неорганічних сполук у вигляді амоніаку зв’язується із сульфатною кислотою, переходить в амоній сульфат, який, реагуючи з реактивом Несслера, утворює сполуку жовто-оранже-вого кольору. Інтенсивність забарвлення розчину пропорційна концентрації азоту.

Хід роботи. 1. Мінералізація. У пробірку вливають 0,5 мл сечі, додають 0,05 мл конц. сульфатної кислоти. Спалювання здійснюють на піщаній бані: пробірка повинна торкатися тільки верхнього шару піску. Спочатку випаровується вода, сеча набуває бурого забарвлення. Пробірку знімають з бані, дають їй охолонути, додають 2 краплі пергідролю і знов ставлять для спалювання до знебарвлення рідини. Слід перевірити колір рідини у пробірці після її охолодження, оскільки часто рідина, яка здається безбарвною у гарячому стані, при охолодженні темнішає. Після охолодження в пробірку додають 10 мл свіжокип’яченої дистильованої води, нейтралізують 12,5М їдким натром до слабо лужної реакції, яку визначають за зміною кольору лакмусового папірця з червоного на синій. Надлишок основи у разі нейтралізації призводить до помутніння розчину. Недостатність основи спричиняє випадіння солей ртуті з реактиву Несслера, і дослід вважають зіпсованим.

2. Кольорова реакція (несслеризація). У пробірку додають 0,5 мл реактиву Несслера (калій-меркурію йодид), унаслідок чого вміст пробірки забарвлюється у жовтий колір різної інтенсивності залежно від вмісту азоту.

Паралельно з дослідною пробою обробляють стандартну пробу: 0,2 мл стандартного розчину амонію сульфату; 0,05 мл конц. сульфатної кислоти; 0,3 мл 12,5 М розчину їдкого натру; 0,5 мл реактиву Несслера і 9,8 мл дистильованої води. Дослідну і стандартну проби вимірюють порівняно з контролем на реактиви за довжини хвилі 440-450 нм у 5 мм кюветі. Контроль роблять як стандартну пробу, але замість стандартного розчину амонію сульфату додають воду. Контрольна проба повинна мати легкий жовтуватий відтінок. Більш насичений колір контролю свідчить про наявність у дистильованій воді азоту (амоніаку). Розрахунок здійснюють за формулою: Сд=Сст.×(Ед./Ест.), де Сд – концентрація загального азоту в сечі (ммоль/л); Ед. – екстинкція дослідної проби; Сст. – концентрація загального азоту в стандарті; Ест. – екстинкція стандартної проби.

Клініко-діагностичне значення. За добу людина виділяє 10-17 г азоту, з якого 80-90% припадає на сечовину. За цим показником визначають нітрогеновий баланс організму, а також функціональний стан печінки, нирок та інших органів.

Читайте також:

1. CMM. Визначення моделі зрілості.
2. I визначення впливу окремих факторів
3. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
4. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
5. Ocнoвнi визначення здоров'я
6. S Визначення оптимального темпу роботи з урахуванням динаміки наростання втоми.
7. VII. Нахождение общего решения методом характеристик
8. А. Визначення розмірів і площі зони хімічного зараження.
9. Автомобільні дороги загального користування
10. Азотування
11. Алгебраїчний спосіб визначення точки беззбитковості
12. Алгоритм визначення проекцій точок на поверхнях обертання

Переглядів: 1639