Розрахункові операції банків з векселями

Вексельний обіг розвивався протягом багатьох століть і відрізнявся великими розбіжностями часом навіть у країнах, пов'язаних між собою багатовіковими економічними та культурними традиціями. З метою уніфікації вексельного законодавства й усунення колізій вексельних законів було проведено кілька міжнародних конференцій, остання з яких відбулася в 1930 році в Женеві. У результаті її роботи були вироблені три вексельні конвенції:

- Конвенція № 358, що встановлює Уніфікований закон про переказний і простий вексель;

- Конвенція № 359, що має на меті вирішення деяких колізій
законів про переказні і прості векселі;

- Конвенція № 360 про гербовий збір відносно до переказних і
простих векселів.

Країни, що приєдналися до першої із зазначених конвенцій (спочатку їх було 25), взяли на себе зобов'язання ввести в дію на своїй території Уніфікований закон про переказний і простий вексель (далі - УВЗ), що є першим додатком до зазначеної конвенції, з можливістю включення в національне законодавство застережень до закону, наведених у другому додатку до цієї самої конвенції.

Таким чином, ми бачимо, що вексель, вексельне законодавство та операції з векселями інтенсивно розвивалися з давніх часів унаслідок того, що вексель одразу став важливим елементом господарських відносин і розрахунків.

Важливість векселя, його місце в економіці визначається його функціями. Основною функцією вексельного обігу є оформлення короткострокового кредиту. Ця функція діє тоді, коли поста чальник продукції зацікавлений у її реалізації покупцю, який на час укладання угоди не має належної суми грошей. Тоді постачальник у рахунок майбутнього платежу за свою продукцію бере
з покупця вексель, тобто боргове зобов'язання, сума якого з урахуванням строку платежу та відсотків за кредит, як правило, перевищує величину суми товарної угоди.

По-друге, вексель здатний виконувати функцію платежу як
платіжний засіб. Він дозволяє отримати гроші, не очікуючи строку платежу. Його можна продати або залишити під в заставу в комерційному банку. Купівля банками векселів дістала назву обліку векселів, або дисконту.

Банки ж, купивши векселі, до настання строку оплати тримають їх у себе, сплачуючи при цьому певну суму, що називається обліковим відсотком. У цьому випадку банк перебирає на себе функцію кредитора, а при настанні строку оплати стягує борг з векселедавця.

Важливими функціями векселя є прискорення розрахунків і грошового обігу. Також вексель здійснює функцію контролю за використанням зобов'язань між суб'єктами господарського життя, скорочення грошової і кредитної маси в обігу, а також стримування темпів інфляції.

Отже, звичайний вексель є знаряддям комерційного кредиту та здатний здійснювати надзвичайно важливі функції.

Розвиток товарно-грошових відносин зумовив появу й інших форм векселів, крім звичайного.

Набули поширення комерційні векселі, які послужили для банків важливим поштовхом до виписування своїх власних векселів, що дівтали назву банкноти, або банківського кредитного білета. З часом виникла форма фінансового векселя, який лише оформлює міжбанківські боргові відносини й виписується лише банками.

Вексель - це складений за встановленою законодавством формою документ, що є цінним папером і розрахунковим засобом, який засвідчує безумовне зобов'язання однієї особи сплатити іншій певну суму грошей у певному місці після настання встановленого строку.

Вексельні операції - будь-які дії суб'єктів господарювання пов'язані зі складанням, рухом, погашенням векселів, тобто відносини з іншими підприємствами і організаціями стосовно вексельного обігу.

Відповідно до Правил «Про виготовлення і використання вексельних бланків» векселі можуть видаватися тільки для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, НБУ і комерційних банків України. Розглянемо процедуру видачі простого та переказного векселів.

При складанні простого векселя беруть участь дві особи - векселедавець і перший отримувач. Наприклад, підприємство «Старт» є боржником товариства «Фініш». Тоді векселедавець (у даному випадку підприємство «Старт») робить на векселі напис, що свідчить про його зобов'язання сплатити певну суму грошей векселеотримувачу (товариству «Фініш») приблизно такого змісту: «Ми заплатимо (тільки) товариству «Фініш» ». Якщо в тексті є застереження «тільки», то перший отримувач не має права передавати вексель за індосаментом, тобто вексель є іменним.

Як уже зазначалося, не тільки підприємства можуть виписувати векселі. Банки, відповідно до Положення «Про операції банків з векселями», теж мають можливість здійснювати розрахункові операції з векселями. За наявності в банку кредиторської заборгованості він може оформити її за допомогою векселя. При цьому складається договір про випуск простих (фінансових) векселів між клієнтом і банком: клієнт зобов'язується перерахувати в оплату векселя певну суму грошей, а банк - оплатити власні векселі по настанні встановленого терміну.

У складанні переказного векселя, як правило, беруть участь три особи. Крім векселедавця (трасанта) - особи, яка віддає наказ платити, і першого отримувача (ремітента) - особи, на користь якої видається вексель, учасником операції є платник (трасат) -особа, якій дається наказ платити за векселем. До настання терміну платежу трасат повинен дати згоду (акцепт) на оплату векселя. Видача векселя на користь ремітента на трасата називаються ремітуванням стосовно першого отримувача векселя (ремітента) і трасуванням стосовно платника (трасата).

Кількість учасників при складанні переказного векселя може бути скорочена до двох. На відміну від простого векселя, що вида- Я ється боржником на кредитора, переказний вексель з двома учасниками видається кредитором на боржника на свою користь. За необхідності цей вексель може бути переданий іншій особі.

Відповідно до ст. З УВЗ переказний вексель може бути виданий на самого векселеотримувача, тобто при складанні векселя векселедавець (трасант) віддає наказ самому собі здійснити платіж. Оформлення такого векселя рівнозначне оформленню простого векселя.

Комерційні банки у сфері вексельного обігу можуть здійснювати кредитні, торговельні, гарантійні, розрахункові, комісійні та довірчі операції.

Кредитними вважаються вексельні операції, які супроводжуються наданням або залученням грошових коштів проти векселів , чи під забезпечення векселями. Кредитні операції банків з векселями можуть бути активними - урахування векселів, надання кредитів під заставу векселів, або пасивними - переурахування придбаних векселів, одержання кредитів під заставу векселів.

Торговельними єоперації з купівлі або продажу векселів за ціною, що встановлюється у відсотках до суми векселя. До активних торговельних операцій належить придбання векселів, а до пасивних — продаж придбаних векселів.

Гарантійні операції супроводжуються взяттям банком на себе зобов'язань платежу за векселями з умовою оплатити векселі при настанні певних обставин і у визничений строк. До гарантійнихналежать операції з авалювання та надання гарантій на забезпечення оплати векселів (наприклад, при розрахунках з допомогою документарного акредитиву).

Таблиця 4.12. Характеристика розрахункових вексельних операцій

Операція з вексалем	Зміст операції
Розрахункові операції	Операції з оформлення заборгованості векселями	Акцептація переказних векселів банком, виданих на банк кредитором банку Видача простих векселів банком кредитору банку Видача банком переказних веселів на боржника банку Видача банку простих векселів боржником банку
Операції з розрахунків з використанням векселів	Вексельний платіж банку кредитору Вексельний платіж боржника банку

Виконання комісійних та довірчих операцій пов'язане з інкасуванням векселів; оплатою векселів, у яких банк є особливим платником (доміциліатом); зберіганням векселів (оригіналів, копій і примірників); купівлею-продажем, а також обміном векселів за дорученням клієнтів.

Розрахункові операції поділяються на операції з оформлення заборгованості векселями (акцептування переказних векселів банком, виданих на банк кредитором банку; видача простих векселів банком кредиторові банку; видача банком переказних векселів на боржника банку; видача банку простих векселів боржником банку) та на операції з розрахунків із використанням векселів (вексельний платіж банку кредиторові; вексельний платіж боржника банку). Цей вид операцій належить до власних, а не до банківських операцій.

Згідно з чинним законодавством України банківські векселі, тобто інструменти, що не мають товарного підґрунтя, випускати заборонено.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Облік безготівкових розрахунків з використанням банківської платіжної картки	\|	Облік розрахунків платіжними вимогами в разі здійснення примусового списання (стягнення) коштів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.