• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методика оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців від провадження господарської діяльності( загальна система оподат- кування)

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприєм-ницьку діяльність, яка не заборонена законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону «Про підприємництво» підприємництво – це безпосередня самостійна, система-тична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

У ст. 2 Закону «Про підприємництво» перераховано види суб’єктів підпри-ємницької діяльності, серед яких названо громадян України, інших держав, осіб без громадянства, не обмежених законом у правоздатності або дієздатності.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Цивільного кодексу право на здійснення підприєм-ницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, а відповідно до ч. 2 вказаної статті фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, установленому законом.

Статус фізичної особи-підприємця, який є громадянином України, підтвер-джується свідоцтвом, що оформлюється у порядку, визначеному Законом України

«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців».

Відповідно до ст. 1 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» свідоцтво про державну реєстрацію – документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи – підприємця.

Об’єктом оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців, що отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця, тобто застосовується касовий метод.

Слід зазначити, якщо підприємець є платником податку на додану вартість, то як у доходах, так і у витратах суми ПДВ не враховуються.

Не зараховуються до складу витрат з метою визначення чистого оподатко-вуваного доходу ті витрати, які безпосередньо не пов’язані з провадженням госпо-дарської діяльності (витрати на купівлю продуктів харчування для власного кінце-вого споживання, утримання житлового приміщення, особисті телефонні перего-вори тощо).

Також згідно з п. 177.4 ст. 177 Кодексу не належать до витрат фізичної особи-підприємця вартість придбаного рухомого і нерухомого майна, яке підлягає державній реєстрації, якщо таке майно придбано до державної реєстрації фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності та/або не використовується у такій діяльності.

Тобто всі витрати, які беруться до уваги при визначенні чистого оподато-вуваного доходу, мають бути документально підтверджені (підтверджені належним чином оформленими документами, які згідно норм Податкового кодексу включаються до операційних витрат, а саме: собівартістьреалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, адміністративні витрати,, витрати на збут, та інші операційні витрати).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт,

наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано до-ходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, у якому вони були здійснені.

Суттєвий аспект: якого б періоду не стосувалися витрати, вони не включають амортизаційних відрахувань. Тобто підприємець не може включити до складу витрат амортизаційні відражування на придбані ним об'єкти основних засобів тому що, підприємець не зобов'язаний вести бухгальтерський облік. Отже, він не може визначати амортизацію.

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних від провадження господарської діяльності. Якщо загальна сума отри-маних платником податку у звітному податковому місяці зазначених доходів пе-ревищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої зако-ном на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною за ставкою 15 відсотків.

Протягом звітного податкового року підприємці сплачують податок авансом виходячи з суми податку, визначеної ними самостійно у декларації попереднього року чи декларації поточного року , у разі якщо підприємці реєструються вперше або переходять на загальну систему оподаткування зі спрощеної.

Із загальної суми податку до бюджету сплачується по 25 % щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15серпня, до 15 листопада). Остаточний розрахунок податку наводиться у річній податковій декларації.

Слід зазначити, що авансову суму податку, зазначену у річній декларації за попередній період (рік), яка підлягає сплаті, можна зменшити. Для цього сума фактично отриманого доходу за попередній календарний квартал поточного року має бути меншою за очікувану суму доходу більше ніж на 20 відсотків. В такому випадку до настання строку сплати авансового платежу підприємець повинен подати до органу державної податкової служби заяву у довільній формі з розрахунком зменшення суми авансового платежу та коротким поясненням обставин, які призвели до зменшення суми отриманого доходу.

Якщо за наслідками розрахунку у декларації податок слід доплатити, його сплачують протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку подання податкової декларації.

Якщо сплачена авансом протягом року сума податку перевищує визначену у річній декларації, таке перевищення зараховують у рахунок майбутній платежів за цим податком, або повертають платнику згідно його заяви.

Наслідки діяльності (доходи, витрати, чистий дохід), суму податку на доходи фізичних осіб підприємці відображають у декларації про доходи.

Підприємці подають декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року протягом 40 календарних днів, що настаютьза останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Якщо підприємця зареєстровано протягом року або він перейшов на звичайну систему оподаткування зі спрощеної, то він повинен подати податкову декларацію за результатами звітного кварталу протягом 40 календарних днів, які настають за останнім календарним днем звітного кварталу, в якому розпочато таку діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування.

Якщо підприємець окрім доходів від підприємницької діяльності отримував інші доходи, він також повинен відображати їх у податковій декларації. Причому такі інші доходи повинні оподатковуватися не за правилами, передбаченими для підприємницької діяльності, а за загальними правилами, встановленими для фізичних осіб.

Фізична особа – підприємець вважається податковим агентом працівника –фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

Приватні підприємці повинні вести Книгу обліку доходів і витрат і мати підтвердні документи щодо походження товару (книга має вигляд зошита, повинна бути прошнурована, пронумерована та зареєстрована в органі ДПС за основним місцем обліку підприємця).

Записи в Книзі повинні вестись в хронологічному порядку на підставі первинних документів, тобто щоденно відображаються усі здійснювані операції: придбання товарів, продаж товарів тощо.

Слід зазначити, що підприємцем повинна вестись одна Книга обліку і витат не залежно від кількості здійснюваних видів підприємницької діяльності (без розподілу за кожним видом діяльності).

Якщо підприємець має найманих працівників, які здійснюють операції за готівку, то на кожного такого працівника заводять і реєструють у такому ж порядку окрему Книгу.(в ній вказується адреса місця здійснення діяльності, прізвище, ім'я та по батькові найманої особи та підприємця, реєстраційні номери облікової картки найманої особи та підприємця, а у разі їх відсутності – серію та номер паспорта).

Частиною 2 ст.67. Конституції України визначено загальний обов’язок громадян щодо щорічного подання декларацій про свій майновий стан та доходи за минулий рік до органів державної податкової служби за місцем проживання.

Норма п. 16.4 ст. 16 Податкового кодексу безпосередньо зобов’язує плат-ника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому подаковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Слід зазаначити, щоплатник податку на доходи фізичних осіб звільняється від обов’язку подання податкової декларації в тих випадках, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів та/або від операцій купівлі-продажу (міни) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні яких був сплачений податок.

Водночас платник податку зобов’язаний подавати податкову декларацію за результатами звітного року у строки, передбачені для платників податку на дохо-ди фізичних осіб, якщо протягом календарного року дохід, що оподатковується за відповідними ставками, виплачується платнику податку двома або більше податковими агентами, і при цьому загальна сума такого доходу за будь-який календарний місяць перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Платники податку - резиденти , які виїжджають за кордон для проживання на постійне місце проживання зобов'язані подати ло органу ДПС податкову декла-рацію не пізніше 60 календарних днів, що передують виїзду. Після надходження податкової декларації орган державної податкової служби зобов’язаний протягом 30 календарних днів перевірити визначене податкове зобов’язання, сплату належної суми податку і видати довідку про таку сплату та про відсутність податкових зобов'язань з цього податку, що подаєтьсяч до органів митного контролю під час перетину митного кордону і є підставою для проведення митних процедур.(рис.9.5)

Рис. 9.5 Порядок подання податкової декларації про майновий стан і доходи платника податку на доходи фізичних осіб за попередній звітний рік.

Незалежно від виду та суми отриманих доходів не зобов’язані декларувати

отримані доходи такі фізичні особи:

- неповнолітні (не досягли вісімнадцятирічного віку131) або недієздатні (не

здатні усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними132) особи, які

перебувають на повному утриманні інших осіб та/або держави станом на кінець

звітного податкового року;

- особи, які перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими

до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув’язнені на території інших

держав станом на граничний строк подання декларації;

- особи, які перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового

року;

- особи, які перебувають на строковій військовій службі станом на кінець

звітного податкового року.

Податкова декларація заповнюється платником самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, зокрема, від імені платника податку на доходи фізичних осіб зобов’язання щодо заповнення та подання податкової декларації можуть бути покладені на таких осіб:

- щодо доходів, отриманих неповнолітньою або недієздатною особою, – на

опікуна або піклувальника;

- щодо доходів, отриманих протягом звітного податкового року платником

податку, який помер, – на спадкоємців (розпорядників майна, державних вико- навців);

- щодо забезпечення майнових претензій кредиторів платника податку, виз- наченого в установленому порядку банкрутом, – на уповноваженого державного виконавця.

Фізична особа повинна самостійно протягом 7 місяців, до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, що була зазначена в поданій ним податковій декларації. Фактично податкова декларація зі сплати податку на доходи фізичних осіб може бути подана у будь-який день протягом строку декларування доходів, а саме – до 1 травня року, що настає за звітним. Проте обов’язок зі сплати податкових зобов’язань і граничний термін деклару-вання доходів розмежовано з метою заохочення рівня добровільності сплати податків, підвищення податкової культури. Після граничного терміну деклару-вання фактично платник податку отримує 120-денне відстрочення зі сплати податку.

Податковий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобо-в’язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані пере-вірок щодо утримання податків у джерела виплати, у тому числі податкового аге- нта, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відпо-

повідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Платник податків має право на повернення помилково та/або надміру

сплачених сум податку відповідно. Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов’язання підлягають поверненню платнику, крім випадків наяв - ності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника подат-кового боргу повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов’язання на поточний рахунок платника податків в установі банку або шля - хом повернення готівкою за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Суми повернення надміру утриманих (сплачених) платником податку з доходів фізичних осіб розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку.

Відповідно до ст. 2 Закону від 04.12.1990 р. № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» одним із завдань органів державної податкової служби є надання консультацій з питань оподаткування. Згідно з пп. 17.1.1 п. 1 ст. 17 Податкового кодексу платник податків має право безоплатно отримувати в органах державної податкової та митної служб, у тому числі і через мережу Інтернет, інформацію про податки та збори і нормативно-правові акти, що їх регулюють, порядок обліку та сплати податків та зборів, права та обов’язки платників податків, повноваження контролюючих органів та їх посадових осіб щодо здійснення податкового контролю.

Подання фізичними особами інформації про доходи та майно, крім норм

Податкового кодексу, передбачене також нормами інших законів. Згідно зі зміна-ми, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 р. № 2756-ІV особи, які претендують на зайняття посади державного службовця третьої – сьомої категорій, передбачених ст. 25 Закону від 16.12.1993 р. № 3723-XII «Про державну службу», подає за місцем майбутньої служби довідку органу державної податкової служби про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію).

У декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації) зазнача-ються відомості про доходи та зобов’язання фінансового характеру, у тому числі за кордоном, а також у додатку до податкової декларації зазначаються відомості стосовно членів сім'ї.

Особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця першої та другої категорій, передбачених статтею 25 Закону «Про державну службу», повинна зазначити в податковій декларації також відомості про належні їй та членам її сім'ї нерухоме та цінне рухоме майно, вклади в банках і цінні папери. Декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) державним службовцем подається щорічно органу державної податкової служби за своєю податковою адресою.

Особи, які претендують на зайняття посади в органах місцевого самовря-дування, повинні декларувати доходи та зобов’язання фінансового характеру. Так, згідно зі ст. 13 Закону від 07.06.2001 р. № 2493-III «Про службу в органах місце-вого самоврядування» особа, яка претендує на зайняття посади в органах місце-вого самоврядування третьої – сьомої категорії, подає за місцем майбутньої служ-би довідку органу державної податкової служби про подану декларацію про май- вий стан і доходи (податкову декларацію).

У декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації) зазнача-ються відомості про доходи та зобов’язання фінансового характеру, у тому числі за кордоном, а також у додатку до податкової декларації вказуються зазначені відомості стосовно членів сім’ї.

Особа, яка претендує на зайняття посади в органах місцевого самовряду-вання першої та другої категорій, повинна зазначити в податковій декларації також відомості про належні їй та членам її сім'ї нерухоме та цінне рухоме майно, вклади в банках і цінні папери.

Декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) подається

посадовою особою органів місцевого самоврядування щорічно органу державної

податкової служби за своєю податковою адресою.

Згідно зі ст. 25 Закону від 17.11.1992 р. № 2790-XII «Про статус народного

депутата України» народний депутат зобов’язаний при оформленні на роботу у

Верховну Раду України, а потім щорічно протягом здійснення своїх повноважень, але не пізніше 1 травня року, наступного за звітним фінансовим роком, подавати до органу державної податкової служби за своєю податковою адресою декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), із зазначенням відомостей про себе та членів своєї сім’ї (дружина, чоловік, батьки, повнолітні діти), про доходи та зобов’язання фінансового характеру, у тому числі і за кордоном, а також про нерухоме та цінне рухоме майно, вклади в банках і цінні папери.

Податкові органи зобов’язані безоплатно надавати консультації платникам податків щодо заповнення річної податкової декларації. Такі консультації нада-ються на безоплатній основі лише протягом перших 2 місяців року, що настає за звітним податковим періодом.

ТЕМА

Тема: “Збір за першу реєстрацію транспортного засобу”

Зміст

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. B. Тип, структура, зміст уроку і методика його проведення.
3. D. СОЦИОИДЕОЛОГИЧЕСКАЯ СИСТЕМА ВЕЩЕЙ И ПОТРЕБЛЕНИЯ
4. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
5. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
6. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
7. III. центральная нервная система
8. IIІ. Інші учасники провадження у справі про банкрутство
9. ISO9000. Як працює система управління якістю
10. IV. Загальна оцінка діяльності вчителя
11. IV. Загальна схема поточного і підсумкового контролю та оцінювання знань студентів
12. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи

Переглядів: 368