• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розділ IX. Правова охорона земель

в агроекосистемах, відновленню флори і фауни, одним словом, створенню екологічної рівноваги в агроландшафтах.

Для виконання вищезгаданих робіт потрібний насамперед, ландшафтно-екологічний аналіз території, тобто дослідження інтенсивності ерозійних процесів та стану водних ресурсів. Лише на основі цих матеріалів можна встановити оптимальне співвідношення окремих ланок агроландшафту. При цьому слід виходити з такого загального положення: зв'язок "лісистість -коефіцієнт стоку" дасть змогу встановити для різних ландшаф­тних умов лісистість, яка забезпечила б неперевищення зада­ного рівня або зниження стоку. За такого підходу доцільно всебічно обгрунтувати допустимі в екологічному відношенні значення коефіцієнта стоку і рівня змиву грунту.

Необхідну частку штучних біоценозів у складі сільськогос­подарських угідь визначають, виходячи з площі орної землі, необхідної людині, - 0,15 і 0,40 га всіх інших угідь. Звідси се­редня мінімальна питома вага орних земель у складі сільсько­господарських угідь становить близько 40 відсотків.

З біоекологічного погляду мінімальна площа ділянки з при­родною рослинністю повинна забезпечувати ефективне само­відтворення дикої флори та фауни. З агроекологічного погля­ду природний біоценоз, який вкраплений у структуру сільськогосподарських угідь, повинен оптимізувати стан агро-ценозів за рахунок саморегуляції, зокрема трофічних ланцюгів.

Основним критерієм розміщення сільськогосподарських угідь в агроландшафтах і визначення оптимального їх співвідно­шення має бути висока продуктивність при мінімально можли­вих витратах ресурсів, у тому числі енергетичних, допустимо­му рівні ерозії, виносу біогенних елементів, запобіганні забрудненню ґрунтових і поверхневих вод пестицидами.

У світі все більшого визнання набуває точка зору відносно перспективності розробки й використання таких систем зем­леробства, які б, з одного боку, широко впроваджували засоби інтенсифікації, а з іншого - їх безпечне застосування і створен­ня умов для повнішого використання природних та біологіч­них факторів. Усім цим умовам відповідає розроблена контур-

но-меліоративна ґрунтозахисна система землеробства (КМСЗ), яка за своєю суттю є еколого-адаптивно-інтенсив-ною, тобто фактори інтенсифікації застосовуються лише на тій частині території агроландшафту, де найменший ризик для на­вколишнього середовища і де вони забезпечать максимальну окупність усіх витрат.

Таким чином, здійснюється перехід від концепції антропо­генного навантаження на земельні ресурси до концепції її на­уково обгрунтованої локалізації в агроландшафтах, а також введення ряду обмежень, зокрема на використання сильное-родованих земель.

Такий підхід реалізується розподілом усіх земельних ре­сурсів на еколого-технологічні групи (ЕТГ). До першої ЕТГ входять орні землі, розташовані на плато і схилах стрімкістю до 3 градусів із повнопрофільними та слабоеродованими грун­тами, якісний стан яких дає можливість вирощувати всі сільськогосподарські культури. Друга ЕТГ включає орні землі, розміщені на схилах стрімкістю від 3 до 7 градусів, з переваж­но середньоеродованими грунтами. Землі третьої ЕТГ - це схили стрімкістю понад 7 градусів із сильноеродованими грун­тами, що підлягають залуженню. В сучасних соціально-еконо­мічних умовах вести землеробство на них неефективно. Ви­лучення з ріллі доцільне не лише як захід екологічної охорони грунтів, тобто збереження їх в ужитковому стані в майбутнь­ому, айв економічному відношенні. Нині при дефіциті енер­горесурсів, мінеральних добрив, засобів захисту рослин еко­номічно невигідно обробляти малопродуктивні землі, оскільки віддача їх не еквівалентна витратам.

З метою поліпшення структури агроландшафтів, особливо при високій розораності території, ці землі необхідно вивести з ріллі з подальшим малоінтенсивним використанням або за­лишити на оздоровлення природним шляхом.

Для розробки нормативів оптимізації агроландшафтів най­ближчим часом слід здійснити такі заходи:

♦ провести обстеження і дати оцінку кожного поля, ділян­ки, визначити родючість, розробити систему охорони

Читайте також:

1. IV розділ. Сегментація ринку та вибір цільового сегменту
2. IІI розділ. Аналіз стану маркетингового середовища підприємства
3. V розділ. Товарна політика підприємства
4. V. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. ОХОРОНА НАДР ТА ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
5. VI розділ. Маркетингова цінова політика
6. VI. ОХОРОНА ФЛОРИ І ФАУНИ
7. VII розділ. Маркетингові рішення з розподілу та збуту товару
8. VIII розділ. Маркетингова політика комунікацій
9. А) Грошова оцінка земель по Україні
10. А) Роздільне складання таблиць (За підручником Богдановича М.В.)
11. Абсолютна земельна рента.
12. Абсолютна земельна рента.

Переглядів: 295