Літературно-митецька діяльність

Наука та освіта

Судочинство в Київській Русі

З прийняттям християнства змінився й характер судочинства. Достатньо сказати, що Володимир Хреститель відмінив смертну кару. Суспільство зрозуміло необхідність жити за гуманним законом. На слов'янському ґрунті насаджувалася нова, висока духовність, нова міра світу й людини, відчуття святості й цінності життя.

За синів Ярослава Мудрого, у другій половині XI ст., був складений перший звід законів Київської держави — «Руська правда» (слово «правда» у Древній Русі мало ще значення — устав, закон). Це були закони щодо поділу спадщини, покарання злодіїв, убивць тощо. У «Руській правді» позначилися і соціальні розходження: для знаті і для простих селян покарання були різними, «Церковні люди» — священики, їхні сім'ї й загалом ті, що жили при монастирях та церквах, підлягали суду єпископа.

«Руська правда», як і чимало інших книг, дійшла до нас завдяки монастирям, у яких часто зберігалися великі бібліотеки.

Перші школи в Київській Русі з'являються завдяки ініціативі князів. Наприклад, князь Володимир Хреститель відкрив школу для дітей «кращих людей» при Десятинній церкві. У Новгороді було створено школу, у якій навчалися діти новгородських урядовців і священства.

При Софійському соборі Ярослав Мудрий відкрив щось на зразок вузу, у якому навчалися такі особистості, як перший митрополит з русичів Іларіон та діти самого Ярослава, а також діти іноземних володарів Європи. У закладі вивчали мови, історію, географію, риторику, богослов'я.

Згодом по країні поширилися освітянські школи при церквах для широкого загалу. При єпархіях з'явилися школи для підготовки майбутніх кліриків. Особливу роль відіграли монастирі

У Київській Русі вже функціонували спеціалізовані школи, в яких навчали малярству, співу, художній різьбі, обробці металу тощо.

Розвиток науки до цих часів був ускладнений. Достатньо сказати, що лише з прийняттям християнства в краї остаточно й назавжди утвердилася писемність

У духовній культурі Київської Русі велику роль продовжувала відігравати усна народна творчість: билини, пісні, казки, загадки, легенди, в яких закарбувалася народна пам'ять про події давнини. Чимало з них пізніше

Князь Володимир після прийняття християнства заснував школи, у яких навчали читанню та письму. Духовне життя Київської Русі було доволі активним: тут кипіли релігійні полеміки, обговорювалися концепції юдеїв і мусульман, «єресь вірменська»

За князя Ярослава (XI ст.) книжно-писемна справа і вченість набули значного розвитку. Відомо, що сам Ярослав проводив ночі за читанням, мав величезну бібліотеку

За Ярослава на митрополичий престол Києва вперше було поставлено не грека, а русича — Іларіона, вченість якого засвідчена блискуче написаною проповіддю «Слово про Закон і Благодать», що збереглася до наших часів.

«Повість временних літ» була написана найвідомішим із вітчизняних літописців — Нестором, ченцем Києво-Печерського монастиря, що жив у другій половині XI — на початку XII ст. Вона отримала назву за першими словами: «Се повєсть врємєнних лєт...». У повісті, крім власне літопису — опису подій рік за роком — Нестор зв'язує історію слов'ян зі світовою історією, описує їх побут, обряди, звичаї, вірування тощо. Наприклад, із «Повісті...» ми дізнаємося про існування в 945 р. у Києві кам'яного палацу князя Святослава, стіни якого були прикрашені фресками, мозаїкою, інкрустаціями з мармуру.

Справжнім шедевром київської літератури є «Слово о полку Ігоревім», створене у XII ст. невідомим автором, у якому описується невдалий похід руських князів проти половців на чолі з князем Ігорем Святославовичем.

Автор «Слова» широко використав усну народну творчість, змалював небезпеку князівських розбратів, гаряче закликаючи усіх разом устати «за землю Руську».

За князя Володимира Хрестителя в Києві була побудована велична Десятинна церква. Таку назву вона отримала тому, що була створена на десяту частку княжого доходу, віддану на церковні потреби згідно з ранньохристиянськими нормами.

У центрі міста князь Ярослав заклав величний Софійський собор із тринадцятьма куполами. Стіни центральної частини храму прикрашали фрески та мозаїки; апсида з величезним зображенням Оранти — Богоматері у молитовній позі — сяяла мерехтливим золотим фоном. На одній зі стін храму поруч із святими був зображений князь Ярослав і його родина. Софійський собор став місцем перебування глави церкви на Русі — київського митрополита. Тут була ще велика бібліотека, де зберігалися слов'янські та грецькі книги.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Суспільне життя в Київській Русі	\|	Міжнародне та внутрішнє положення краю

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.