Міжнародне та внутрішнє положення краю

Монгольське завоювання і руйнування культури Київської Русі

Київська Русь проіснувала більше трьох сторіч. Вона була колискою давньоукраїнського етносу і його культури, щедро збагатила своїми досягненнями й сусідні народи.

У XIII ст. міжусобиці князів та їхні сварки послабили князівства Київської Русі і зв'язки між ними. Продовжувалися і набіги половців. А наприкінці XII — на початку XIII ст. у Центральній Азії з племен, що раніше ворогували, була створена сильна Монгольська держава. З її утворенням почалися монголо-татарські завоювання, що поневолили ослаблену й роздроблену Русь.

Монголо-татари захопили багато великих міст, зруйнували і спалили пам'ятки давньоруської архітектури, твори живопису й літератури. Тисячі талановитих митців — художників, архітекторів — були вбиті або взяті в полон. На півстоліття призупинилося кам'яне будівництво — через нестачу матеріальних засобів і відсутність майстрів-будівельників.

Однак монгольська навала не змогла знищити культурних основ Київської Русі. Народ не тільки зберігав найкращі культурні традиції минулого, але й створював нові духовні цінності.

Лекція 6‑8. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ГЕТЬМАНСЬКОЇ ЕПОХИ

(ХІV‑ХVI ст.)

1. Міжнародне та внутрішнє положення краю.

2. Козацтво і його культура.

3. Українська церква в гетьманську добу.

4. Розвиток науки та освіти.

5. Українська словесність та мистецтво.

Гетьманська доба — славетна епоха української історії та період формування фундаменту нової української культури, яка, незважаючи на важкі обставини життя нації, досягла в багатьох відношеннях європейського рівня і стала гідною частиною культури світової.

Розвиток української культури XIV‑XVI ст. відбувається в складних історичних умовах. Українські землі розпорошилися і втратили єдиний політичний центр, так само, як і державну незалежність (якийсь час лише Галичина утримувала свою незалежність та власну державність). Тоді вони були у повній залежності від татарського хана і не могли відстояти свою самостійність.

Кримські татари, прийнявши іслам, стали васалами турецького султана, що подвоїло воєнно-політичний тиск з півдня. Татари постійно плюндрували українські землі, винищували літніх людей і забирали молодших у ясир, продаючи їх як рабів на ринках Сходу.

Литовське панування спочатку виявилося більш сприятливим для розвитку української культури, ніж період монголо-татарського ярма. Чимало литовських аристократів-язичників, відчуваючи тяжіння до більш високої християнської культури та недосконалість власного духовного ґрунту, приймали православ'я, поріднившись з українськими князями. Староукраїнська мова стала офіційною мовою уряду, нею була написана конституція Литви. Але саме по собі Литовське князівство не було достатньо міцним чи впливовим, аби втриматися разом з Україною в цивілізованому просторі.

У другій половині XIV ст. з литовцями за українські землі стала воювати Польща. Частина України потрапила під владу поляків (Галичина і почасти Волинь). Однак внаслідок політичних прорахунків у XVI ст. Польща об'єдналася з Литвою в одну державу — Річ Посполиту, після чого українці потрапили під подвійний гніт. Українська православна культура зазнала гноблення, тому що умовою нового союзу стало впровадження католицизму.

Окрім цього, протягом XV‑XVI ст. продовжувалася боротьба Речі Посполитої з татарською ордою. Україна виявилася на кордоні напруженості: татари мучили переважно її. Ні Литва, ні Польща не змогли зорганізувати оборону від навали зовнішніх ворогів. Це завдання взяло на себе українське козацтво, що стало формуватися в XV ст.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Літературно-митецька діяльність	\|	Українська церква в гетьманську добу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.