Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Лекція 2.2.

Тема : Нормативно-правове регулювання діяльності ДЗС (основі КзпП, ЗУ «Про зайнятість населення», ЗУ «Про державне соціальне страхування на випадок безробіття»)

План:

1.Напрямки діяльності ДСЗ згідно законодавства України.

2.Умови набуття статусу безробітного. Визначення підходящої роботи.

3.Права безробітного згідно законодавства України.

4.Припинення, відкладення виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття та скорочення їх тривалості.

Література:

1. ЗУ «Про зайнятість населення»// ВВР. – 1990. - №14 – С. 170.

2. ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»// ВВР – 2000. - №22. – С. 171.

3. Пам’ятка безробітному /Державна служба зайнятості України. Хмельницький обласний центр зайнятості. – Хмельницький: Збруч, 2003 – 8с.

4. Право соціально забезпечення України: Навчальний посібник./ Б.С.Стичинський, І. В. Зуб, П.І. Мінюков та ін. – К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2003. – 440с.

ВСТУП

У ст. 5 КЗпП України визначаються гарантії забезпечення державою права громадян на працю, якими є вільний вибір виду діяльності, безплатне сприяння державними службами зайнятості у підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, проф. підготовки, освіти з урахуванням суспільних потреб; надання підприємствами , установами, організаціями відповідно до попередньо поданих заявок роботи за фахом випускникам державних ВНЗ, професійно навчально-виховних закладів; безплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовка з виплатою стипендії, компенсація матеріальних витрат у зв’язку з направленням на роботу у іншу місцевість; правовий захист від необґрунтованої відмови у прийняті на роботу і незаконного звільнення, сприяння у збереженні роботи – правове обґрунтування цих та інших функцій ДСЗ говоритиметься у сьогоднішній лекції.

1. Державна служба зайнятості:

а) безплатно сприяє громадянам у підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до їх покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб, здійснює їх професійну орієнтацію та перепідготовку;

б) здійснює за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України па випадок безробіття професійну підготовку, підвищення кваліфікації, перепідготовку безробітних з метою підвищення їх конкурентної спроможності па ринку праці;

в) виплачує матеріальну допомогу громадянам, які за направленням служби зайнятості проходять професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку. Тривалість виплати матеріальної допомоги зараховується до загальної тривалості виплати допомоги по безробіттю і не може її перевищувати;

г) організовує для осіб, зареєстрованих як безробітні, проведення оплачуваних громадських робіт па підприємствах, в установах і організаціях;

д) проводить виплату безробітним в установленому порядку допомоги по безробіттю, в т.ч. одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності, матеріальної допомоги по безробіттю, одноразової матеріальної допомоги безробітному та членам сім'ї, які перебувають на їх утриманні;

є) надає інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

2. Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших, передбачених чинним законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості, як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі відсутності підходящої роботи рішення про падання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації в центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу.

Не можуть бути визнані безробітними громадяни:

- віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи і організації або скороченням чисельності (штату);

- які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки;

- які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу. При цьому такі громадяни втрачають право на одержання статусу безробітного строком на шість місяців з дня зняття їх з обліку;

- які мають право на пенсію відповідно до законодавства України.

Підходящою вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації громадянина і надається в тій же місцевості, де він проживає. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який особа мала за попереднього роботою з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відповідної області за минулий місяць. При пропонуванні підходящої роботи враховується трудовий стаж громадянина за спеціальністю, його попередня діяльність, вік, досвід, становище па ринку праці, тривалість періоду безробіття.

У разі неможливості надання громадянинові роботи за професією (спеціальністю) протягом шести місяців безробіття підходящою вважається робота, що потребує зміни професії (спеціальності) з урахуванням здібностей, здоров'я громадянина і колишнього досвіду, доступних для нього видів навчання та потреб ринку праці в цій професії.

При зміні громадянами професії (спеціальності) за направленням державної служби зайнятості підходящою вважається робота як за повою, так і попередньою професією (спеціальністю) за останнім місцем роботи.

Працівникам, звільненим з підприємств, установ, організацій, гарантується:

а) надання статусу безробітного, якщо протягом семи календарних днів працівнику не було запропоновано підходящої роботи;

б) вивільнені з підприємств, установ, організацій, в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників за умови реєстрації протягом 7 днів мають право па достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку осіб перед пенсійного віку, які мають встановлений законодавством про пенсійне забезпечення необхідний загальний трудовий стаж (у тому числі на пільгових умовах).

Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали па умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право па допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, залежно від страхового стажу:

до 2 років — 50 відсотків; від 2 до 6 років — 55 відсотків; від 6 до 10 років — 60 відсотків; понад 10 років — 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:

перші 90 календарних днів — 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів — 80 відсотків; у подальшому — 70 відсотків. Особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, а також особи, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, мають право на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу. Таким особам допомога по безробіттю призначається у розмірі мінімальної допомоги по безробіттю.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років. Для осіб перед пенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

Допомога по безробіттю може виплачуватись одноразово для організації підприємницької діяльності безробітним, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилось 18 років за їх бажанням.

Особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі мінімальної допомоги по безробіттю. Тривалість виплати допомоги по безробіттю таким особам не перевищує 180 календарних днів.

Безробітні, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю в розмірі мінімальної допомоги по безробіттю за умови, що середньомісячний сукупний дохід па члена сім'ї не перевищує розміру, що дає право на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

У разі смерті безробітного, або особи, яка перебувала на його утриманні, членам сім'ї безробітного або особі, яка здійснювала поховання, виплачується допомога на поховання у розмірі прожиткового мінімуму.

Безробітним, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю, або непрацездатним особам, які перебувають на їх утриманні, може надаватися одноразова матеріальна допомога за умови, що середньомісячний сукупний дохід на члена сім'ї не перевищує розміру, установленого законодавством, що дає право на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

Застраховані особи мають право на безплатну професійну підготовку, перепідготовку, або підвищення кваліфікації, одержання відповідної інформації з метою вибору виду діяльності, професії, місця роботи, режиму праці, а також брати участь в оплачуваних громадських роботах.

Оплата праці осіб, зайнятих па громадських роботах, здійснюється підприємствами, установами, організаціями за фактично виконану роботу і не може бути меншою мінімального розміру заробітної плати, встановленої законодавством України.

3. Якщо особа вирішила скористатися послугами державної служби зайнятості, то вона має зареєструватись в центрі зайнятості за місцем постійного проживання.

При цьому пред'являється паспорт і трудову книжку, а у разі потреби — військовий квиток, документ про освіту, або документи, які їх замінюють.

Окремі категорії громадян під час реєстрації повинні пред'явити також такі документи:

а) громадяни, які втратили роботу внаслідок нещасного випадку на виробництві або настання професійного захворювання і через це потребують професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації —довідку медико-соціальної експертної комісії щодо професійної придатності;

б) випускники вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, яким відмовлено у прийнятті на роботу за місцем призначення, — направлення па роботу і скріплену печаткою замовника довідку про відмову в працевлаштуванні або довідку про самостійне працевлаштування, форми яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. № 992;

в) випускники професійно-технічних училищ — довідку про надання можливості самостійного працевлаштування. У разі відсутності такої довідки їм надаються протягом календарного року з дня закінчення
навчання консультаційні послуги;

г) громадяни, звільнені з підприємств, установ І організацій у зв'язку з відселенням з території радіоактивного забруднення, у разі відсутності запису в трудовій книжці — довідку про відселення або самостійне переселення, видану місцевою державною адміністрацією чи органом місцевого самоврядування;

д) громадяни, які втратили роботу в колективних сільськогосподарських підприємствах, у тому числі звільнені згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України — довідку про вихід із складу членів сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, видану цим підприємством, кооперативом, товариством;

є) особи, які отримують пенсію відповідно до законодавства України — пенсійне посвідчення або посвідчення інваліда.

Громадяни, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, і безробітні, зобов'язані сприяти своєму працевлаштуванню, виконувати всі рекомендації центру зайнятості, відвідувати центр зайнятості у строки, встановлені працівником служби.

4. Виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється у разі:

1) працевлаштування безробітного;

2) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;

3) вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва; проходження професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;

4) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;

5) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;

6) набрання законної сили вироку суду про позбавлення волі або направлення за рішенням суду па примусове лікування;

7) отримання права па пенсію відповідно до законодавства України;

8) призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості;

9) подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

10) подання до державної служби зайнятості письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості;

11) переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість (район, місто);

12) закінчення строку їх виплати;

13) зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної службі; зайнятості 30 і більше календарних днів;

14) смерті безробітного.

Лекція 2.3.

Тема. Соціально вразливі категорії населення на ринку праці України.

План:

1. Державна політика у сфері зайнятості соціально вразливих категорій населення.

2. Особливості становища молоді, жінок та інвалідів на ринку праці України.

3. Шляхи забезпечення соціальних гарантій зайнятості соціальне вразливих груп населення.

Література:

1. Бондарчук К. Забезпечення трудової зайнятості інвалідів в Україні: стан, прблеми та перспективи// Соціальний захист. - 2004.-№1- С.21 - 26.

2. Кучер Г. Соціально вразливі категорії населення і ринок праці в сучасних умовах // Україна: аспекти праці - 2002. - № 4. - С.8-13.

3. Богданов С. Соціальний захист інвалідів. Український і польський досвід. -К.: Видавництво Соломії Павличко "Основи". 2002.-93с.

4. Соціальна робота в Україні. Навчальний посібник / І. Д. Зверева, О. В. Безпалько, С. Л. Харченко та ін. -К.: - Центр навчальної літератури, 2004.

5. Право соціального забезпечення України. Навчальний посібник/ Б. С. Стичинський, І. В. Зуб, П. І. Мінюков та ін. – К.: Юридична книга, 2003. - 440 с.

ВСТУП

Останнім часом в Україні проблему працевлаштування соціально вразливих категорій населення визнано як одну з найважливіших. Проведені дослідження дають підстави стверджувати, що питання зайнятості та соціального захисту малозахищених на ринку праці категорій населення є актуальним, недостатньо вивченим. Чинне законодавство з цих питань потребує корекції, не визначено належних методичних підходів для роботи з найбільш вразливими групами незахищених на ринку праці верств населення.

1. Державна політика у сфері зайнятості соціально вразливих категорій населення базується на наданні додаткових гарантій щодо працевлаштування таким категоріям громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, в тому числі:

1) молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх ЗОШ, П-Т закладах освіти, звільнилася зі строкової військової служби, і якій надається перше робоче місце, дітям - сиротам, які залишилися без піклування батьків, а також особам, котрим виповнилось 15 років і які (за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює) можуть, як виняток, прийматись на роботу;

2) жінкам, які мають дітей віком до шести років;

3) одиноким матерям, які мають дітей віком до 14 років або дітей - інвалідів;

4) інвалідам;

5) особам передпенсійного віку;

6) особам, звільненим після відбуття покарання або примусового лікування.

Для працевлаштування зазначених категорій громадян місцеві державні адміністрації, виконавчі органи рад бронюють за поданням центрів зайнятості на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності з чисельністю понад 20 чоловік до 5% загальної кількості робочих місць.

У випадку відмови у прийнятті на роботу громадян з числа категорії тих, хто потребує соціального захисту і нездатний конкурувати на ринку праці, у межах встановленої броні з підприємств, установ і організацій державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову у 50-кратному розмірі неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Кошти спрямовуються до місцевих фондів сприяння зайнятості. І хоча законодавством визначено права і гарантії зайнятості для соціально вразливих верств населення, реальний досвід свідчить про існування певних обмежень в економічній та політичній діяльності жінок, молоді, інвалідів. Законодавство, що існує в Україні, створює лише певне правове середовище, передумови для рівноправності, але не забезпечує її, і саме тому для більшості соціальне вразливих категорій населення адаптація до ринкових змін в економіці проходить надто важко, оскільки через складні і різноманітні соціальні функції (наприклад, навантаження, що зумовлені для жінок материнством) є менш конкурентоздатними на ринку праці. Сучасні кризові реалії спричинили зменшення їх можливостей щодо зайнятості за наймом, підприємницької діяльності, професійного та кар’єрного зростання, обумовили посилення дискримінації в оплаті праці й умовах працевлаштування.

2. Жінки становлять понад половину всієї сукупності робочої сили в українській. 4/5 жінок у працездатному віці належать до економічно активного населення, тобто працюють або активно зайняті пошуком роботи. Значна їх кількість ( понад 40% працюючих жінок) мають вищу або середню спеціальну освіту ( що на 5% більше відповідного показника серед працюючих чоловіків).

Скорочення економічних можливостей батьків щодо підтримки дітей, які навчаються, перехід до вищої освіти та підвищення оплати соціальних послуг призводять до того, що студенти і школярі також прагнуть знайти собі роботу.

Результати аналізу стану зайнятості молоді та висновки соціологічних досліджень свідчать про те, що питома вага молодих людей серед безробітних сягає 40% ; у структурі безробітних найбільша питома вага належить віковій групі від 21 до 28 років ; 3/4 безробітних становлять жінки.

Особливе занепокоєння викликає становище молоді на ринку праці, в тому числі тих, хто шукає собі перше робоче місце. В сучасних умовах значно ускладнюється процес первинного працевлаштування молоді, особливо дівчат. Кожен третій безробітний віком до 21 року - випускник ПТУ, кожен п’ятий віком 21 -28 років випускник ВНЗ. Факторами такого становища можна назвати також і недостатню профорієнтаційну роботу з молоддю, низький рівень її професійної підготовки та відсутність досвіду практичної роботи. Заявляються нові професії, відмирання старих відбувається набагато повільніше, тому нині зростає роль спеціалістів, які могли б сформувати та реалізувати певну систему надання профорієнтаційних послуг та соціально-психологічної допомоги людям, котрі втратили роботу і не можуть її знайти.

Стосовно інвалідів, то в Україні прийнято цілу низку законів, що забезпечують трудову зайнятість інвалідів в Україні. Головні гарантії - підприємства, установи, організації, мають виконувати норматив працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної кількості працівників, а якщо працюючих 15-25 осіб-то одне робоче місце. Згідно з постановою "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів" уряд АР Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації повинні разом із громадськими організаціями інвалідів визначати потребу в робочих місцях для працевлаштування інвалідів та створювати для цього необхідну кількість підприємств.

Працевлаштуванням інвалідів мають займатися органи соціального захисту населення, державна служба зайнятості, місцеві органи виконавчої влади, громадські організації. Виконавців багато, проте не визначено відповідальних за кінцеві результати.

В Україні чисельність працюючих інвалідів досягла 354, 3 тис. осіб ( 13,4 від загальної кількості; 15,7 від числа дорослих інвалідів). Інвалідів праці -86,4%; інвалідів дитинства - 9,3 %, з числа військовослужбовців - 4,2 %.

Причини високого рівня безробіття серед інвалідів наступні:

1) соціально - економічні умови в країні: повільне збільшення кількості робочих місць, високий рівень безробіття серед здорових громадян;

2) недосконалість і неузгодженність законодавства;

3) відсутність єдиної державної структури з професійної реабілітації та працевлаштування інвалідів;

4) особистісні чинники: невідповідність професійної підготовки інвалідів попиту територіальних ринків праці, незадовільний професійно - кваліфікаційний рівень, низький рівень трудової мотивації.(в 2002 році на облікові в центрі зайнятості перебуває 6,9 тис. інвалідів. - 0,3 % від загальної кількості).

3. Для вирішення ситуації, що склалася, державна політика у сфері соціального захисту має базуватися на наступних засадах:

1) органічне поєднання суто ринкових елементів з державними заходами із забезпечення продуктивної зайнятості населення;

2) диференційований підхід до різних соціальне - демографічних груп населення ;

3) інтеграція в єдину систему соціальних гарантій на всіх рівнях: державному, регіональному і локальному;

4) використання системи науково - обґрунтованих соціальних нормативів .

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція № 1.4.	\|	Лекція № 3.1.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.