Німеччина зберегла вірність своїй багатій на зміни 2000-літньої історії. У цій державі, розташованій у самому центрі Європи, одними з перших з’явилися університети. Перший німецький університет — це університет у Гейдельберзі був заснований у 1386 році Серед більш ніж 300 вищих навчальних закладів Німеччини особливе місце займають університети. Для вступу в німецький університет найкраще навчатися в коледжі довузівскої підготовки (Studienkolleg) два роки. Хто не вчитися за програмою довузівської підготовки, повинний здати іспит на підтвердження рівня знань німецької мови (Feststellungspruefung).
Програма коледжу має п’ять напрямків:
- Т-курс закінчується здачею екзаменів з математики і фізики (або хімії - на вибір),
- М-курс - біологія або хімія, фізика або математика,
- W-курс - математика й економіка,
- S-курс - іноземна мова, історія або соціальні науки, або географія, або німецька література,
- G-курс - історія, німецька література, англійська або соціальна науки, або географія.
Скрізь, крім S, потрібно також здача екзамену з німецької мови. Щоб поступити в коледж, теж потрібно підтвердити знання німецької мови (досить, наприклад, пред’явити сертифікат ZMP — Zentrale Mittelstuffen Pruefung — Інститут ім. Ґете).
Вузи Німеччини можна умовно поділити на університети загального профілю (Universitaeten) і технічні (Technishe Universitaeten), об’єднані вищі школи — технічні (Technishe Hochschulen) і професійні (Fachhochschulen), а також гуманітарні вищі навчальні заклади. До складу останніх входять коледжі мистецтв (Musikhochschulen, Kunsthochschulen), педагогічні вузи (Paedagogishen Hochschulen), вузи з підготовки чиновників і священиків.
Від спеціальних вузів університети відрізняються тим, що надають право одержати ступені кандидата і доктора наук. Крім університетів і прирівняних до них вузів, у німецькій системі вищої освіти близько 30 років тому з’явилися спеціальні вищі навчальні заклади [1].