• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Види і форми підприємницької діяльності.

Умови, необхідні для підприємницької діяльності підприємства.

Для формування підприємництва наобхідні такі умови: економічні, соціальні, правові та ін.

Економічні умови – це у першу чергу пропозиції товарів та попит на них; види товарів, які можуть придбати покупці; обсяги грошових коштів, які вони можуть витратити на ці покупки; надлишок або нестача робочих місць, робочої сили, які впливають на рівень заробітної плати робітників, тобто можливість придбання товарів.

На економічний стан суттєво впливають наявність та доступність грошових ресурсів, рівень доходів та інвестований капітал, а також позичкових коштів, до яких готові звернутися підприємці для фінансування своїх ділових операцій я які готові надати їм кредитні установ.

Усім цим займається багато різноманітних організацій, які складають інфраструктуру ринку, за допомогою якої підприємці можуть встановлювати ділові взаємовідносини та вести комерційні операції. Це банки – надання фінансових послуг; постачальники; продавці – надання послуг по доведенню товарів до споживачів; спеціалізовані фірми та установи – надання професійних юридичних, бухгалтерських, посередницьких послуг; учбових установ; засоби зв’язку та передачі інформації.

До економічних примикають соціальні умови формування підприємництва. Перед усім це намагання покупців придбати товари, які відповідають певним смаком та моді. Важливу роль у формуванні підприємництва грає підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів підприємців.

Будь-яка підприємницька діяльність функціонує у рамках відповідного правового середовища. Тому велике значення має створення необхідних правових умов. Це у першу чергу наявність законів, які регулюють підприємницьку діяльність, утворюючих добрі умови для її розвитку: спрощена та прискорена процедура відкриття та реєстрації підприємств; захист підприємця від державного бюрократизму; створення регіональних центрів підтримки малого підприємництва; удосконалення методів обліку та форм статистичної звітності та ін.

Підприємницька діяльність може бути класифікована по різним признакам: виду діяльності, формам власності, кількості власників, організаційно-правовим та організаційно-економічним формам, ступеню використання найманої праці та ін.

По видам або призначенню підприємницьку діяльність можна підрозділити на виробничу, комерційну, фінансову, консультативну та ін. Усі ці види можуть функціонувати окремо або разом.

По формам власності майно підприємства може бути особистим, державним, муніципальним, а також знаходитись у власності суспільних організацій. При цьому держава не може встановлювати обмеження та привілеї у здійсненні прав власності у залежності від надходження майна у особистій, державній, муніципальній власності або суспільних організацій.

За кількостю власників підприємницька діяльність може бути індивідуальною та колективною. При індивідуальному підприємництві власність належить одній фізичній особі. Колективному підприємництву відповідає власність, яка належить одночасно декільком суб’єктам з певною долею кожного з них або без певних долів. Володіння, використання та розпорядження майном, яке знаходиться у колективній власності, здійснюється за узгодженням усіх власників.

Серед організаційно-правових форм підприємництва розрізняють товариства, суспільні організації, кооперативи; до основних організаційно-економічних форм можна віднести: концерни, асоціації, консорціуми, синдикати, картелі, фінансово-промислові групи, холдинги.

Виробниче підприємництво.

Виробниче підприємництво можна назвати ведучим видом підприємництва. Тут здійснюється виробництво продукції, товарів, робот, надаються послуги, створюються певні духовні цінності.

До виробничого підприємництва відносяться інновації, науково-технічна діяльність, безпосередньо виробництво товарів та послуг, виробниче їх споживання, а також інформаційна діяльність у цих галузях. Будь-який підприємець, який вирішив зайнятись виробничою діяльністю, повинен визначити, які конкретно товари він буде виробляти, які види послуг він буде надавати. Далі підприємець приступає до маркетингової діяльності. Для виявлення потреб у товарі, попиту на нього він вступає у контакт з потенціальними споживачами, покупцями товарів, з товарними організаціями. Формальним завершенням переговорів може стати контракт, який заключається між підприємцями та майбутніми покупцями товару. Такий контракт дозволяє звести до мінімуму підприємницький ризик. У протилежному випадку підприємець починає виробничу діяльність по випуску товару, маючи лише усну домовленість.

Важливим етапом виробничої діяльності є придбання або оренда факторів виробництва. У число таких факторів входять основні та оборотні виробничі фонди, робоча сила, інформація.

Результатом виробничої діяльності підприємства є реалізація продукції (робот, послуг) покупцю, споживачу або виручка певної суми грошей. Різниця між грошовою виручкою та витратами виробництва складе прибуток підприємства.

Комерційне підприємництво.

Полем діяльності комерційного підприємництва служать товарні біржі та торгові організації.

Основний зміст комерційного підприємництва складають операції та угоди по купівлі – продажу, іншими словами, по перепродажу товарів та послуг. Загальна схема комерційного підприємництва у певній мірі аналогічна схемі виробничо-підприємницької діяльності. Однак відмінно від неї тут замість матеріальних ресурсів придбається готовий товар, який потім реалізується споживачу.

Перш ніж приступити до комерційної справи, необхідно виконати маркетинговий аналіз ринку. За допомогою маркетингу здійснюються усі види життєвого циклу торгового підприємства: дослідження ринку, просування товарів по каналах звертання до кінцевого споживача, фінансове забезпечення й одержання прибутку.

Якщо попередній аналіз ринку і прогноз свідчить на користь здійснення комерційної справи, то підприємцю необхідно проробити бізнес-план, у якому повинні знайти відображення програма дій по здійсненню угоди і розрахунок необхідних витрат і очікуваних результатів.

У загальному виді програма будь-якої комерційної справи включає:

- наймання працівників для виконання торгово-посередницьких послуг;

- придбання чи наймання приміщень, складів, баз, торгових крапок, необхідних для збереження і реалізації товару;

- закупівлю товару для наступного його продажу;

- залучення коштів у кредит для фінансування угоди і наступного повернення кредиту і відсотків за користування їм;

- одержання й оплату послуг сторонніх організацій і осіб, що виконують посередницькі функції;

- одержання чи придбання необхідної інформації, необхідної для планування, оформлення і регулювання угоди;

- реалізацію товарів покупцю й одержання виторгу;

- реєстрацію угоди, виплату податків і платежів.

На закінчення розробляється бізнес-план і укрупнений координаційний план дій.

Фінансове підприємництво.

Сферою діяльності фінансового (фінансово-кредитного) підприємництва є обіг, обмін вартостей. Особливість фінансової діяльності у тому, що вона проникає й у виробничу, і в комерційну діяльність, хоча може бути і самостійною – банківська, страхова справа й ін. Основне поле діяльності фінансового підприємництва – комерційні банки і фондові біржі.

Комерційний банк – це фінансово-кредитна установа акціонерного типу, що кредитує на платній основі переважно комерційні організації, що здійснює прийом грошових внесків (депозитів) і інші розрахункові операції з доручення клієнтів. Джерелом доходів комерційних банків є різниця між процентними ставками депозитних внесків і позичкових коштів.

Операції комерційних банків поділяються на три групи: пасивні (залучення коштів); активні (розміщення коштів); комісійно-посередницькі (виконання різних операцій з доручення клієнтів зі сплатою комісії).

Під фондовою біржею розуміється організаційно оформлений, регулярно функціонуючий ринок цінних паперів, що сприяє підвищенню мобільності капіталу і виявленню реальної вартості активів. Принцип функціонування фондової біржі ґрунтується на оперативному регулюванні попиту та пропозиції. На фондовій біржі проводяться котирування цінних паперів. Вони складаються в регулярній оцінці фахівцями котирувального відділу біржі курсів покупців і курсів продавців по всіх цінних паперах, що проходять через біржу.

Лекція № 5

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
2. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
3. Автоматизовані форми та системи обліку.
4. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
5. Акредитив та його форми
6. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
7. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
8. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС
9. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
10. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
11. Аналіз процесу і продуктів діяльності.
12. Базове поняття земле оціночної діяльності.

Переглядів: 1206