Прості ткацькі переплетення

Одна з основних характеристик будови тканин – нитки основи і вутка, а також зовнішній вигляд і властивості тканини.

Закінчений малюнок ткацького переплетення тканини називається рапортом. Рапорт переплетення – найменше число ниток, які створюють закінчений малюнок переплетення; розрізняють рапорт по основі R₀ та рапорт по вутку R_У.

Побудова ткацьких переплетень ведеться в системі прямокутних координат. У теорії ткацьких переплетень, розробленій М.Н. Никітіним і прийнятої в якості стандартної, для кожного переплетення може бути знайдена діагональ, яка будує його, складається з основних одиночних перекритть, від яких ведеться подальший відлік при побудові переплетення. Для умовного позначення переплетення використовується формула рівняння прямої:

(27)

де R – рапорт переплетення (при несиметричному малюнку може мати дробове позначення R_О/R_У);

а – кутовий коефіцієнт, який характеризує тангенс кута нахилу діагоналі, яка йде з точки перетину осей координат (залежно від величини кутового коефіцієнта діагональ може бути крутішою або пологішою);

b – параметр, вказуючий величину зміщення другої прямої відносно першої (застосовується при побудові переплетень дрібноузорчатого і складного класів).

Переплетення, зображене на мал. 2 (а) відповідає рівнянню У₄ = х, так як його рапорт дорівнює 4, а кутовий коефіцієнт, який відповідає тангенсу кута нахилу діагоналі, який дорівнює 45⁰, складає 1. Переплетення, яке зображане на мал. 2 (б) відповідає рівнянню У₅ = 2х.

Малюнок 2 – Зображення переплетень, що відповідають рівнянням:

а – У₄ = х

б – У₅ = 2х

Напрямок діагоналі пов'язан з величиною зсуву, який показує, на скільки ниток змістилося перекриття даної нитки відносно перекриття попередньої. Як побудова малюнка переплетення, так і відлік зсуву ведеться по вертикалі.

У переплетенні, зображеному на мал. 2 (а), зсув основних переплетень відбувається на одну нитку, а в переплетенні, показаному на мал. 2 (б) – на дві нитки. Таким чином, цифровий вираз кутового коефіцієнта одночасно показує і величину зсуву.

Кожна ділянка, на якій нитка переходить з лицьової сторони на зворотню та зі зворотньої сторони на лицьову називають полем зв'язку (мал. 3, 1, 2), ділянки, на яких нитки основи і вутка, торкаючись, перехрещуються – полем контакту (мал. 3, 3, 4), ділянки, на яких нитки не торкаються – вільним полем (мал. 3, 5, 6), яке утворюється між нитками просвітчастої пори – полями просвіту (мал. 3, 7).

Малюнок 3 – Види полів в переплетенні:

1 – основне поле зв'язку;

2 – уточне поле зв'язку;

3 – основне поле контакту;

4 – уточне поле контакту;

5 – основне вільне поле;

6 – уточне вільне поле;

7 – поле просвіту між нитками.

Тканини залежно від виду переплетення підрозділяються на чотири класи (Схема 2):

1. Тканини простих переплетень (головних) характеризуються гладкою однорідною поверхнею.

2. Тканини дрібноузорчатих переплетеньхарактеризуються візерунками з дрібних фігур, утворених видозміненням, ускладненням і комбінуванням гладких переплетень.

3. Тканини складних переплетеньутворюються з декількох систем ниток основи і вутка.

4. Тканини крупновізерунчастих переплетень (жаккардових) характеризуються різноманітними великими візерунками.

Відмітною особливістю тканин простих переплетень є наступне: рапорт по основі завжди рівний рапорту по вутку; кожна нитка основи переплітається з кожною ниткою вутка в рапорті лише один раз. В межах одного рапорту кожна нитка має два поля зв'язку, переходячи один раз зі зворотньої на лицьову сторону тканини і один раз із лицьовою на зворотну сторону. Тому число полів зв'язку в рапорті простих переплетень дорівнює подвоєному числу ниток рапорту, тобто 2R.

Клас тканин простих переплетень поділяється на підкласи тканин полотняного, саржевого та атласного (сатинового) переплетень (Схема 3).

Схема 3

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Малюнок 1 – Схема роботи ткацького верстата.	\|	Классификация тканей

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.