• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Трудові ресурси й трудовий потенціал

Населення впливає на економіку через свою економічно активну частину - загальну чисельність зайнятого в суспі­льному виробництві населення, його статево-вікову, освіт­ню, професійно-кваліфікаційну структуру та територіальну організацію. Кількісний та якісний склад населення фор­мує трудові ресурси. Поняття "трудові ресурси" почали за­стосовувати в двадцятих роках XX століття.

Трудові ресурси - це частина населення, яка характе­ризується фізичними та розумовими здібностями до праці. До складу трудових ресурсів включають, перш за все, на­селення працездатного віку.

Працездатний вік - один з елементів умовної градації віку людини, зайнятої трудовою діяльністю. Межі праце­здатного віку визначаються законодавче в кожній країні. В України вони складають 16-59 років для чоловіків та 16-54 роки для жінок. Для окремих категорій працівників верхні межі знижуються (шахтарям до 55 років, дояркам -50 років). В більшості країн світу працездатний вік завер­шується значно пізніше. Так, в Скандинавських країнах він закінчується в 65 років як для чоловіків, так і для жі­нок.

До трудових ресурсів належать також пенсіонери, за­йняті в суспільному виробництві, та підлітки, які з тих чи інших причин працюють у сфері виробництва. В будь-якому суспільстві працездатне населення складається з двох груп: економічно активного й економічно пасивного, співвідношення між: якими залежить від соціальних, еко­номічних та демографічних процесів.

Економічно активне населення - це населення, яке зайня­те корисною діяльністю, виробництвом матеріальних, соці­альних й духовних цінностей, що забезпечують йому доход.

Частка економічно активного населення залежить від кількості людей в працездатному віці, а також від рівня зайнятості людей в допенсійному та післяпенсійному віці.

Економічно пасивне населення - це люди, які знаходя­ться на утриманні сім'ї та суспільства (інваліди І та II груп, а також непрацюючі особи працездатного віку, якщо вони отримують пенсію на пільгових умовах).

Трудові ресурси - важлива частина економічного поте­нціалу країни. Кількість трудових ресурсів постійно зміню­ється. Якщо в 1991 році чисельність трудових ресурсів становила 29,8 млн. чол., в 1996 р. - 26 млн. чол., то за да­ними, наведеними в проекті прогнозу економічного і соці­ального розвитку України до 2000 і 2010 року, чисельність зайнятих в галузях економіки, досягне свого мінімального значення у 2010 році - 19,5 млн. чол., в подальшому очіку­ється поступове зростання зайнятих на 1-2 млн. чол. за 10 років. Рух трудових ресурсів відбувається під впливом со­ціальних, економічних й біологічних чинників. Приріст трудових ресурсів - це різниця між чисельністю населення, яке вступає в працездатний вік, і чисельністю, яка перехо­дить до пенсійного віку. Рівень народжуваності позначає­ться на чисельності трудових ресурсів тільки через певний час. Суттєвий вплив на зміну якісного складу трудових ре­сурсів має вступ до працездатного віку нових поколінь мо лоді, їх рівень підготовки та професійної зайнятості. Існує поняття загальної працездатності, тобто наявності у люди­ни фізичних, психофізичних даних, які визначають здіб­ність до праці й не вимагають спеціальної підготовки.

Професійна працездатність — це здатність до конкрет­ної праці, яка вимагає спеціальних знань і умінь.

Чисельність та динаміка трудових ресурсів справляють певний вплив на характер розвитку виробництва та еко­номіку (інтенсивний чи екстенсивний тип розвитку) скоро­чення приросту трудових ресурсів обмежує можливість екстенсивного розвитку виробництва й збільшує залеж­ність економічного зростання від підвищення продуктив­ності праці на базі науково-технічного прогресу та ство­рення високоефективного трудового потенціалу.

Трудовий потенціал - сукупність працездатного насе­лення з врахуванням інтелектуального розвитку, здібнос­тей, знань, умінь, досвіду, духовних цінностей, звичаїв, традицій, переконань і патріотизму. Поняття "трудовий потенціал" більш ширше, ніж трудові ресурси, тому що во­но характеризується не тільки загальною чисельністю інди­відів, але й включає сукупність різних якостей людей, що визначають працездатність. По-перше, якість пов'язана із здібностями і бажанням до праці, станом здоров'я, типом нервової системи, тобто всіма тими якостями, що відобра­жають фізичний й психологічний потенціал. По-друге, - це обсяг загальних та спеціальних знань людини, її трудових навичок та умінь, здатність до певного виду діяльності. По-третє, враховується рівень свідомості, відповідальності, інтересів, потреб.

Трудовий потенціал - це складне структурне утворення, загальний термін особового фактора виробництва.

Формування трудового потенціалу здійснюється за схе­мою: "населення - трудові ресурси - трудовий потенціал".

Трудовий потенціал залежить від ряду факторів, що ви­дно із схеми 1.

Якісна визначеність трудового потенціалу формується в залежності від потреб виробництва, кон'юнктури ринку праці, системи соціально-економічних відносин. Україна завжди відзначалася високою якістю трудового потенціалу з точки зору професійно-освітнього, кваліфікаційного та інтелектуального рівня робочої сили. В нових економічних умовах у зв'язку з вивільненням та трансформуванням надлишку висококваліфікованої робочої сили відбуваються стихійні явища, що ведуть до якісних змін у структурі тру­дових ресурсів. Управління ефективним використанням трудового потенціалу повинно виходити із оцінки його якості та забезпечувати її покращення. В системі ринкових відносин використання трудового потенціалу поєднується з функціонуванням різних форм власності із забезпеченням економічної зацікавленості в результатах праці та існуван­ням безробіття.

Збереження та відтворення трудового потенціалу по­винно здійснюватись за такими напрямками:

• постійне відслідковування визначальних показників
стану трудового потенціалу в галузях і регіонах, що дасть
можливість їх оцінити і на цій основі розробляти відповідні
заходи на державному та регіональному рівнях;

• впорядкування регулюючої функції мінімальної за­робітної плати;

• обгрунтування міжгалузевої, міжкваліфікаційної та міжпосадової диференціації заробітної плати;

• застосування цілеспрямованої, суворо вибіркової підтримки висококваліфікованих трудових колективів та окремих категорій спеціалістів;

• перехід до нової моделі відтворення робочої сили,
яка б забезпечила відповідність трудового потенціалу ви­могам, пов'язаним з процесом входження України в світо­вий економічний простір.

Рисунок 1 – Фактори, що впливають на трудовий потенціал

Читайте також:

1. I. Теорія граничної продуктивності і попит на ресурси
2. IV. Критерій питомої потенціальної енергії деформації формозміни
3. V. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. ОХОРОНА НАДР ТА ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
4. Алгоритм формування потенціалу Ф2
5. Аналіз трудового потенціалу
6. Антропогенний вплив – це будь-який вплив, що здійснює людина на навколишнє середовище та його ресурси.
7. Банківські ресурси, їх види та класифікація
8. Барометрична формула. Розподіл Больцмана частинок у зовнішньому потенціальному полі
9. Біженці, вимушені переселенці та переміщені особи, трудові мігранти
10. БІОЕЛЕКТРИЧНІ ПОТЕНЦІАЛИ
11. Біоелектричні явища в тканинах: будова мембран клітини, транспорт речовин через мембрану, потенціал дії та його розповсюдження.
12. Біологічні ресурси

Переглядів: 2215