• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні напрямки демографічної політики в Україні

Концептуальною основою управління формуванням і розвитком населення є державна демографічна політика.

Демографічна політика - це система політичних, еко­номічних і соціальних цілей, завдань та заходів, направле­них на формування бажаного в довгостроковій перспекти­ві типу відтворення населення з врахуванням регіональних відмінностей в його розвитку. Демографічна політика є складовою частиною загальної соціально-економічної полі­тики держави. Цілеспрямоване управління демографічни­ми процесами є для будь-якої держави об'єктивно необхід­ним. Врахування особливостей демографічної ситуації, ос­новних тенденцій відтворення населення є обов'язковою умовою соціально-економічного розвитку держави. Так, зміна кількості, статево-вікової структури населення, його професійного та освітнього рівня визначають кількість трудових ресурсів, напрямів побудови соціальної інфраст­руктури. Тому в демографічній політиці акцентують увагу на соціально-економічних, правових, виховних та психоло­гічних методах.

За останні роки прийнято ряд важливих державних до­кументів, спрямованих на врегулювання демографічної ситуації та покращення здоров'я населення, серед них:

• Національна програма "Діти України";

• Довгострокова програма поліпшення становища жінок, сім'ї, охорони материнства та дитинства;

• Національна програми планування сім'ї;

• Державна програма імунопрофілактики.

Крім того, в Україні діє ціла мережа валеологічних установ та організацій, які, на відміну від медичних закла­дів, ставлять собі за мету не лікування хвороб, а збережен­ня та зміцнення здоров'я громадян України. Саме профіла­ктикою всіх видів захворювань, пропагандою, популяри­зацією здорового способу життя займається валеологічний благодійний фонд "Оздоровлення".

Основним завданням демографічної політики держави є:

• реалізація комплексу заходів з питань охорони здо­ров'я населення, створення умов для нормалізації його структури;

• призупинення негативних тенденцій в демографіч­ній ситуації;

• підвищення рівня тривалості життя;

• створення передумов оптимізації народжуваності;

• формування сімей та сімейних відносин;

• регулювання і підтримка певних пропорцій мігра­ційних потоків;

• вивчення та аналіз причин смертності населення в регіонах, відпрацювання напрямків щодо їх усунення ;

• встановлення контролю за дотриманням основних вимог до стану навколишнього середовища, умов праці, якості продуктів харчування, питної води;

• підтримка багатодітних сімей, надання пільг та ви­дача компенсацій молодим сім'ям.

Більшість заходів демографічної політики зможуть істо­тно вплинути на якість населення уже в 2005-2010 роках.

2.4 Сучасні моделі ринку праці

Зрозуміло, що кожна країна має свою власну соціально економічну стратегію, свою власну систему пріоритетів, її на­селення характеризується особливою ментальністю, особливим рівнем професійної та освітньої підготовки. Нарешті, в кожній країні існує специфічне культурне середовище, історичні тра­диції, а відповідно ринок праці кожної держави має свої власні, тільки йому притаманні риси. Проте, якщо абстрагуватися віл випадковостей, можна виділити три найпоширеніші моделі; патерналістську, соціал-демократичну і ліберальну.

Патерналістська модель ринку праці. Головною ознакою цієї моделі є опікування працеємця працедавцем. Найбільш цілісно ця модель реалізована в Японії, де її фундаментом став довічний найм. Система довічною найму передбачає гарантії зайня­тості працюючим аж до пенсійною віку, зростання всіх видів виплат відповідно до стажу роботи. Так, наприклад, в обробній промисловості середній розмір заробітної плати працівників 50 -54 років в 2,6 рази перевищує первинну ставку молоді (18 - 19 років), у торгівлі - в 3,2 рази, в сфері обслуговування - в 2,8. Та­ка система передбачає переважну підготовку і перепідготовку

Років відбувається в середньому 3-4 планових переміщення працюючого на нове місце роботи в межах фірми.

Орієнтація на трипале використання найманих працівників зумовлює прагнення працедавців вирішувати проблеми надлишкової робочої сили не за рахунок звільнень, а за рахунок скорочення робочого часу (переводу на умови неповної зайнятості), переводу за взаємною згодою на дочірні підприємства або підприємства іншої фірми. Однак тимчасові працівники, що не мають статусу довічного найму (їх питома вага складає біля 35%), правами кадрових працівників не користуються і при економічному спаді звільняються.

Система довічного найму поширена тільки на великих середніх підприємствах, малі підприємства звичайно ж такого не мають.

Необхідно додати, що тривалість робочого року в Японії найбільша серед економічно розвинених країн. Відпустку ,навіть зумовлену законодавством і контрактом, наймані працівники майже ніколи не використовують повністю. Умови життя - надто відрізняються від європейських і навіть українських стандартів. Можна сказати, шо це модель, яка може бути реалізована в дуже специфічному ментальному середовищі. Не випадково, останнім часом молодь., особливо та, що здобула освіту за межами Японії (головним чином в університетах США) не погоджується на контракти довічного найму.

Соціал-демократична модель. Еталоном соціал-демократичної моделі є ринок праці в Швеції , де власне і було сформовано на рубежі 40-50-х рр. Р. Майднером і Г. Реном цю концепцію, що спирається на проведення державою активної політики ринку праці. На підготовку і перепідготовку кадрів , на створення нових робочих місць Швеція витрчає більше коштів, ніж будь-яка країна ОЕСР, економлячи на соціальному відшкодуванні збитків своїх громадян у наслідок безробіття.

Основні елементи шведської моделі ринку праці.

1. Непрямі податки на товари та послуги , які перешкоджають швидкому зростанню попиту та інфляції., стимулюють банкрутство нерентабельних підприємств. Зростання прибутків стримується з метою уникнення інфляційної конкуренції між високоприбутковими підприємствами.

2. Рівнісіь оплати рівної праці поза залежністю від фінан­сового стану підприємства. Це примушує менш прибуткові підприємства скорочувати чисельність працівників чи взагалі припиняти свою діяльність, а більш прибуткові - платити ни­жче можливого для них рівня.

3. Сполучення низької інфляції та повної зайнятості в до­вгостроковій перспективі, зокрема за рахунок субсидій під­приємствам на утримання неконкурентоспроможних праців­ників чи надання їм робочого місця в державному секторі.

4 .Селективна державна підтримка зайнятості в неефек­тивних сферах економіки, які забезпечують соціально необхідні послуги.

5. Шведська модель ефективно працювала протягом 25 років - до середини 70-х, коли різко зросла інфляція, збільшив­ся національний борг. Трикратна девальвація національної ва­люти (в 1981 р. - на 10%, в 1982 і 1985 рр. - на 16%), зростан­ня ефективності роботи експортно зорієнтованих галузей (ма­шинобудування і автомобільної промисловості) пожвавили шведську економіку, і знов спостерігався низький рівень безробітгя, помірна інфляція, стабілізація державного бюджету. Проте новий спад, який стався 1991 р, говорить про не­обхідність принципового коригування шведської моделі

Ліберальна модель. Ця модель поширена в США, Канаді, Австралії. Для неї характерні яскраво виражена децент­ралізація, яка пов'язана із федеральним устроєм країни і відповідним існуванням у кожному штаті власного законодав­ства щодо зайнятості, допомоги безробітним, фондів страху­вання на випадок безробіття (внески підприємств і працівників до фондів штатів і федерального фонду диференційовані).

Робоча сила в цих країнах вирізняється високим рівнем мобільності. Цим пояснюється те, що професійна кар'єра пов'язана звичайно зі зміною місця роботи, а при скороченні потреб у робочій силі працедавці (на відміну від японських) вдаються до звільнень, а не до переводу на режим неповної зайнятості. За оцінками, біля 10% працюючих у США (в тому числі 20 – 40% молоді) щорічно змінюють професію. За даними 1986 р. 62% населення США переміщалося в інші райони в межах одного й того ж штату (в Японії того ж року змінили місце проживання 2,6%). Унаслідок цього безробіття в ліберальній моделі виникає набагато частіше, тобто тривалість безперервного періоду, протягом якого пересічний громадянин має робоче місце, – значно коротша за інші моделі, але й тривалість безробіття також менша. Ліберальна модель є найбільш динамічною і відповідно найбільш адаптованою до сучасного стану розвитку економіки.

Читайте також:

1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
2. Автоматизація банківської діяльності в Україні
3. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
4. Аграрні відносини в Україні у ХVІ - перш. пол. ХVІІІст.
5. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
6. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
7. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
8. Адміністративне судочинство в Україні
9. Адміністративний устрій та окупаційний режим в Україні під час війни 1941-1945 рр
10. АКТИВІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО РУХУ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ
11. Активний характер соціальної політики.
12. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації

Переглядів: 1548