Цінності

В окремих країнах основні цінності зрозумілі і підтримуються суспільством; в інших - вони плюралістичні. У більшості країн проголошується система переконань, що панує у суспільстві. Найдоцільніший спосіб класифікації цінностей пов’язаний зі ступенем значущості, який особа приписує сама собі, іншим особам або суспільству в цілому.

Зважаючи на критерій значущості, Б.Гаврилишин виділяє такі види цінностей: (а) індивідуалістсько-конкуренційні; (б) групово-кооперативні; (в) еґалітарно-колективістські.

а) Індивідуалістсько-конкуренційні цінності.Суть цього виду цінностей полягає в тому, що індивідуум розглядається як унікум; "об’єктивним для кожного є те, що його турбують власні потреби і прагнення; кожен шукає шляхи самоутвердження та самовираження".^{^[15]}^[15]

Така система цінностей у найбільш чистому вигляді сформувалась у США та Канаді. З еміґрацією до Північної Америки відбувався штучний відбір людей, схильних до індивідуалізму ще задовго до того, як вони покинули батьківщину. Це були, звичайно, люди енерґійні, які через певні економічні чи політичні умови не змогли реалізувати своєї енерґії у Старому Світі. Пригадаймо хоча б Галичину чи Буковину 100 років тому. Більшість людей втікала від економічного визиску, релігійної дискримінації або політичних обмежень. Люди, не схильні до індивідуалізму, не покидали насиджених місць. Отже, ті, хто еміґрували з Австро-Угорщини чи Німеччини, Великобританії чи Ірландії були схильні до індивідуалістської поведінки, готовими рішуче відстоювати свої інтереси.^{^[16]}^[16]

У Новому Світі, багатому природному середовищі успіх індивідуума мав тенденцію бути здебільшого вигідним для суспільства в цілому. Навіть, коли епоха освоєння прерій поступилася тріумфальній ході технологій, винахід однієї людини міг не лише забезпечити її добробут, а й примножував можливості для багатьох.

Для кожної людини мірилом власних досягнень у будь-якій справі є порівняння з успіхами інших. Отже, стосовно інших людей успіх досягається шляхом конкуренції. Одні виграють, а інші програють. Суспільне благо - побічний продукт устремлінь індивідуума до самореалізації. Суспільство, побудоване на сприянні устремлінням індивідуума, служінню його інтересам, "приречене" жити заможно.

б) Групово-кооперативні цінності. Суть цього виду цінностей полягає у тому, що особа розглядається лише як "частинка всесвіту і частинка суспільного ладу. Кожен покликаний відігравати власну роль у ньому, добровільно підпорядковувати себе вищим цілям, виконувати свої обов’язки і реалізовувати своє призначення шляхом кооперативної взаємодії з іншими".^{^[17]}^[17]

Основні принципи цієї системи цінностей ґрунтуються на тому, що кожен індивідуум органічно вплетений у тканину суспільства, шукає свого місця у його структурі, добровільно підпорядковує себе груповим чи суспільним цілям. Достоїнства людини оцінюються її бажанням жити так, щоб відповідати сподіванням інших, а не демонструвати свої переваги над ними. Доброчесність людини полягає скоріше у стримуванні себе, аніж у самореалізації, пристосуванні до сподівань, ніж в індивідуалістському самоутвердженні і диференціації. Такі погляди на доброчесність формують поведінку, яка є більше групово-, ніж індивідуально-орієнтованою, більше узгодженою, ніж конкуренційною.

в) Еґалітарно-колективістські цінності.Назва цього виду цінностей походить від французького égalité - рівність, одного з гасел Великої французької революції.

У цьому виді цінностей людина розглядається як член громади, невіддільний від суспільства; як частинка (складовий елемент) колективної сутності.

В основі еґалітарно-колективістських цінностей є колективістські ідеї та ідеали, що походять від певних етичних мотивів, релігійних вірувань, але найчіткіше окреслені в теорії марксизму. Конкретні вияви цих ідеалів спостерігалися у різні історичні періоди, починаючи від ранніх (Платон), середньовіччя (Томас Мор, Томазо Кампанелла), до сучасних держав (сьогодні вже колишніх так званих "соціалістичних" країн Східної Європи та колишнього СРСР) і до проектів майбутнього "комуністичного" суспільного ладу.

Основний принцип ідеї Мора-Маркса такий: люди народжуються рівними щодо прав на задоволення своїх потреб і щодо обов’язків перед суспільством. "Кожному за його потребами", але необхідною умовою його здійснення є "від кожного за його здібностями".

Походження еґалітарних ідеалів часто приписують християнству, за яким всі люди створені за образом і подобою Бога, а отже, рівні перед Творцем. Хоч, якщо розглядати усі християнські заповіді, то вони, очевидно, набагато ближчі до групово-кооперативних цінностей.^{^[18]}^[18]

Протилежна арґументація, значно ближча до еґалітарно-колективістських цінностей базується на теорії матеріалізму, що розглядає людину як продукт еволюції, підпорядкованої законам розвитку природи. Якщо стисло - це марксистська школа мислення.

Марксизм пропонує історичний аналіз, на його погляд, класово-антагоністичного суспільства, в якому спільність інтересів об’єднала людей у суспільні класи, що конфліктують між собою. Марксизм прогнозував на майбутнє зростання конфлікту між зростаючим чисельно пролетаріатом і власниками засобів виробництва, наслідком якого мало бути повалення класу капіталістів і створення "раціональної" системи виробництва та розподілу. Це повинно було створити основу матеріального достатку і можливостей задоволення матеріальних потреб усього населення, тобто, як говорили раніше, так званої "матеріально-технічної бази комунізму".

Спроби застосувати на практиці еґалітарно-колективістські цінності у всі періоди історії - від примітивного комунізму у ранньому суспільстві до спроби побудови комунізму у колишньому СРСР чи країнах Східної Європи - виявились неефективними, нежиттєвими порівняно з іншими видами цінностей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Богдана Гаврилишина	\|	Політичне правління

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.