Екологія

Незважаючи на нібито географічну віддаленість Швеції від решти світу, вона має ті ж проблеми, що й інші: посилення парникового ефекту, окислення ґрунтів та води, відпрацьовані ґази автотранспорту, промислові відходи, виробництво небезпечних для навколишнього середовища речовин - це далеко не повний перелік екологічних проблем. Як і в решті Європи у Швеції екологічні проблеми загострились у 60-х роках, для розв’язання яких у 1967 році було створено Державне управління охорони навколишнього середовища.^{^[211]}^[211]

Для ефективного розв’язання екологічних проблем у Швеції ще у 1909 році був прийнятий Закон про збереження природи, який двічі змінювався - у 1952 та 1964 роках; у 1969 році ріксдаґ прийняв Закон про охорону навколишнього середовища.^{^[212]}^[212] Згодом кількість природоохоронних законів значно зросла. Використовуючи їх, Швеція досить ефективно розв’язує свої екологічні проблеми.

Для деяких типів підприємств Закон про охорону навколишнього середовища передбачає необхідність одержання ліцензії; Закон про хімічні продукти 1985 року має на меті зберегти здоров’я населення та природу від хімічних речовин; Закон про вміст сірки у паливі 1968 та 1976 років встановлює обмеження для викиду двоокису вуглецю при спалюванні рідкого палива; закон 1971 року забороняє будь-яке скидання відходів із суден у шведських територіальних водах, а також із шведських суден у міжнародних водах.^{^[213]}^[213]

Закон про збереження природи 1964 року визначає природу як національний здобуток, який потрібно охороняти та зберігати. Природа відкрита для усіх згідно із правом рівного доступу, яке є більше традицією, аніж законом. Такий підхід відрізняється від прийнятого у більшості країн. Це право передбачає свободу пересування по країні, у тому числі й по приватній власності, за умови, що не буде завданий збиток землі чи власності. Подорожуючий може у межах приватних володінь збирати ягоди, гриби чи квіти, купатись у водоймах чи плавати на човнах.^{^[214]}^[214] Зони охорони берегової лінії забезпечують доступ шведів до берегів морів, річок та озер для купання та відпочинку.

У Швеції організавано 68 державно захищених територій загальною площею 17,07 тисяч кв.км, що становить 4,1% загальної площі країни.^{^[215]}^[215]

Шведська екологічна політика досить ефективна. Внаслідок її проведення зменшився вміст фосфору у воді; скоротилось забруднення ртуттю; поступово з допомогою податків зменшено вміст свинцю у бензині; викиди двоокису сірки скорочені з 1970 по 1988 рік із 900 тисяч до 250 тисяч тонн; раціональніше використовується нафта; промисловість очищає ґазові відходи; для забезпечення житла теплом використовується центральне опалення.^{^[216]}^[216]

Успіхові шведської екологічної політики сприяло сприйняття концепції "мислити глобально і діяти локально".^{^[217]}^[217] Так, наприклад, у Швеції останніми роками ефективно використовують ґідроенерґетичний потенціал малих річок. Побудовано багато малих ГЕС (потужністю 1300 кВт - 1,5 МВт) з комп’ютеризованим управлінням, які мають вищу екологічну ефективність.^{^[218]}^[218]

"Кnow-how"

Порівняно з деякими іншими європейськими державами чи США, Швеція не має особливих досягнень у проведенні науково-дослідних чи дослідно-конструкторських робіт. Проте це не означає, що Швеція не має потреби в них. Характер спеціалізації економіки країни на науковомістке виробництво, вимагає використання сучасних науково-технічних досягнень для підтримання конкурентоспроможності шведської продукції на світовому ринку. Науково-технічний проґрес потребує збільшення видатків на науково-дослідні проекти. Так, за 1971-1989 роки частка видатків на ці потреби у ВВП збільшилась удвічі - з 1,5 до 3%. За цим показником Швеція вийшла на перше місце у світі, хоча в абсолютних цифрах це становить 1% світових витрат на науково-дослідні роботи у світі і за абсолютними витратами на ці цілі вона знаходиться у кінці першої десятки провідних країн.^{^[219]}^[219]

На промислові науково-дослідні проекти у 1987 році припадало 20,4 мільярди крон із 31 мільярда, чи понад 65% всіх видатків на ці цілі; 64% видатків припадало на удосконалення існуючої продукції та технологічних процесів, менша, але постійно зростаюча частка (18%) використана на прикладні розробки - створення нової продукції та технологій.^{^[220]}^[220]

Основними напрямками науково-технічних досліджень у Швеції є розробка та удосконалення техніки та технологій у складних, науковомістких галузях, таких як мікроелектроніка, біотехнологія, фармацевтика, інформатика, альтернативна енерґетика, екологія тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Еколого-економічна система	\|	Інвестиційний клімат

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.054 сек.