Екологія

Німеччина є європейським лідером в екологічних питаннях. Про це свідчать такі цифри: за 1970-1989 рр. ВНП ФРН збільшився на 56% (у постійних цінах 1980 року) при зменшенні емісії основних забруднюючих речовин на 40-72%: SO₂ - на 72% (із 3,75 до 1,05 млн.тонн), пилу - на 59% (з 1,3 до 0,53 млн.тонн), СО - на 40% (з 14 до 9,45 млн.тонн). У 1988 році на охорону навколишнього середовища було виділено 35,7 мільярдів марок, що становить 1,7% від ВНП^{^[140]}^[140]; для порівняння - в інших країнах ці витрати становили: у Великобританії - 11,7 млрд.марок, у Франції - 10,3, в Італії - 6,7 млрд.марок, але у всіх випадках менше 1% ВНП.^{^[141]}^[141] На думку керівників деяких хімічних концернів, сьогодні природоохоронне законодавство та екологічні нормативи Німеччини, спричинили досягнення граничного рівня фінансових затрат на ці потреби.^{^[142]}^[142]

Актуальною для Німеччини залишається проблема викидів окису азоту теплоелектростанціями та автотранспортом. Німеччина планує скоротити до 1998 року викиди NO_x на 30% (порівняно із 1985 роком), оскільки вона взяла таке зобов’язання підписавши, разом з іншими 11 країнами Західної Європи "Софійську декларацію".^{^[143]}^[143] Для того, щоб досягти такий рівень, необхідно скоротити промислові викиди окису азоту до 1998 року більше, ніж на 50%, забруднення від легкових автомобілів - на 27-49%, хоча й передбачається збільшення викидів вантажним автотранспортом на 11%.^{^[144]}^[144] Німці надіються, що цього збільшення можна буде уникнути, якщо збережеться тенденція переорієнтації перевезення вантажів з автомобільного на залізничний транспорт.

Законодавчо екологічні питання реґулюють чисельні закони та директиви, такі як "Федеральний закон про захист від шкідливих впливів", "Директива про великі теплоелектростанції", "Директива про промислові об’єкти, що потребують спеціальних дозволів", "Директива про малі ТЕС", "Директива про аварії" тощо; трансконтинетальні потоки забруднень реґулюють документи, які Німеччина підписала з країнами ЄС та іншими європейськими державами, прикладом яких є згадана вище "Софійська декларація".^{^[145]}^[145]

У Німеччині переглядають законодавчу практику в галузі екології. Німці, враховуючи події останніх років, зокрема великі аварії на промислових підприємствах, вважають, що нинішнє законодавство не є ефективним і потрібно якнайшвидше перейти до принципу прямої відповідальності (компенсації збитку). Такий принцип вже частково діє у Німеччині, але на шляху втілення його в правничу практику стоїть право на страхування, за яким "екологічні порушники" одержують страхову компенсацію за нанесені ними збитки від судових позовів. Пошуки виходу із цієї ситуації німці бачать у розробці критеріїв допустимого ризику, який може спричинити екологічний збиток.^{^[146]}^[146]

Корисний досвід набула Німеччина в пом’якшенні впливу наслідків господарської діяльності на навколишнє середовище. Це стосується насамперед проблеми очисних споруд, утилізації відходів, виробництва продукції із вторсировини. Так, наприклад, лише в землі Гессен щороку утворюється 14,6 мільйонів тонн побутових відходів, з них лише ¼ повторно використовується, а 67% зберігається на спеціальних складах і у сховищах; вже сьогодні передбачається збільшити обсяг повторного використання паперу з 9 до 15%, а кількість компостованих відходів - з 95 до 555 тисяч тонн.^{^[147]}^[147]

Найцікавішим європейським екологічним проектом (не лише з природоохоронної точки зору), стало створення національного парку "Баварський ліс", як реалізація ідеї, що виникла наприкінці 60-х років, створення спільного (ФРН та Чехословаччина) національного парку у найбільшому лісовому масиві Центральної Європи, який займає понад 2000 квадратних кілометрів. З німецького боку національний парк "Баварський ліс" було створено у 1970 році на площі 131 кв.км, з чеського боку національний парк "Шумава" був створений лише у 1991 році на площі 700 кв.км Богемського лісу.^{^[148]}^[148] Сьогодні цей лісовий масив є вагомим чинником збереження екологічної рівноваги на європейському континенті.

"Кnow-how"

У повоєнні роки майже зруйнована німецька економіка потребувала нових технологій для відновлення підприємств. Закупівля іноземних патентів та ліцензій ще у 50-ті роки стала важливим чинником відновлення конкурентоспроможності німецької продукції на світовому ринку. Перші два повоєнні десятиліття "...характерною рисою ліцензійної торгівлі була її переважно одностороння орієнтація - на використання щоразу у більших розмірах іноземного науково-технічного та технологічного досвіду".^{^[149]}^[149]

У 1961 році окупаційна влада зняла обмеження на торгівлю патентами та ліцензіями і з цього часу торгівля ліцензіями розвивається у 3-4 рази швидше, ніж торгівля товарами, у 70-ті роки Німеччина увійшла у число світових лідерів, поступаючись лише Японії за купівлею ліцензій та патентів, а за продажем - США та Великобританії. Німеччина торгує науковою продукцією головно із промислово розвиненими державами. Так, у 1988 році майже половина куплених патентів та ліцензій припадало на США, ¹/₆ - на Швейцарію.^{^[150]}^[150]

У 1988 році до Європейського Патентного Відомства було подано 50270 заяв на реєстрацію патентів, з яких 13190 були із США, 8976 - з Японії, 10311 - з Німеччини; водночас у Німецьке патентне відомство було подано 41745 заяв, з яких 31932 - із Німеччини і лише 3527 з Японії та 1521 - із США. Галузева структура патентних заяв у Німецькому патентному відомстві була такою: 29,9% усіх заяв стосувались механіки, 22,9% - машинобудування, 18,1% - електротехніки, 16,7% - хімії і 12,4% - фізики.^{^[151]}^[151]

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Природні ресурси	\|	Інвестиційна політика

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.