Екологія

Колоніальний стан України упродовж десятків років визначав і ставлення колонізаторів до її природних багатств. Природні ресурси використовувались на виснаження, тут розміщували промислові підприємства, які особливо неґативно впливали на навколишнє середовище.^{^[284]}^[284] Інформація про екологічні наслідки російсько-більшовицької окупації України нагадують зведення про бойові дії:

- за цей час зникло 20 тисяч малих річок;

- непридатні для використання 60% чорноземів;

- для потреб вугільної промисловості віддано 260 тисяч гектарів землі, з них рекультивовано менше половини;

- відходи промисловості займають понад 200 тисяч гектарів родючих земель;

- ядерні енерґоблоки виробляють щорічно три мільйони кубометрів радіоактивних відходів при відсутності можливостей їх утилізації чи складування;

- ліквідація первинних наслідків аварії на Чорнобильській АЕС коштувала державі8 мільярдів рублів. Цих грошей вистачило б для створення в Україні екологічно безпечної енерґетики;

- 90% електроенерґії Ровенської АЕС та 100% - Хмельницької АЕС - експортується;

- в Україні є понад 1000 хімічних заводів із шкідливими для здоров’я людини виробництвами. У 21 місті концентрація шкідливих речовин перевищує гранично допустимі норми більше, ніж у 15 разів;

- із 45 великих міст України лише у чотирьох концентрація шкідливих речовин не перевищує норми.^{^[285]}^[285]

Україні притаманна висока територіальна концентрація населення у промислових районах. Так, гранично висока концентрація населення й виробництва, які неґативно впливають на екологічну ситуацію, створилась у Донбасі. Донбас займає лише 8,8% площі України, а кількість населення досягає 16% від загальнодержавного, у тому числі майже 22% міського; у той же час на цей район припадає 21% промислової продукції України, у тому числі 64% паливної, 43% чорної металургії, 31% хімічної та нафтохімічної, 25% електроенерґетичної.^{^[286]}^[286] Якщо ж згадати про застарілу технологію та недостатні природоохоронні заходи, то екологічні проблеми являються тут дуже чітко.

Другим екологічно несприятливим районом є Придніпров’я. На цей район припадає 9,8% площі та близько 12% населення України, у той же час він дає 18% промислової продукції, зокрема 52% металургійної, понад 22% електроенерґетичної, 13% хімічної та нафтохімічної.^{^[287]}^[287]

Екологічно складними є Прикарпаття, північ Криму, північ Сумської та придніпровська частина Черкаської областей, місто Київ, деякі райони Київської, Харківської, Івано-Франківської, Вінницької, Рівненської, Хмельницької, Запорізької та Одеської областей.^{^[288]}^[288]

За питомими масштабами (на одну особу, на один кв. км.) та за інтенсивністю використання природних ресурсів "...Україна випереджує всі розвинуті країни світу і, безперечно, займає перше місце в Європі".^{^[289]}^[289] Ця обставина не випливає з об’єктивної спеціалізації національної економіки, а є наслідком її колоніального минулого.

Спеціалізація української економіки у структурі СРСР була пов’язана з інтенсивним використанням сировини, палива, матеріалів у надзвичайно великих масштабах виробництв. Так, у 1989 році питома сума витрат на сировину, основні матеріали та паливо становила в Україні 69,9% сумарних витрат на виробництво всієї промислової продукції.^{^[290]}^[290]

Про масштаби використання природних ресурсів свідчать такі цифри: в Україні у 1989 році видобуто 180,2 мільйонів тонн вугілля, 109,8 мільйонів тонн залізної руди, 7,3 мільйонів тонн марганцевої руди, виготовлено 23,4 мільйони тонн цементу, 1263 тисячі тонн кальцинованої та 471,6 тисячі тонн каустичної соди тощо; кількість шкідливих речовин, що викидались у повітря, становила 10,4 мільйони тонн, в лісах державного значення було вирубано 26,4 тисяч гектарів лісу; в Україні використовувалось 29,9 мільярди кубометрів свіжої та 66,0 мільярдів кубометрів оборотної та послідовно використовуваної води.^{^[291]}^[291] Щороку 500 мільйонів кубометрів неочищених стоків скидалось у водойми України.^{^[292]}^[292]

Україна традиційно є важливим виробником сільськогосподарської продукції - рослинницької та тваринницької. 56% усіх земель зайнято ріллею.^{^[293]}^[293] Це набагато більше, ніж в інших європейських країнах. Крім того, використання хімічних речовин захисту рослин та добрив на таких площах також неґативно впливає на загальну якість навколишнього середовища. Великі тваринницькі комплекси - породження тоталітарного минулого, збільшують забруднення довкілля азотом, метаном тощо.

Усі екологічні проблеми є "незначні", порівняно із наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, внаслідок чого Верховна Рада оголосила Україну "зоною екологічного лиха". Внаслідок катастрофи рівень радіоактивних опадів у 90 разів перевищив рівень, який був зафіксований після вибуху бомби над Гіросімою у 1945 році.^{^[294]}^[294] Сумарний викид радіоактивності склав 6,4 мільярди кюрі, що означає, за словами Ю.Щербака, "...що ми маємо у центрі Європи ... зону атомної війни. ...Лише по цезію викид із Чорнобильського реактора склав 60% всіх глобальних вибухів атомних бомб, які були проведені в атмосфері".^{^[295]}^[295]

Те, що дещо знижено напруження у стосунках із навколишнім середовищем, яке ми сьогодні спостерігаємо, не є заслугою ані уряду, ані виробничників. Економічні проблеми, що спіткали Україну, спричинили призупинення багатьма підприємствами виробничої діяльності, а отже, і забруднення ними навколишнього середовища.

В Україні розроблений пакет природоохоронного законодавства, який повинен сприяти оптимізації відносин в еколого-економічній системі. До таких документів належать: Закон "Про охорону навколишнього природного середовища", Земельний Кодекс України, Водний Кодекс України, Лісовий Кодекс України, Кодекс України про надра, Закони "Про охорону атмосферного повітря", "Про природно-заповідний фонд України", "Про тваринний світ", "Про екологічну експертизу", "Про використання ядерної енерґії та радіаційну безпеку" тощо. Ефективність цих документів ще дуже низька. Не цілком опрацьовані механізми використання цих законів на практиці.

Економічні проблеми ускладнюють можливості інвестування екологічних технологій, виробництв по рециклюванню та знищенню відходів тощо.

"Know-how"

Україна - одна із великих і розвинених держав Європи і світу. Тут зосереджений значний науковий і дослідно-технологічний потенціал колишнього СРСР. На Україну припадає значна частка винаходів та "know-how". Проте головною проблемою є практична реалізація науково-технологічних розробок. В Україні не було раніше, і не створено ще й сьогодні, надійного механізму трансформації у ланцюгу "наука-технологія-бізнес".

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Природні ресурси	\|	Інвестиції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.