Історіографія менеджменту (екскурс)

Мартиненко М.М., Туленков Н.В. виокремлюють декілька періодів у становленні управління і називають їх революціями [38].

1. Біля 3 тисяч років до н.е. – релігійно-комерційна революція. Характерними ознаками є розвиток торгівельних операцій, виникнення особливого прошарку “жреців-бізнесменів”, введення у обіг понять організація, кооперація, контроль. Ці процеси знайшли відображення у конституції Чоу, літописі Менсиса.

2. 1790-1750 рр. до н.е. – припадають на період правління царя Хаммурапі, який велику увагу приділяв творенню законів управління державою, регулювання стосунків між різними соціальними групами людей, організації комерційної діяльності. У законах Хаммурапі представлена система державно-адміністративного управління.

3. 605-582 рр. до н.е. – діяльність царя Вавілонії – Новуходоносора ІІ відбувається поєднання державних методів правління з контролем за діяльністю в сферах виробництва, будівництва.

Ці процеси доповнюються ідеями управління армією (генерал Сан Цзу “Мистецтво війни”).

Античний філософ Сократ обґрунтував доцільність розділу праці та виокремив управління як окремий вид діяльності.

Давньогрецький філософ Платон (“Республіка”, “Закони”, “Політичні діалоги”) доводив, що управління повинно ґрунтуватись на загальних законах науки.

Олександр Македонський розробив теорію військового управління, запропонував штабну структуру управління.

Імператор Давнього Риму Діаклетіан вперше використав принцип ієрархічності для побудови організаційної структури управління, тим самим заклав основи делегування повноважень.

Нікколо Макіавеллі (“Державотворець”) сформулював принципи лідерства:

- авторитет і влада ґрунтуються на підтримці його прибічників;

- підлеглі повинні знати, що вони чекають від лідера і що він чекає від них;

- лідер повинен володіти волею до виживання;

- лідер – завжди взірець мудрості та справедливості.

4. У XVII-XVIII ст. управління відокремлюється від фізичної роботи. Управління з початком індустріального прогресу починає реально визнаватись самостійною професійною діяльністю. Розвитку менеджменту сприяв Адам Сміт, який здійснив аналіз процесу розподілу праці, зосередив увагу на системі винагород та розробив концепцію контролю.

Роберт Оуен висунув ряд ідей, які доводять необхідність застосування методів мотивації, демонструють розуміння й сприйняття людьми ролі управлінців, розкривають механізми досягнення цілей організації за допомогою праці різних груп людей та професій.

5. У к. ХІХ - п. ХХ ст. відбулась “бюрократична” революція. Її теоретичною базою можна вважати концепцію бюрократичного управління. На цей період припадає поява та розвиток наукових шкіл менеджменту.

6. Від середини ХХ ст. до нашого часу відбувається революція нової управлінської парадигми.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розглянемо етапи розвитку менеджменту.	\|	Історичні передумови виникнення менеджменту як науки управління.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.