• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Організація розвиваючого навчального середовище

Ідея формування освітнього середовища як ключова умова підвищення якості освіти усвідомлюється як цілісне явище. Це означає, що цілі, зміст, організація навчальної діяльності тісно взаємодіють і виступають складовими навчально-виховного середовища. Нові завдання школи, різноманіття навчальних закладів, навчальних програм, підручників, соціокультурні процеси, розгортання інформаційного простору формують структуру освітніх середовищ, впливають на способи взаємозв’язку з зовнішніми та внутрішніми факторами.

Поняття «середовище»відображає залежність та взаємозв’язок умов, що забезпечують розвиток людини, її взаємодію з оточенням. Як зазначає В.І. Слободчиков, «середовище– це не просто соціальна статична одиниця, це складна система, що знаходиться в постійному розвитку і охоплює різні, близькі і далекі життєві сфери».

Зазначимо, що середовищний підхід в педагогічному процесі визнано як перспективний на рівні «Всесвітніх доповідей з освіти» ЮНЕСКО. Численні видання останніх років свідчать про всезростаючий інтерес науковців, педагогів-практиків до понять «освітнє середовище», «культурно-освітнє середовище», «середовище вікового спілкування», «навчально-виховне середовище» та ін. (С.К. Болдирєва, М.Л. Селиванова, Е.В. Бондаревська та ін.). Кожний із зазначених термінів включає певний перелік елементів, що характеризують ту чи іншу сферу людської діяльності.

У сучасній педагогіці науковцями досліджуються різні аспекти «освітнього середовища», зокрема Віленським М.Я., Конєвим В.Я., Мещеряковою Є.В, Слободчиковим В.І., Шендрик І.Г. та ін.

Під освітнім середовищем психологи, педагоги розуміють систему умов, що створюються для особистісного розвитку учасників навчально-виховного процесу, серед яких: освітні технології, навчальна та управлінська діяльність, способи взаємодії з зовнішніми чинниками.

У педагогічній науці відомі праці М.М. Бахтіна, Л.С. Виготського, Н.З. Чавчавадзе, В.І. Панова, що висвітлюють окремі аспекти освітніх середовищ. Інша група фундаментальних досліджень присвячена проблемам філософії освіти (Н.Б. Крилова, Е.Г. Осовський, В.С. Швирьов та ін.), в яких викладено концепції, ідеї, що дозволяють досліджувати, розкривати місце і роль освітнього середовища, зрозуміти фундаментальні, ціннісні орієнтири людини як суб’єкта цього ж середовища.

У літературних джерелах різних періодів обґрунтовано всебічні характеристики навчально-виховного середовища, зокрема: виняткова пластичність (Л.С. Виготський, 1926), системність (Л.І. Новикова, 1989), доцільність (Н.Б. Крилова, 1995), векторність (В.А. Ясвін, 1997), конфігуративність, насиченість, структурованість (В.І. Слободчиков, 2000), взаємозв’язок компонентів (Н.Ф. Гафурова, 2000).

Як показує аналіз теоретичних джерел, вчені досліджують структуру освітнього середовища, правила використання інструментарію «середовищного підходу». Зокрема, В.А. Ясвін формальними параметрами освітнього середовища вважає: широту, інтенсивність, модальність, ступінь усвідомленості, стійкість, емоційність, узагальненість, домінантність, когерентність, активність, мобільність.

У своїх наукових працях В.І. Слободчиков вказує на принципи організації освітнього середовища в залежності від його типу та зв’язків між компонентами, зокрема: середовище, організоване за принципом однорідності, однаковості (домінують адміністративно-цільові зв’язки); середовище, організоване за принципом хаотичності, ситуативності (зв’язки й відносини мають конкуруючий характер, відбувається автономізація освітніх систем); середовище, організоване за принципом варіативності як єдності системи (зв’язки й відносини будуються на засадах кооперації, відбувається об’єднання ресурсів, визначаються траєкторії розвитку суб’єктів педагогічного процесу.

Читайте також:

1. A. Організація уроку.
2. C. 3. Структурна побудова управління організаціями.
3. I. Організація класу до уроку та повторення правил техніки безпеки.
4. II. Вимоги безпеки під час проведення практичних занять у кабінеті (лабораторії) біології загальноосвітнього навчального закладу
5. II. Організація і проведення спортивних походів
6. II. Організація перевезень
7. II. Організація перевезень
8. III. Сприймання та усвідомлення навчального матеріалу.
9. III. Сприймання та усвідомлення навчального матеріалу.
10. III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
11. IV. План навчального процесу.
12. IV. Сприймання та усвідомлення навчального матеріалу.

Переглядів: 466