Формування навчально-виховного середовище залежить значною мірою від типу школи, рівня педагогічного потенціалу, соціального та культурного оточення.
За результатами констатувального експерименту, широкої апробації діагностичного комплексу, слід зазначити, що навчально-виховні середовищав різних типах шкіл представляють сформовану поліструктурну систему прямих і непрямих навчальних, виховних, розвивальних впливів та взаємозв’язків, що встановлюються у формальній та неформальній взаємодії суб’єктів навчально-виховного процесу, враховуючи його цілі, завдання, методи, засоби й форми організації.
Це поняття відбиває системні формуючі впливи предметного, культурологічного, соціального й інформаційного середовищ. Властивості навчально-виховного середовища, його інтегральні ефекти виникають у системі взаємозв’язків «середовище – суб’єкт» та активно проявляються в нових адаптивних якостях людини, що дозволяють їй орієнтуватися у визначенні нових цілей, завдань та ефективніше вирішувати їх.
Важливою характеристикою навчального середовища є його векторність як виразність навчального ефекту в певному спектрі завдань (за Ясвіним). Середовища, що володіють широким спектром навчальних впливів, називаються однорідним, де навчальний ефект проявляється в переносі властивостей навчального середовища й опосередкованих ним властивостей суб’єкта на потенційні професійні середовища.
Для створення моделі освітнього середовища як необхідної умови для потреб особистісного розвитку учасників навчально-виховного процесу в школах різного типу, принциповим є діагностика забезпечення в даному середовищі комплексу можливостей для розвитку самодостатньої, освіченої, активної особистості.