• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Зміст валютного регулювання

Складовою частиною грошової системи країни є національна валютна система. Валютна система - це форма організації валютних відносин. Останні, у свою чергу, охоплюють відносини між суб'єктами, які беруть участь в операціях, пов'язаних із валютою, і такі валютні відносини регулюються національним законодавством. У даному випадку постає питання про поняття валютного регулювання як форми правового режиму, що дозволяє учасникам валютних відносин здійснювати валютні операції за умови дотримання валютних обмежень та під контролем держави.

У науковій літературі існує кілька точок зору щодо визначення поняття валютного регулювання. Так, на думку В.Т. Ковальова, валютне регулювання - це законодавча форма здійснення валютної політики держави. Схожу позицію займає і М. В. Сапожников, який вважає, що валютне регулювання - це сукупність засобів (економічних та адміністративних), спрямованих на досягнення цілей державної валютної політики. На думку ж М. П. Кучерявенка, валютне регулювання становить собою діяльність держави і уповноважених нею органів щодо організації та здійснення валютних операцій, встановлення характеру відносин між державою і суб'єктами, на яких поширюється валютне регулювання, правових форм їх здійснення, закріплення основ правового статусу суб'єктів валютного регулювання, характеру відносин між державою і резидентами та нерезидентами. Б. Ю. Дорофєєв визначає валютне регулювання як комплекс заходів (законодавчих, адміністративних, економічних та організаційних), які покликані стабільно змінювати та підтримувати визначене співвідношення курсу національної та іноземних валют, змінюючи попит та пропозицію на ринку, а О. А. Костюченко вважає, що валютне регулювання - це діяльність держави, спрямована лише на регламентацію міжнародних розрахунків і порядок здійснення угод з валютними цінностями.

Найбільш прийнятною для розкриття всіх особливостей валютного регулювання є позиція М.П. Кучерявенка і Н.В. Сапожникова, оскільки валютне регулювання не може обмежуватися лише регламентацією міжнародних розрахунків та порядком здійснення угод з валютними цінностями, як вважають Б.Ю. Дорофєєв та О.А. Костюченко. Також слід зазначити, що валютне регулювання не може зводитися лише до підтримання визначеного співвідношення курсу національної та іноземних валют шляхом зміни попиту та пропозиції на ринку, а полягає також у створенні найбільш сприятливих умов для формування внутрішньої валютної системи; організації порядку здійснення валютних операцій; розв'язання питань стосовно створення системи органів управління цією сферою та визначення їх компетенції. [Завальна Ж.В., Старинський М.В. Валютне право України: Навч. посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. – с. 99-100]

Таким чином, під валютним регулюванням слід розуміти діяльність держави в особі уповноважених нею органів (органів валютного регулювання і контролю) по застосуванню адміністративних та економічних методів впливу на учасників валютних правовідносин щодо здійснення валютної політики в державі.

На законодавчому рівні мета та завдання валютного регулювання не визначені, однак з огляду на тенденції розвитку фінансової системи країни взагалі та валютної системи зокрема можна виділити такі завдання валютного регулювання:

а) розробка та прийняття відповідними органами нормативно-правових актів, що визначають принципи та порядок здійснення валютних операцій на території України, порядок ввезення та вивозу іноземної валюти, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, відповідальність за порушення валютного законодавства;

б) визначення основних засад внутрішньої та зовнішньої валютної політики держави;

в) формування державного валютного резерву для забезпечення фінансових зобов'язань держави в іноземній валюті;

г організація системи курсоутворення, захист і забезпечення необхідного ступеня конвертованості національної грошової одиниці;

д) регламентація та регулювання банківської діяльності з валютними цінностями;

е) регулювання процесів утворення та руху валютного капіталу, захист іноземних інвестицій;

є) забезпечення стабільних джерел надходження іноземної валюти на національний валютний ринок. Як бачимо, основним завданням валютного регулювання є захист національної грошової одиниці та можливість учасників валютних відносин здійснювати валютні операції з урахуванням валютних обмежень. [Завальна Ж.В., Старинський М.В. Валютне право України: Навч. посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. – с. 101]

Важливим питанням щодо сутності валютного регулювання є питання визначення принципів такого регулювання. Беззаперечно можна сказати, що валютне регулювання здійснюється на основі загальноприйнятих принципів правового регулювання, таких, як законність, системність, ефективність, гласність, прозорість та додержання прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб. На думку Л.М. Кравченко, правове регулювання валютних відносин взагалі та валютного регулювання зокрема має свої специфічні принципи. Серед них можна виділити такі:

¾ принцип попередження незаконного витоку капіталу за кордон та мобілізації валютних ресурсів;принцип конвертації валюти України за поточними операціями;

¾ принцип обмеження використання іноземної валюти у внутрішньому обороті;

¾ принцип здійснення контролю за обігом іноземної валюти та валютних цінностей.

Досягнення головної мети валютного регулювання можливе лише за умови ефективного використання всіх інструментів впливу на валютні правовідносини в країні, тобто використання принципів та застосування всіх методів валютного регулювання. [Завальна Ж.В., Старинський М.В. Валютне право України: Навч. посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. – с. 102]

За сферами здійснення слід вирізняти два рівні валютного регулювання: міжнародне та внутрішньодержавне. Міжнародне валютне регулювання здійснюється міжнародними фінансово-кредитними організаціями (переважно Міжнародним валютним фондом) з метою створення єдиного валютного простору, що забезпечує вільний обмін товарами і послугами у світовому економічному просторі. Цілями міжнародного валютного регулювання є стимулювання валютної стабільності, забезпечення механізму валютного регулювання у відносинах між державами та запобігання конкуруючому знеціненню валют, а також установлення системи багатосторонніх платежів за поточними угодами між державами та скасування валютних обмежень, що перешкоджають зростанню світової торгівлі.

Цілями організації системи валютного регулювання с такі:

¾ установлення і реалізація певного порядку проведення операцій з валютними цінностями на внутрішньому валютному ринку, порядку переміщення валютних цінностей за кордон або на його територію з-за кордону та режиму здійснення іноземних інвестицій;

¾ забезпечення і захист права власності на валютні цінності;

¾ регламентація міжнародних розрахунків;

¾ підтримання стабільного курсу національної валюти та національного платіжного балансу;

¾ забезпечення необхідного (інтеграційного або ізоляційного) режиму взаємодії країни зі світовим валютним ринком.[Воронова]

Система валютного регулювання має ґрунтуватись на таких принципах:

¾ єдність і цілісність системи валютного регулювання, що забезпечується формуванням єдиної нормативно-правової бази, поширенням дії валютних обмежень на всю територію держави,

¾ єдиним порядком проведення валютних операцій;

¾ захист національної валюти України та забезпечення її стабільності на внутрішньому валютному ринку;

¾ стабільність, що передбачає незмінність окремих елементів системи валютного регулювання, зокрема валютних обмежень та порядку проведення валютних операцій;

¾ гнучкість - коригування системи валютного регулювання залежно від стану внутрішнього валютного ринку, загального макроекономічного стану в кращі і тенденцій розвитку світового валютного ринку;

¾ стимулювання розвитку міжнародного економічного співробітництва з метою поліпшення інвестиційного клімату в кращі та вирівнювання платіжного балансу.

Основним елементом національної системи валютного регулювання є валютні обмеження. Їх слід розглядати як систему державних заходів, спрямованих на встановлення порядку проведення валютних операцій. Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачає можливість використання валютних обмежень як засобу валютного регулювання: відповідно до п. 2 ст. 2 Декрету "резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України". [Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"]

При цьому використовуються різні правові засоби: ліцензування валютних операцій, лімітування або заборона проведення окремих валютних операцій певними суб’єктами валютних відносин.

Залежно від типу валютних операцій (поточних або операцій, пов’язаних із рухом капіталу) застосовуються різні переліки валютних обмежень. У системі валютних обмежень, що діють в Україні, слід виокремити:

¾ обмеження, пов’язані з ліцензуванням валютних операцій;

¾ обмеження, зумовлені встановленням порядку придбання іноземної валюти за дорученням і за рахунок резидентів на міжбанківському валютному ринку України з метою забезпечення виконання їх зобов’язань за зовнішньоекономічними контрактами;

¾ обмеження, пов’язані з використанням іноземної валюти як засобу платежу на території України;

¾ обмеження, пов’язані зі встановленням обов’язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті на користь резидентів-юридичних осіб;

¾ обмеження, пов’язані зі встановленням порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті;

¾ обмеження, пов’язані з відкриттям та використанням валютних рахунків резидентами за межами України;

¾ обмеження, пов’язані з відкриттям та використанням рахунків у національній валюті нерезидентами на території України;

¾ обмеження, пов’язані з переміщенням готівкової національної та іноземної валюти фізичними та юридичними особами через митний кордон України.[Воронова]

Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", до валютних належать операції, пов’язані:

¾ з переходом права власності на валютні цінності, що здійснюються між резидентами у валюті України;

¾ з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;

¾ із ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за ЇЇ межі валютних цінностей.

Суб’єкти валютних відносин поділяються на резидентів і нерезидентів. Резидентами є:

¾ фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном;

¾ юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;

¾ дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії і представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

Нерезидентами є:

¾ фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;

¾ юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб’єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб’єктів підприємницької діяльності України;

¾ розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на основі законів України.

Резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що перебувають на території України. Резиденти також мають право бути власниками валютних цінностей, що перебувають за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

З метою організації і здійснення валютного регулювання окремі державні органи наділяються відповідними повноваженнями у цій сфері. Такими органами в Україні є Національний банк України та Кабінет Міністрів України.

Відповідно до Закону "Про Національний банк України" (п. 14 ст. 7), Національний банк України здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення платежів в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за комерційними банками та іншими кредитними установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями. [ЗУ Про НБУ]

Діяльність Національного банку України щодо операцій з валютними цінностями регламентується розділом VIII Закону "Про Національний банк України". Національний банк України діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.

До компетенції Національного банку України у сфері валютного регулювання належить:

1) видання нормативних актів щодо ведення валютних операцій;

2) видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю за діяльністю банків та інших установ, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями;

3) установлення лімітів відкритої валютної позиції для банків та інших установ, які купують і продають іноземну валюту;

4) встановлення порядку проведення обов’язкового продажу та розміру надходжень в іноземній валюті, що підлягають обов’язковому продажу;

5) зміна строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів;

6) застосовування мір відповідальності до банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю.[ЗУ Про НБУ]

Повноваження Національного банку України у сфері валютного регулювання визначені у п. 1 ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю":

¾ здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України;

¾ складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

¾ контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

¾ визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;

¾ видає у межах, передбачених цим Декретом, обов’язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;

¾ установлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях;

¾ установлює єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;

¾ забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.[Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"

Кабінет Міністрів України, згідно з п. 2 ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", у сфері валютного регулювання:

¾ визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України;

¾ бере участь у складанні платіжного балансу України;

¾ забезпечує виконання бюджетної і податкової політики України в частині, що стосується руху валютних цінностей;

¾ забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України;

¾ визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих, які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.[Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"

Читайте також:

1. B. Тип, структура, зміст уроку і методика його проведення.
2. IV. Зміст навчання
3. IV. Зміст навчання
4. IV. Зміст навчання
5. IV. Зміст навчання
6. IV. Зміст навчання
7. IV. Зміст навчання
8. IV. Зміст навчання
9. IV. Зміст навчання
10. IV. Зміст навчання
11. IV. Зміст навчання
12. IV. Зміст навчання

Переглядів: 972