Поняття та принципи демократії. Сучасна модель демократії, її риси. Сучасні концепції демократії. Протиріччя становлення демократії в Україні.

Що таке демократія? Термін «демократія» походить від грецького demos – народ і kratos – влада, що означає «народовладдя». Дослідники стверджують, що вперше цей термін зустрічається у творчості давньогрецького мислителя Геродота.

У науковій літературі термін «демократія» має такі основні значення:

· народовладдя, яке передбачає участь усіх громадян в управлінні суспільними та державними справами;

· форма державного правління, яка дозволяє різноманітним суспільним групам брати участь в управлінні;

· реальна свобода для всіх. Саме свободу Аристотель вважав основною засадою демократичного ладу.

Демократія – це така форма організації та функціонування політичної системи, при якій існують рівні можливості для здійснення прав і свобод кожного члена суспільства. Зміст демократії складають права і свободи людини, рівність, соціальна справедливість, солідарність.

В.Кротов: Демократія – це державний устрій країни, який показує, чого вартий її народ.

Пряма демократія – це безпопередній вираз особою своїх політичних прав і свобод шляхом участі у підготовці, обговоренні, прийнятті важливих рішень. Плебісцитарна демократія відрізняється від прямої тим, що пряма демократія передбачає участь громадян в усіх стадіях політичного процесу, а при плебісцитарній можливості політичного впливу громадян обмежені і зводяться до голосування «за» чи «проти» певного законопроекту чи рішення. Представницька демократія – це опосередкована участь громадян у прийнятті рішень шляхом вибору ними в органи влади своїх представників (депутатів), які покликані виражати їхні інтереси.

За словами американського президента А.Лінкольна, демократія – це «влада народу, із народу і для народу». Головною особливістю кожної демократичної системи є принцип: ніхто не має права змушувати людину підкорятися владі, яку вона не обирала і яка не відстоює її інтереси та загальне добро народу.

Демократію характеризують:

· визначення народу єдиним джерелом влади, сувереном у державі;

· рівноправність громадян (як мінімум – рівність їх виборчих прав);

· підпорядкованість меншості волі більшості при прийнятті рішень та їх виконанні;

· виборність законодавчих органів влади;

· пріоритет прав людини над правами держави;

· обмеження влади більшості над меншістю;

· повага більшості до права меншості мати власну точку зору і відстоювати її цивілізованими методами;

· верховенство закону в усіх сферах суспільного життя;

· розподіл влад з метою недопущення її надмірної концентрації в єдиному центрі.

Принципи та основні ознаки демократії:

1) Принципи більшості. Рішення з певного питання вважається прийнятим, якщо його підтримує більшість від тих, хто бере участь у прийнятті рішення. Проте дії більшості не можуть ліквідовувати права меншості, які захищаються демократичними законами та політичними інститутами держави. Влада більшості повинна гармонійно поєднуватися з гарантіями права різноманітних меншин-етнічних. Політичних, релігійних та ін..

2) Право меншості на опозицію. Більшість і меншість громадян рівні у своїх правах і свободах. Безвладна меншість повинна мати можливість для створення опозиції у суспільстві. Більшість не повинна використовувати свою владу з метою придушення інакодумства. Опозиція має можливість вільно розповсюджувати свої ідеї у суспільстві, а це необхідно для того, щоб громадяни могли спів ставляти і вибирати найефективніші програми розвитку суспільства.

3) Принцип компромісу та консенсусу. Демократія інколи розглядається як сукупність прав і норм, спрямованих на подолання конфлікту між суб’єктами політичного процесу.

4) Принцип активної участі громадян у політичному житті суспільства. Демократія є стабільною лише тоді, коли у її розвитку бере активну участь значна частина громадян. Прагнучи не лише зберегти свою свободу, але й розширити її, громадяни обговорюють політичні програми, є учасниками політичних дискусій, голосують тощо. Як мінімум, громадяни повинні цікавитися тими проблемами, з якими стикається суспільство, щоб зробити компетентний вибір на виборах в органи державної влади та місцевого самоврядування. Політичне невігластво породжує політичну апатію, яка в свою чергу призводить до диктатури.

Сучасна модель демократії – плюралістична демократія.Це система представницького правління, за якою уряди обираються народом і є відповідальними перед ними.

Демократичній системі правління притаманні такі ознаки:

· можливість змінити уряд без застосування сили;

· легітимність опозиції;

· вільна преса, відсутність цензури;

· можливість висловлення різних ставлень, оцінок, критики органів державної влади та місцевого самоврядування;

· високий рівень участі громадян у політичному процесі;

· гарантовані права та свободи людини й громадянина;

· регулярні чесні конкурентні вибори, у яких беруть участь усі групи населення;

· по-справжньому конкурентна боротьба за владу.

Основними ознаками демократії є:

· права і свободи, якими реально володіє кожна людина в суспільстві: свобода слова, друку, зборів, право на рівну захищеність законом тощо

· свобода засобів масової інформації. ЗМІ покликані оперативно й об’єктивно інформувати людей про внутрішньо- та зовнішньополітичні події для того, щоб особа могла усвідомлено розібратися у питаннях політичного життя

· рівність усіх громадян перед законом. Усі мають право на рівну захищеність законом. Держава покликана встановити рівноправні відносини між усіма громадянами, утверджувати рівність усіх громадян перед законом

· система стримувань і противаг. Вона включає в себе два основних елемента – федералізм і розподіл влади.Федералізм – це розподіл управлінських функцій між центральними та місцевими органами влади. Розподіл влади – це розподіл владних функцій між законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади. У систему стримувань і противаг входить й контроль за діяльністю органів влади зі сторони виборців

· наявність політичного й ідеологічного плюралізму. Плюралізм передбачає багатоманіття ідей, теорій, багатопартійність. Він не дозволяє узурпувати владу одній політичній силі, що може привести до диктатури та тиранії

· можливість громадян відкрито висловлювати та виражати свій протест проти політики уряду, дій інших політичних і суспільних структур. Форми протесту – найрізноманітніші: демонстрації, пікети, петиції, страйки, марші протесту тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Відмінності громадських рухів від партій	\|	Сучасні концепції демократії.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.