Сутність поняття «нерефлексивне слухання» та його технічні прийоми

Нерефлексивне слухання – це вміння уважно мовчати, не втручатися в мову співрозмовника своїми зауваженнями; слухання без аналізу (рефлексії), яке дає змогу співрозмовнику висловиться.

Нерефлексивне слухання – активний процес, який потребує фізичних і психічних зусиль.

Ситуації ефективного і неефективного застосування

нерефлексивного слухання

Ефективне:	Неефективне:
коли співрозмовник висловлює своє ставлення до події	коли співрозмовник не зацікавлений у розмові
коли співрозмовник прагне обговорити актуальні питання	коли його намагання слухати і зрозуміти сприймається як згода, співучасть
коли співрозмовник відчуває себе скривдженим	коли у співрозмовника недостатнє чи відсутнє бажання говорити
коли співрозмовник вирішує важливу проблему	коли той хто говорить прагне отримати більш активну підтримку і схвалення
коли співрозмовнику важко викласти свої проблеми	коли нерефлексивне слухання суперечить інтересам співрозмовника й заважає його самовираженню
коли необхідно тримати під контролем емоції у спілкуванні з особою, яка обіймає високу посаду

Прийоми нерефлексивного слухання:

· уважне мовчання (слухання),

· мінімізація відповідей,

· мінімізація запитань.

Слухання (уважне мовчання) – прийом, який використовується на початку розмови і виявляється в умінні уважно мовчати, не втручаючись у мову співрозмовника. Перебивання співрозмовника перекручує повідомлення й порушує процес спілкування.

Мінімізація відповідей (невтручання) – це нейтральні, по суті малозначущі фрази, які являють собою ті «мінімальні» відповіді, які:

· дозволяють змістовно продовжити бесіду;

· є запрошенням висловитися вільно й невимушено;

· допомагають виразити схвалення, інтерес та розуміння.

Залежно від ситуації під час нерефлексивного слухання можуть виявлятися підтримка, схвалення, розуміння за допомогою лаконічних відповідей, що допомагають продовжити бесіду.

Приклади мінімальних відповідей:

- «Так».

- «Продовжуйте, продовжуйте. Це цікаво».

- «Розумію».

- «Приємно це чути».

- «Чи можна докладніше?»

Багато про те, що людина може сказати, можна визначити по виразу її обличчя, по її позі чи рухам. У цьому випадку можуть допомогти «буферні» фрази:

- «У Вас вигляд щасливої людини».

- «Вас щось тривожить?»

- «Ви чимось стурбовані?»

- «Щось сталося?»

Фрази – перешкоди в спілкуванні:

- «Це чому ж?»

- «Наведіть мені хоча б одну причину».

- «Чому б і ні?»

- «Ну, не може бути, щоб так погано».

- «Ну, давайте».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Стилі слухання	\|	Сутність поняття «рефлексивне слухання» та його технічні прийоми

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.