Доктор юридичних наук, професор

Кафедри міжнародного права Л.Д. Тимченко

ЗМІСТ

1. Пояснювальна записка ......................................................................................5

2. Загальні умови до виконання індивідуальної роботи……………………….8

3. Тематика завдань………………………………………………………..……10

4. Методичні вказівки до виконання завдань....................................................12

4.1. Методичні вказівки до написання аналітичного звіту…………....….12

4.2. Методика складання «Проекту скарги в Європейський Суд

з прав людини»…….…………………………………………………...22

4.3. Методика складання задачі на основі фабули рішення ЄСПЛ……..…………………………………………………………......23

5. Графік виконання студентами індивідуальної роботи ................................25

6. Розподіл балів при рейтинговій системі……………………………………26

7. Рекомендована література...............................................................................28

8. Додатки…………………………………………………………..……………42

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Курс «Міжнародне право та право ЄС» є однією з професійно орієнтованих дисциплін для студентів, що навчаються за напрямом підготовки «Правознавство». Він вивчається студентами Національного університету ДПС України на протязі двох семестрів. Планом навчального процесу відведено для його вивчення 216 годин. На обов’язкові види позааудиторної роботи (окрім самостійної та індивідуально-консультативної роботи), 7 годин виділено на індивідуальну роботу студента. Індивідуальна робота покликана удосконалити професійні та розвивати творчі здібності студента. Вона присвячена дуже актуальній і важливій для кожного юриста проблемі – опрацюванню прецедентних рішень Європейського суду з прав людини.

17 липня 1997 р. Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (далі – Конвенція). Тим самим Україна визнала обов’язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини (далі – Суд)..

Суд є міжнародним органом, який за умов, визначених Конвенцією, може розглядати заяви, подані особами, які скаржаться на порушення своїх прав, гарантованих Конвенцією.

Прецедентна практика Суду сьогодні виконує функцію надзвичайно важливого інструмента захисту прав людини. Неважко помітити, що норми Конвенції мають загальний характер, і права людини здебільшого констатуються в абстрактній, оціночній формі. Проте, враховуючи, що сформулювати вичерпний перелік прав та форм їх реалізації в тексті Конвенції неможливо, справжній сенс норм Конвенції з’ясовується лише після тлумачення і застосування в рішеннях Суду[1].

Відповідно до частини першої ст. 32 Конвенції, тлумачення її норм віднесено до виключної компетенції Суду. Тому прецедентна практика Суду в такому разі становить офіційне міжнародне тлумачення Конвенції.

Відомий український вчений-правник П. Рабінович слушно підкреслює, що практика Суду розвивається за відверто прецедентним принципом[2]. Дійсно, Судом за багато років його діяльності було винесено значну кількість рішень, які суттєво вплинули на національне законодавство країн-членів Ради Європи та практику його застосування. І якщо ще декілька десятиліть тому поняття «судовий прецедент» асоціювалося лише з англосаксонським правом, то сьогодні правові системи навіть традиційно континентальних країн важко уявити без судових прецедентів.

Питання щодо можливості використання практики Суду при розгляді справ в українських судах завжди викликало жваві дискусії. Лінію під цими дискусіями було проведено Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до ст. 17 якого практика Європейського суду становить джерело права при розгляді справ вітчизняними судами: «Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права»[3].

Це положення дало українським суддям можливість прямо посилатися у відповідних судових рішеннях на практику Суду. Більше того, з часу прийняття цього закону посилання на норми Конвенції та рішення Європейського суду з прав людини стало не правом суддів, а їх обов’язком.

Отже, на сучасному етапі прецедентна практика Європейського суду з прав людини, незважаючи на те, щодо якої країни винесене те чи інше рішення, – це джерело права з усіма відповідними наслідками, які витікають з цього. Сам факт виникнення справи на правовому ґрунті іншої країни зовсім не означає, що ухвалене рішення не допоможе з’ясувати принципові вимоги, зафіксовані в положеннях Конвенції.

Підсумовуючи викладене вище, варто наголосити, що традиційно велика кількість поданих заяв та кількість рішень, що виносяться Судом щодо України, свідчать про систематичні порушення прав та свобод з боку держави. Тому знання юристами: адвокатами, суддями, працівниками органів системи кримінальної юстиції та ін., найважливіших рішень Суду та їх врахування у своїй практичній діяльності є одним із найголовніших завдань у сфері захисту прав і свобод людини у нашій державі.

Це обумовлює особливу увагу до прецедентної практики Європейського суду з прав людини та створює необхідність її глибокого вивчення студентами-юристами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Національного університету державної податкової служби України	\|	ЗАГАЛЬНІ УМОВИ ДО ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.