Методичні поради.

Обговорення проблеми слід починати з визначення основних підходів до визначення культури в історії філософсько-культурологічної думки та у сучасній філософії культури. Філософія розглядає культуру не як особливий об'єкт, що підлягає дослідженню поряд із природою, людиною, суспільством, а як загальну характеристику світу як цілого. З погляду філософії культура є увесь світ, у якому людина знаходить себе. Слово «культура» - одне з найбільш популярних у міркуваннях про вічні філософські проблеми. Вивченням культури займаються багато наук (історія, археологія, мистецтвознавство тощо). Основні моделі культури в історії філософського осмислення культури: натуралістична, класична, некласична (модерністська), постмодерністська. Можна виділити ряд досить розроблених підходів до осмислення культури: аксеологічний (ціннісний) підхід, діяльний, структуралістський, соціологічний, гуманітарний.

У другому питанні потрібно представити аргументацію найбільш поширеного у вітчизняній філософії діяльнісного підходу до визначення культури. Культура тут визначається як спосіб буття родової людини, що самовідновлюється. Вона є складною системою, структурно впорядкованою. Поняття культури відображає всю внутрішню структуру суспільного життя, в якому розрізняють дві головні сфери — матеріальну й духовну. Саме вони в першу чергу, уособлюють основні рівні реального існування культури й наповнюють її конкретним змістом. Матеріальна культура — це досягнення, які виражають головним чином рівень освоєння людиною сил природи, важливим показником якого є знаряддя праці, продуктивні сили суспільства, що в сучасну епоху стають матеріалізованим втіленням науки. Духовна культура тлумачиться у двох значеннях. По-перше, як синонім духовного життя. По-друге, духовна культура розглядається як системна якість духовної сфери. Культура має ряд соціальних функцій. Основними серед них є пізнавальна, прогностична, інтегративна, комунікативна, ціннісно-орієнтаційна, освітньо-виховна, регулятивна, функція соціальної та історичної пам’яті.

Третє питання передбачає визначення світової культури як цілого. Як така вона - спосіб діяльності, технологія рольового суб'єкта (людства), породжена позабіологічною (соціально-економічною) субстанцією і характеризується у своєму бутті єдністю пристосовного, перетворюючого і стереотипно-продуктивного моментів.

У четвертому питанні слід розглянути основні концепції історичної типології культури, приділивши основну увагу концепції історичної еволюції технологій матеріального, соціального й інтелектуального виробництва, що представляється найбільш аргументованою з числа нині розповсюджених. Коротка суть її полягає в тім, що в міру розвитку різних форм життєдіяльності суспільства (особливо, якщо зовнішні обставини посилено «підганяють» темпи цього розвитку), неминуче відбувається усе більша спеціалізація тих або інших видів діяльності, що у свою чергу є головним стимулом розвитку технологій здійснення цієї діяльності ( мається на увазі не тільки матеріальне виробництво, але і технології соціальної самоорганізації, управління, пізнання, освіти й ін.).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Рекомендації для студентів щодо підготовки до семінарських занять	\|	Реферати

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.084 сек.