Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Методичні поради.

Обговорення проблеми слід починати з визначення основних підходів до визначення культури в історії філософсько-культурологічної думки та у сучасній філософії культури. Філософія розглядає культуру не як особливий об'єкт, що підлягає дослідженню поряд із природою, людиною, суспільством, а як загальну характеристику світу як цілого. З погляду філософії культура є увесь світ, у якому людина знаходить себе. Слово «культура» - одне з найбільш популярних у міркуваннях про вічні філософські проблеми. Вивченням культури займаються багато наук (історія, археологія, мистецтвознавство тощо). Основні моделі культури в історії філософського осмислення культури: натуралістична, класична, некласична (модерністська), постмодерністська. Можна виділити ряд досить розроблених підходів до осмислення культури: аксеологічний (ціннісний) підхід, діяльний, структуралістський, соціологічний, гуманітарний.

У другому питанні потрібно представити аргументацію найбільш поширеного у вітчизняній філософії діяльнісного підходу до визначення культури. Культура тут визначається як спосіб буття родової людини, що самовідновлюється. Вона є складною системою, структурно впорядкованою. Поняття культури відображає всю внутрішню структуру суспільного життя, в якому розрізняють дві головні сфери — матеріальну й духовну. Саме вони в першу чергу, уособлюють основні рівні реального існування культури й наповнюють її конкретним змістом. Матеріальна культура — це досягнення, які виражають головним чином рівень освоєння людиною сил природи, важливим показником якого є знаряддя праці, продуктивні сили суспільства, що в сучасну епоху стають матеріалізованим втіленням науки. Духовна культура тлумачиться у двох значеннях. По-перше, як синонім духовного життя. По-друге, духовна культура розглядається як системна якість духовної сфери. Культура має ряд соціальних функцій. Основними серед них є пізнавальна, прогностична, інтегративна, комунікативна, ціннісно-орієнтаційна, освітньо-виховна, регулятивна, функція соціальної та історичної пам’яті.

Третє питання передбачає визначення світової культури як цілого. Як така вона - спосіб діяльності, технологія рольового суб'єкта (людства), породжена позабіологічною (соціально-економічною) субстанцією і характеризується у своєму бутті єдністю пристосовного, перетворюючого і стереотипно-продуктивного моментів.

У четвертому питанні слід розглянути основні концепції історичної типології культури, приділивши основну увагу концепції історичної еволюції технологій матеріального, соціального й інтелектуального виробництва, що представляється найбільш аргументованою з числа нині розповсюджених. Коротка суть її полягає в тім, що в міру розвитку різних форм життєдіяльності суспільства (особливо, якщо зовнішні обставини посилено «підганяють» темпи цього розвитку), неминуче відбувається усе більша спеціалізація тих або інших видів діяльності, що у свою чергу є головним стимулом розвитку технологій здійснення цієї діяльності ( мається на увазі не тільки матеріальне виробництво, але і технології соціальної самоорганізації, управління, пізнання, освіти й ін.).

 

 


Читайте також:

  1. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  2. II. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  3. V. ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ЇХ ВИКОНАННЯ
  4. VIІ. Короткі методичні вказівки до роботи студентів на практичному занятті
  5. ВСТУПНІ МЕТОДИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
  6. Глава 4 Методичні рекомендації щодо розв’язання задач
  7. Головні етапи кількісного аналізу та оцінювання ризику. Методичні підходи до визначення ризику.
  8. Додаткові методичні прийоми вивчення вищої нервової діяльності.
  9. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЇХ ВИКОНАННЯ
  10. ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ ВИКОНАННЯ
  11. ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО МОДУЛЬНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ № 1
  12. ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО МОДУЛЬНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ № 2




Переглядів: 334

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Рекомендації для студентів щодо підготовки до семінарських занять | Реферати

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.084 сек.