ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Медична сестра-бакалавр повинна бути підготовлена для багатопрофільної діяльності в медицині: головна медична сестра лікувально-профілактичної установи, старша медична сестра відділення, медична сестра спеціалізованого терапевтичного, хірургічного, педіатричного профілю, медична сестра сімейного лікаря. Спеціаліст “бакалавр-медицини” може бути викладачем фундаментальних і професійно-орієнтовних дисциплін вищих медичних закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації. Така робота передбачає необхідність знань особливостей розвитку та функцій органів та систем організму людини в різних вікових періодах.

Організм людини не залишається постійним впродовж життя, особливо в дитячому віці. Він постійно знаходиться в процесі росту і розвитку, який має свої закономірності на кожному етапі, з притаманними йому морфологічними, фізіологічними, психологічними та іншими якостями. Знання особливостей росту і розвитку людини на різних етапах життя дозволяє індивідуально підходити як до здорової, так і до хворої людини, планувати оздоровчі лікувальні заходи.

Вивчення предмета “Ріст і розвиток людини” дозволить бакалавру стати спеціалістом з цільним поглядом на людину, з розумінням усіх вікових особливостей, які необхідні для виконання організаторської, адміністративно-господарської, лікувальної, педагогічної та науково-дослідницької робіт у сестринській справі.

Період дорослості у порівнянні з іншими віковими періодами - дошкільним, молодшим шкільним, підлітковим, юнацьким - охоплює значно більший відрізок часу життя людини і тому описання його особливостей є ускладненим.

У 1928 році М.М.Рибніков для визначення періоду дорослості запропонував термін “акмеологія” (акме - це вища точка, розквіт, зрілість, краща пора). Таке визначення характеризує період дорослості як найпродуктивніший, творчий період життя людини, коли завершується загальносоматичний розвиток і статеве дозрівання, фізичний розвиток досягає свого піку. Цей вік характеризується високим рівнем інтелектуальних можливостей, творчих і професійних досягнень.

Г.Крайг вважає, що на період дорослості випадає три чверті людського життя і розподіляє цей період на три стадії:

- рання дорослість - 20-40 років

- середня дорослість - 40-60 років

- пізня дорослість - від 60 років і більше

В період ранньої дорослості - від 20 до 40 років спостерігається фізичний розквіт людини, найбільший пік її активності, сили і витривалості.

У більшості чоловіків і жінок функціонування органів, швидкість реакцій, рухові навички досягають свого максимуму в проміжку між 20 і 30 роками.

Г.Крайг описує зміну основних показників фізичного розвитку. До таких показників Г.Крайг відносить: швидкість проходження нервового імпульсу, функцію нирок, функцію серцево-судинної системи, силу м”язів, корисний об”єм та життєву ємність легенів.

У 20-річному віці ці важливі показники досягають максимуму і дорівнюють 100 %. З 30 років починається поступове зниження рівня функціонування фізіологічних систем організму.

Варто зазначити, що зниження працездатності кожної з функцій організму відбувається неоднаково. Так життєва ємність легенів відчутно зменшується з віком (20 років - 100%, 40 років - 74%, 60 років - 50%, 80 років - 25%). А швидкість проходження нервового імпульсу в 20 років становить 100%, до 40 років практично не знижується, в 60 років становить 85%, а в 80 років дорівнює 78%.

Зниженню функціонування фізіологічних систем організму можна запобігти, ведучи здоровий спосіб життя, займаючись спортом, уникаючи шкідливих для здоров”я звичок.

Фізичний розвиток у ранній дорослості веде за собою більш зрілі форми сексуальної поведінки і сексуальних стосунків, ніж у юності.

Період ранньої дорослості є сприятливим для народження дітей. Вагітність у жінки 20-25 років приводить до меншої витрати енергетичних резервів організму, ніж у жінки, вік якої близько 40 років. Молода жінка швидше відновлюється після пологів.

У середньому віці (40-60 років) змінюються серсорні функції людини. Близько 50 років починає знижуватись гострота зору, змінюється структура сенсорних полів, особливо поля зору. Слух погіршується. Спостерігається певна послідовність в обмеженні і зниженні слухової чутливості: спочатку виникають труднощі у відчутті високих частот, потім середніх і тільки в пізніші роки - низьких.

Смакова, нюхова та больова чутливість знижується більш плавно і не так помітно, як зір і слух. Не змінюється чутливість до температурних коливань.

Психомоторні реакції та сенсорні навички також змінюються. В період дорослості збільшення часу реакції практично не відбувається, а прискорюється уже в роки старості. Рухові навички можуть погіршуватись, але завдяки постійним тренуванням та досвіду вони модуть залишатися незмінними. В середньому віці стає важче засвоювати нові навички.

У період середньої дорослості відбуваються зміни структури і функцій внутрішніх органів і систем організму. Після 50 років уповільнюється функціонування нервової системи. Скелет втрачає свою гнучкість і дещо стискається. Шкіра і м”язи поступово втрачають еластичність, в деяких частинах тіла починає накопичуватись підшкірний жир. Коронарні судини звужуються на одну третину в порівнянні з молодим віком, кількість крові, яку перекачує серце, знижується на 8% кожні 10 років періоду дорослості. Об”єм легень також знижується. У жінок у віці 48 до 51 року, як правило, настає менопауза. Це може бути для жінки найбільш драматичною морфо-функціональною зміною, що може повести за собою різні фізичні і психологічні наслідки. Менопауза супроводжується фізичними симптомами та інтенсивними емоційними ракціями. У жінок після 50 років інтенсивно зменшується кісткова маса - це обумовлено недостатністю в організмі естрогену, тому переломи кісток трапляються в 6-10 разів частіше, ніж у чоловіків. До настання менопаузи жінки меншою мірою, ніж чоловіки, схильні до серцево-судинних захворювань, а після настання менопаузи ризик хвороби серця зростає.

У середньому віці у чоловіків також відбуваються певні зміни у здоров”ї, викликані фізіологічними факторами, такими як поступове зменшення рівня андрогенів. Часто чоловіки не відчувають змін у здоров”ї, але скаржаться на нервозність, невпевненість, пригніченість, втомлюваність. Ці явища можуть деякою мірою бути зумовлені зміною рівня гормонів, але за своїм походженням вони більш психологічного спрямування (невдоволення, труднощі на роботі, навантаженість сімейними обов”язками і проблемами, негаразди у стосунках з дружиною та інше).

Пізня дорослість (починаючи з 60 років) характеризується процесом старіння. Але не всі органи і системи організму старіють одночасно. Цей процес для більшості з низ починається в ранній і середній дорослості. А так як системи організму людини мають значні резерви, то процеси старіння можуть проявляти себе тільки в пізній дорослості, тобто коли людині більше 70 років.

У психології виділяють наступні вікові або нормативні кризи віку дорослості.

У віці ранньої дорослості (приблизно у 23 роки) виникає перша нормативна криза віку дорослості. Вона полягає у тому, що молода людина обирає між “Я-реальним” і “Я-ідеальним” на користь першого. Фантазії, мрії юності відходять на другий план і поступаються місцем активній діяльності молодої людини, яка прагне, щоб у її житті все було унікальне, неповторне і найкраще.

Наступна криза у віці ранньої дорослості виникає приблизно у 33 роки. На цей час людина вже має певний життєвий досвід, який допомагає їй зрозуміти, що життя не можна прожити по максимуму, що кожна людина має певні можливості, що існує безліч перешкод та обмежень у досягненні мети. Відбувається корекція планів, які особистість на цей час не реалізувала. Виникає потреба почати життя спочатку, знайти нову роботу, змінити місце проживання, розлучитися або вдосконалюватися у професійному зростанні. У цьому віці людина краще розуміє себе і визнає неповторність і індивідуальність інших.

Перехід від ранньої до середньої дорослості характеризується кризою 37-40 років, яка має назву кризи середини життя. Вона полягає в остаточному переосмисленні планів життя, співставленні іх з реальністю і коригуванні особистістих рис.

Життя постійно вносить свої корективи у плани людини, час невпинно йде вперед і людині інколи здається, що все заплановане, задумане їй не вдається здійснити, тому вона прагне перебудуватись.

Об”єктивні причини протікання кризи середини життя і зумовлюють перебудову особистості з урахуванням зміни статусу людини у житті. Вже неадекватною вважається надмірна емоційність , юнацький максималізм, жорсткість у поведінці, невміння пристосовуватися у нових умовах життя. Чоловіки знижують свої фізичні можливості, жінки стають менш привабливими, хоч дехто з них може бути неготовим до такої перебудови. Тільки адекватна переоцінка цінностей призведе до оновлення особливості, до її генеративності при входженніу період середньої дорослості.

Перед людиною постає ряд суттєвих завдань, які пов”язані, на думку А.Маслоу, з її самоактуалізацією. Вонапрагне стати кращим батьком для своїх дітей, реалізуватисяв суспільно-громадському житті або досягти професійних висот, бути корисною для оточуючих, цікавою у спілкуванні. Такі прагнення потребують постійної роботи над собою, постійного удосконалення.

Актуальність теми.

Традиційно вважалося, що вік дорослості - це стабільний період у житті дорослої , сформованої людини і тому ніяких особистих змін у психічному розвитку особистості не відбувається.

Е. Клапаред характеризував дорослість як стан психічного “закам”яніння”, коли процес розвитку припиняється.

Але більш ретельне вивчення цього вікового періоду змінило думку вчених. Потенціал розвитку існує протягом всього життя людини. З настанням дорослості процес розвитку людини не припиняєтьсяч і не завершується, йому притаманні протиріччя і гетерохронність (нерівномірність); виділяються сенситивні і критичні моменти, психофізіологічний розвиток не є статичним, природа його різноманітна і суперечлива.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вікові особливості системи кровотворення (фізико-хімічні, транспортні, захисні, особливості зсідання).	\|	Анатомо-фізіолгічні особливості

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.