• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

У військових колективах

Структуру психології військового колективу складають такі соціально-психологічні явища:

– колективна думка;

– колективний настрій;

– традиції;

– взаємовідносини.

Особливого значення має колективна думка, під якою розуміють сукупність індивідуальних суджень більшості особового складу. Вона виражає погляди, переконання, ціннісні орієнтації військовослужбовців.

Колективна думка розвивається під впливом вимог Військової присяги і статутів, наказів і розпоряджень командирів (начальників). Вона є показником свідомості, ідейної спрямованості, зрілості колективу, фактором, що активно зміцнює психологію воїна. Правильно сформована колективна думка сприяє зміцненню дисципліни, підвищенню боєздатності підрозділу.

Відомо, що кожен воїн порівнює свої вчинки і діяльність з думкою командира, більшості особового складу та найбільш авторитетних товаришів по службі. Колективна думка, яка виражає розум, волю і почуття більшості, викликає у людини прагнення до самовдосконалення. Її спонукальна сила визначається також тим, що особистість побоюється негативних оцінок і докорів більшості, що можуть знизити її авторитет.

Важливу роль у формуванні колективної думки відіграє згуртованість особового складу. Коли колектив тільки створюється, сформувати єдину думку командиру набагато складніше тому, що військовослужбовці ще не достатньо знають один одного. Молодий солдат з увагою ставиться до військовослужбовців попередніх призовів. У цей період спостерігається підвищена сприйнятливість новачків до думок окремих недисциплінованих солдатів. Саме тоді в колективі може з’явитися групова думка, відмінна від думки командира і більшості особового складу. Як правило, її прибічниками є недбайливі, недисципліновані особи.

Дослідження показують, що позиція командира з питань служби для більшості воїнів відіграє вирішальну роль у формуванні основних поглядів і суджень.

Влада і досвід, повага і довіра роблять авторитетним кожне слово командира, що зобов’язує його уникати необачних суджень та скоростиглих висновків. Психологи рекомендують: перш ніж вимовити вголос яку-небудь думку, необхідно ретельно обміркувати її, тому що вона неодмінно вплине на поведінку підлеглих. Відрив від дійсності, марнослів’я, непевність спричиняють недовіру до командира, натомість переконливість і категоричність висловлювань не залишають жодних сумнівів щодо правильності його позиції, особливо в бойових умовах.

Колективна думка в умовах виконання відповідальних і складних службово-бойових завдань відрізняється особливою єдністю поглядів і суджень, високим ступенем відповідності статутним вимогам. Вирішальною умовою стійкості колективної думки є віра в командира і свою зброю, ідейна переконаність і патріотизм.

Колективна думка як соціально-психологічний процес має три етапи розвитку.

На першому етапі воїни сприймають, переживають і оцінюють вчинок чи подію. У кожного з них складається своя суб’єктивна оцінка й індивідуальне судження.

На другому етапі воїни обмінюються своїми суб’єктивними думками й оцінками. Обмін може проходити спокійно або в суперечках, залежно від того, наскільки інформація зачіпає інтереси кожної особистості.

На третьому етапі формування колективної думки беруть участь групи воїнів, що мають різні переконання, інтереси, досвід. Чим сильніше вчинок чи подія зачіпає загальні інтереси, найбільш значимими є питання служби та життєдіяльності, тим активнішими будуть суперечки і відстоювання групових інтересів і поглядів.

На другому етапі офіцеру складніше змінити невірні судження окремих військовослужбовців, тому що індивідуально-групова думка має певну інерцію, до неї звикають. У цьому випадку потрібно переконувати підлеглих, змінювати їхні погляди, додатково доводити до колективу конкретні факти й аргументи. Іноді достатньо лише не загострювати уваги на помилковій інформації, щоб вона втратила свій зміст і значення.

Колективна думка успішно формується на загальних зборах, яким передує велика організаційна робота. Колективну думку фіксують у вигляді прийнятих рішень без зайвих слів і порожніх обіцянок. Потрібні конкретність, точність і відповідальність за кожним пунктом.

Серед деяких військовослужбовців існує думка, що колектив завжди правий і помилятися не може. Але це стосується тільки тих колективів, що досягли високого рівня свідомості, дисциплінованості, компетентності.

Встановлено, що колективна думка акумулює погляди більшості при гласному обговоренні питання. Далеко не всі індивідуальні і групові думки можуть набути значення колективної. Експерименти показують, що у процесі формування колективної думки відбувається консолідація індивідуальних думок у групі. Коефіцієнт згоди зростає після обговорення питання у групах з високим рівнем розвитку.

Таким чином, керувати колективною думкою можливо за умов:

– постійного і надійного зв’язку з особовим складом;

– регулярного інформування про поточні події;

– попередньої підготовки колективу до вироблення колективної думки;

– гласності і культури дискусій;

– умілого вибору найбільш доцільних форм впливу на свідомість і почуття воїнів;

– доведення до особового складу інформації про те, хто і як виконує свої обов’язки, ставиться до товаришів і командирів;

– доведення до колективу власної думки командира з найбільш важливих питань служби і побуту;

– дотримання педагогічного такту і чуйності в роботі;

– статутних взаємин.

Соціально-психологічний клімат насичений складною гамою емоцій, почуттів, пристрастей і афектів, що опановують всім особовим складом у різноманітних ситуаціях та істотно впливають на життя і діяльність. Цей ситуативний показник прийнято називати колективним настроєм.

Він має заразливість, велику імпульсивну силу і динамічність, мобілізує чи стримує колективну свідомість, визначає характер загальної думки і міжособистісних відносин, впливає на стиль керівництва колективом. Все це зумовлює необхідність ретельного вивчення різних форм колективного настрою, знання причин, до яких він переходить з однієї форми в іншу: з позитивної – у негативну, з неусвідомленої – в усвідомлену, з прихованої – у відкриту.

Позитивний настрій (мажор) містить у собі почуття задоволення, бадьорості, наснаги, оптимізму, радості, професійної гордості, прекрасного, любові до Батьківщини, щастя.

Негативний настрій (мінор) характеризується незадоволенням, непевністю, песимізмом, зневірою, нудьгою, депресією, злістю, розпачем, дратівливістю, гнівом, страхом, панікою. Найчастіше негативний настрій виникає в небезпечних ситуаціях, гіперстресах і потрясіннях. Отже, він є сигналом тривоги про дискомфорт ситуації, стресовий вплив, погані взаємини та низький рівень згуртованості колективу.

Колективний настрій складається з групових та індивідуальних емоційних станів. Тому офіцеру бажано знати, у якій групі і хто конкретно є джерелом гарного чи поганого настрою.

Дослідження свідчать про необхідність постійного контролю рівня індивідуального, групового і колективного настрою. Якщо такого контролю немає, керівник сам може зазнати впливу настрою більшості і буде не в змозі попередити емоційні конфлікти і нервові зриви. Керівник, який не здатний відчувати емоційний стан підлеглих, в багатьох випадках сам є джерелом негативних переживань колективу.

Є керівники, які відчувають задоволення від власного крику та можливості тримати підлеглих у стані напруження. Вони вважають, що надана їм влада звільняє від культури усного мовлення. Офіцеру-керівнику необхідно володіти своїми емоціями, прийомами усунення особистої роздратованості, способами покращення настрою колективу. Особистий приклад бадьорості та оптимізму швидко передається підлеглим, активізує ратну працю. Жарт, бадьоре слово навіть у важкій обстановці знімають втому, надають впевненості. І навпаки, якщо командир виявляє нервозність, обурюється діями підлеглих – у колективі формується поганий настрій і погіршуються результати служби.

Для створення позитивного колективного настрою командир може залучати лідерів-оптимістів. У кожному підрозділі є воїни з природним гумором, оптимізмом та чуйністю. Вони мимоволі створюють навколо себе атмосферу гарного самопочуття. Біля них гуртуються ті, яким потрібно одержати заряд позитивних емоцій, розвіяти тугу за домівкою.

Значно впливає на формування позитивного настрою військового колективу музика. У роки Великої Вітчизняної війни патріотична музика створювала почуття ненависті до ворога, віри в перемогу.

Таким чином, колективний настрій, яким управляє командир, є стимулом для виховання безстрашності, організованості та дисциплінованості.

Важливим соціально-психологічним завданням офіцера є виховання особового складу на передових, прогресивних традиціях.

У військовому колективі не останню роль відіграють службові, професійні, спортивні традиції, свята, ритуали, звички як елементи морально-психологічного клімату. “Традиція” у перекладі з латинського означає “передача”. Воїни передають один одному бойовий досвід, моральні цінності, пам’ять про ветеранів та ін.

Передові, емоційно привабливі традиції сприяють розвитку колективу, підвищенню свідомості та дисциплінованості особового складу, зміцненню бойової готовності. І навпаки – втрата традицій, їхнє забуття унеможливлюють розвиток.

Провідними традиціями військового колективу є бойові: висока ідейність і відданість своєму народу, непримиренність до ворогів Батьківщини і готовність до подвигу, вірність Військовій присязі, Бойовому Прапору і військовому обов’язку, постійна готовність захистити командира і надати допомогу товаришу, гордість за належність до внутрішніх військ МВС України.

Яскраві приклади народних героїв є життєвими орієнтирами для воїнів. Досвід показує: чим вище рівень розвитку колективу, тим свідоміше воїни сприймають бойові традиції, тим сильніше ці традиції впливають на особистість.

Символом бойових традицій частини є Бойовий Прапор. Він нагадує кожному воїну про священний обов’язок віддано служити Батьківщині, мужньо її захищати.

Службові традиції передбачають бездоганне виконання службово-бойових завдань, підтримання бойової техніки і зброї в постійній готовності до застосування, удосконалювання боєздатності і психологічної готовності особового складу до бойових дій, підвищення бойової кваліфікації, зміцнення дисципліни і підтримання зразкового порядку в розташуванні підрозділу, частини.

Командиру потрібно пам’ятати й про короткочасні традиції. Вони динамічні, легко змінюються. У цьому випадку традиції поповнюються новими формами і прийомами відповідно до обстановки та категорії особового складу, припускають варіації педагогічної діяльності офіцера. Традиційні форми набувають своєрідності, новизни і неповторності. У деяких колективах іноді нове сприймається як добре забуте старе.

Традиції можуть майже зникати, а потім у нових умовах відроджуватися і з більшою силою впливати на особовий склад. Стійкість і мінливість, безперервність і новаторство – особливості розвитку колективних традицій як засобів передачі військового досвіду.

Сімейно-побутові традиції виявляються у вигляді таких різноманітних стереотипів, як звичай, ритуал, обряд, етикет, мода. Слід пам’ятати, що вони здатні нести в колектив негативний заряд аморальності, пияцтва, злодійства та ін.

Офіцеру потрібно з повагою ставитися до національних традицій, культури і мови підлеглих.

Отже, популяризація кращих традицій частини і підрозділу полегшує статутну та соціальну регуляцію життя воїнів, сприяє організації повноцінного відпочинку, розвитку морально-бойових якостей.

У процесі службово-бойової діяльності та повсякденного життя між військовослужбовцями виникають різноманітні взаємовідносини, які поділяють на нормативно-вольові, пізнавальні, емоційні.

Нормативно-вольові взаємовідносиниє нормами поведінки, яких необхідно додержуватися. Військовослужбовець постійно перебуває в межах вимог військових статутів і регулює свою поведінку, керуючись їх положеннями, що, як правило, передбачає вольову мобілізацію. Нормативні вимоги і самоконтроль поведінки є невід’ємними супутниками статутних взаємовідношень.

Суть пізнавальних взаємовідносин у тому, що в процесі виконання службово-бойових завдань та у повсякденному житті військовослужбовці вдосконалюють знання бойової техніки і зброї.

Прагнення до пізнання об’єднує військовослужбовців, формує у них здорові моральні взаємовідносини. Вони обмінюються політичною, службовою, побутовою інформацією. Такий взаємний обмін суттєво сприяє згуртуванню колективу, розвитку свідомих основ зміцнення військової дисципліни.

У військових колективах важливими є емоційні стосунки. Контакти людей завжди забарвлені почуттями задоволення, оптимізму, вдячності чи навпаки – тривоги, образи, напруження, пригнічення.

Емоційне забарвлення відіграє суттєву роль у зміцненні військової дисципліни, сприяє її стабілізації або призводить до порушення статутних взаємовідносин. Емоції завжди позначаються на вчинках і діях військовослужбовців. Тому командири та їх заступники з виховної роботи зобов’язані спрямовувати взаємовідносини особового складу в напрямку позитивних емоцій.

Так, готуючись до ситуації, яка супроводжуватиметься емоційним напруженням, необхідно підібрати аргументи та факти, які підтримуватимуть у військовослужбовців прагнення досягти високих показників службово-бойової діяльності, навчання та військової дисципліни. У таких випадках аналізують не якості людей, а їхні помилки.

Отже, вивчення і формування позитивних соціально-психологічних явищ у військових колективах є обов’язком усіх командирів і начальників та важливою умовою успішного виконання службово-бойових завдань.

Читайте також:

1. Блок 6. Соціально-психологічний клімат у трудових колективах.
2. Випишіть тих військових діячів УНР, із чиїм імям повязують опір окупації України військами більшовицької Росії в останні роки Української революції.
3. Випишіть тих військових діячів УНР, із чиїм імям повязують опір окупації України військами більшовицької Росії в останні роки Української революції.
4. Військових навчальних закладах
5. Злочини, що посягають на встановлений порядок збереження військових відомостей, що становлять державну таємницю.
6. ЛЕКЦІЯ № 16. Міжособистісні відносини в групах і колективах. Поняття психологічної несумісності
7. Основні напрями соціологічних досліджень в трудових колективах
8. Особливості статусу суддів військових судів
9. Підготовка іноземних військових фахівців
10. Поняття, загальна характеристика та система військових злочинів
11. Правове забезпечення участі військових організацій в цивільному і господарському процесі.
12. Профілактика конфліктів у військових колективах

Переглядів: 1263