• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Дисципліни у підрозділах

Якісне підведення підсумків військової дисципліни є обов’язковою умовою досягнення високих показників у бойовій готовності та виконанні СБЗ. Основними завданнями цього процесу є:

– подальше підвищення бойової готовності;

– успішне виконання підрозділом своїх завдань;

– покращення якості навчання та виховання особового складу;

– зміцнення порядку та дисципліни;

– виховання у особового складу свідомого ставлення до виконання військового обов’язку, високих морально-психологічних якостей, формування статутних взаємовідносин у колективі.

Підсумки військової дисципліни підбивають у:

– ГУ ВВ, управліннях ТрК, навчальних закладах – раз на півріччя;

– бригадах, полках, окремих батальйонах – раз на квартал;

– лінійних батальйонах та ротах – раз на місяць;

– взводах – у кінці кожного тижня;

– відділеннях – кожного дня перед вечірньою перевіркою.

У процесі підведення підсумків на виховання військово-службовців значно впливає виконання таких вимог:

– доповідь командирів на початку заходу про прибуття особового складу;

– зустріч командира та доповідь йому заступника з виховної роботи про готовність особового складу до підведення підсумків та постановки завдань;

– ретельне підготування приміщення та наочних посібників;

– дотримання встановленої форми одягу;

– військовослужбовці, прізвища яких називають, повинні вставати та сідати всякий раз з дозволу виступаючого;

– виступаючого ніхто не повинен перебивати (запитанням, реплікою), навіть коли він помиляється;

– дотримання всіма (перш за все командиром) часу виступу;

– неприпустимість принижування особистої гідності військово-службовців;

– справедлива критика;

– спочатку казати про позитивні результати, а потім – про недоліки;

– надавати можливість задавати запитання;

– не називати підрозділи прізвищами їх командирів;

– той, хто підводить підсумки, не повинен бути роздратованим; терпіння, ввічливість – наріжні камені авторитету;

– якщо Ви у чомусь помилилися, визнайте це перед підлеглими;

– завжди відмічайте у відстаючого позитивні якості, навіть тоді, коли здається, що їх нема;

– обов’язково доводьте підсумки та завдання до осіб, відсутніх з поважних причин.

Підведення підсумків військової дисципліни в роті. Для цього заздалегідь готують:

– перехідний вимпел кращому взводу, відділенню;

– службові картки військовослужбовців роти;

– накопичувальну відомість з предметів навчання;

– екран стану військової дисципліни роти з визначенням місць, що посіли відділення, взводи;

– бюлетені з узагальненням передового досвіду кращих військовослужбовців;

– грамоти, знаки, листи подяки за службу для заохочення кращих військовослужбовців;

– список кращих та тих, хто відстає у службі, навчанні, дисципліні.

Приблизний розподіл часу на підведення підсумків може бути таким.

Загальний час 60 хв;

У складі всієї роти 40 хв:

– вступне слово командира роти 1–2 хв ;

– виступ заступника командира роти з виховної роботи 7 хв;

– виступ старшини підрозділу 5 хв;

– виступ голови ради прапорщиків (при її наявності) 5 хв;

– виступ голови ради військового колективу роти 5 хв;

– виступ командира роти 15 хв.

Підведення підсумків з сержантами 10 хв.

Підведення підсумків з офіцерами 10 хв.

Підведення підсумків у роті проводять у формі зборів. Звітними матеріалами є протокол та тексти доповідей посадових осіб.

У визначений командиром підрозділу день та час особовий склад займає місця (за взводами та відділеннями) у приміщенні. Після доповіді про готовність підрозділу до підведення підсумків командир підрозділу запрошує за стіл президії своїх заступників, старшину підрозділу, голову ради військового колективу (голову ради прапорщиків), промовляє вступне слово, відкриває збори, оголошує порядок денний, регламент роботи і надає слово виступаючим.

Приблизний зміст виступу заступника командира роти з виховної роботи:

– загальна оцінка стану гуманітарної підготовки (стан конспектів, підготовка до занять, оцінки груп за місяць та їхні місця);

– якість виховної роботи за місяць, проведені заходи (хто справився з завданнями, хто ні, чому, хто працював краще), місця взводів за стінний друк, загальна оцінка участі особового складу у виховних та спортивних заходах;

– аналіз стану військової дисципліни, ставлення особового складу до виконання службових обов’язків, вимог статутів, наказів, розпорядку дня, випадки нестатутних взаємовідносин, кращі військовослужбовці та порушники дисципліни;

– оцінка взводам, відділенням за військову дисципліну;

– моральний аспект скоєних дисциплінарних проступків, оцінювання роботи з попередження нестатутних взаємовідносин;

– завдання на наступний місяць, доведення тем гуманітарної підготовки, запланованих виховних заходів, час та місце їх проведення;

– відповіді на запитання.

Приблизний зміст виступу старшини підрозділу:

– оцінка несення внутрішньої служби, кращі військовослужбовці та ті, хто припустив порушення (крім сержантів);

– внутрішній порядок у взводах, відділеннях, на закріпленій за ними території;

– виконання розпорядку дня;

– зберігання майна, економія матеріально-технічних ресурсів;

– кращі відділення щодо зовнішнього вигляду особового складу та ті, де припускають порушення;

– відповіді на запитання.

Приблизний зміст виступу голови ради військового колективу роти:

– заходи, проведені радою військового колективу роти за минулий місяць з питань підтримання високої бойової готовності, виконання СБЗ, навчання та виховання військовослужбовців, зміцнення військової дисципліни, спортивно-масової роботи, організації дозвілля, культурно-масові;

– військовослужбовці, найбільш активні у громадському житті підрозділу;

– основні заходи ради військового колективу на наступний місяць;

– відповіді на запитання.

Приблизний зміст виступу командира роти:

– оцінювання стану бойової готовності роти та взводів, підсумки тренувань, навчань, які проводили протягом місяця, визначення місць взводам, відділенням;

– аналіз виконання програми бойової підготовки, визначення оцінок та місць взводам і відділенням, підрозділи, що відзначились;

– оцінювання і визначення місць взводам, відділенням за виконання СБЗ;

– висновки з аналізу військової дисципліни в роті за місяць, визначення місць взводам, кращий взвод та відділення;

– оцінювання збереження техніки та зброї, визначення місць взводам, відділенням;

– аналіз підтримання статутного порядку та удосконалення матеріально-технічної бази;

– підсумки виконання завдань, визначених командиром частини, хто відзначився, хто відстає;

– короткий аналіз виконання вимог техніки безпеки, профілактики захворювань, травматизму;

– визначення загальних місць взводам, відділенням за місяць, вручення перехідних вимпелів;

– визначення кращого начальника варти (начальника військового наряду), вартового (патрульного), кращих за військовим фахом;

– завдання взводам (відділенням);

– оголошення заохочень та стягнень військовослужбовцям строкової служби;

– відповіді на запитання.

У підведенні підсумків військової дисципліни в роті обов’язково повинен брати участь представник командування батальйону (частини) або управління частини, який виступає після командира роти.

Після загального підведення підсумків у приміщенні залишаються сержанти, прапорщики та офіцери. З ними підведення підсумків проводять за категоріями.

Зміст підведення підсумків військової дисципліни з сержантами роти:

– аналіз особистої взірцевості сержантів у бойовій підготовці, виконанні посадових обов’язків;

– дисципліна сержантів;

– особисті недоліки в діяльності кожного сержанта;

– визначення кращих сержантів та тих, хто відстає;

– завдання сержантському складу на наступний місяць;

– оголошення, у разі необхідності, стягнень сержантам.

Після підведення підсумків з сержантами в приміщенні залишаються прапорщики та офіцери. Підведення підсумків з прапорщиками проводять як і з сержантами. Після цього залишаються офіцери підрозділу.

Зміст підведення підсумків військової дисципліни з офіцерами роти:

– аналіз виконання функціональних обов’язків;

– підсумки виконання СБЗ та навчання;

– методична підготовка командирів взводів, знання ними керівних документів;

– стан дисциплінарної практики, індивідуальна виховна робота з підлеглими;

– недоліки в роботі кожного офіцера;

– завдання офіцерам роти на наступний місяць;

– оголошення, у разі необхідності, стягнень офіцерам.

Підведення підсумків військової дисципліни у взводі особисто проводить командир взводу у визначений командиром роти день протягом 30–40 хв. У підведенні підсумків у кожному взводі обов’язково бере участь командир роти або один з його заступників.

Приблизний порядок підведення підсумків військової дисципліни у взводі може бути таким:

– вступне слово командира взводу;

– виступи командирів відділень;

– виступ заступника командира взводу;

– виступ командира взводу;

– виступ командира роти або його заступника;

– підведення підсумків з сержантами.

Командир взводу використовує свій робочий зошит, особисті плани, журнали з бойової та гуманітарної підготовки. Він оголошує оцінки та місця відділень, екіпажів, обслуг, кожного військовослужбовця.

Командири відділень у своїх виступах оцінюють:

– знання та дотримання військовослужбовцями вимог статутів;

– особливості поведінки та стан здоров’я підлеглих;

– дотримання правил носіння форми одягу та особистої гігієни;

– стан зброї;

– потреби підлеглих;

– оголошують заохочення та накладають стягнення.

Заступник командира взводу у своєму виступі оцінює:

– дотримання вимог військової дисципліни;

– забезпеченість особового складу всіма видами постачання, ставлення підлеглих до збереження військового майна;

– особливості поведінки військовослужбовців;

– проведення виховних заходів.

Командир взводу виступає за всіма питаннями, за якими виступають на підведенні підсумків у роті командир, його заступник та старшина. Він нагадує, як оцінений взвод, яке місце він займає в роті. Указує, завдяки кому та чому досягнуто такого результату, ставить завдання. Якщо взвод є відстаючим, командир називає причини відставання, прізвища винуватців, дає завдання на покращення показників, указує, з кого брати приклад. Дає конкретні завдання з удосконалення навчально-матеріальної бази, ремонту техніки, називає прізвища виконавців. Оголошує заохочення тим, хто відзначився. Відповідає на запитання.

Підведення підсумків у відділенні. Командир відділення оцінює виконання особовим складом завдань за добу (“відмінно”, “добре” чи “задовільно”). Якщо завдання не виконане, вказує причину. Оголошує прізвища тих, хто відзначився сміливістю, пильністю, сумлінністю, винахідливістю, знанням вимог інструкцій та наказів, наданням допомоги товаришам, дисциплінованістю, дбайливим ставленням до майна. Вказує, хто не виконав (погано виконав) поставлені завдання та з яких причин. Дає оцінку фактам порушення військової дисципліни. Особливу увагу приділяє передумовам позастатутних взаємин та порушенням правил безпеки. Заохочує (клопоче про заохочення) тих, хто відзначився. Оголошує стягнення недисциплінованим військовослужбовцям. Дає загальні та індивідуальні завдання. Відповідає на запитання.

На підведенні підсумків у відділенні повинні бути присутні командир взводу, роти або їх заступники.

У накопиченні фактичного матеріалу для підведення підсумків вирішального значення має дієва система інформації, до якої залучають не тільки посадових осіб, а й актив.

У систематизації фактичного матеріалу, його аналізі буде корисним зошит для підведення підсумків військової дисципліни, який ведуть за довільною формою.

Отже, у внутрішніх військах створена чітка та дієва система підведення підсумків військової дисципліни. Забезпечення її функціонування є важливим напрямком роботи посадових осіб.

19.3. Методика проведення службового розслідування

Керівними документами, які регламентують порядок проведення службового розслідування є:

– Кодекс України про адміністративні правопорушення;

– Кримінально-процесуальний кодекс України;

– Дисциплінарний статут Збройних Сил України;

– Статут бойової служби внутрішніх військ;

– Статут внутрішньої служби Збройних Сил України;

– Положення про матеріальну відповідальність військово-службовців за шкоду, заподіяну державі.

Службове розслідування проводять у разі:

– невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов’язків, що загрожувало життю і здоров’ю особового складу, цивільного населення, заподіяло матеріальну чи моральну шкоду;

– невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу, військової частини;

– неправомірного застосування військовослужбовцем фізичної сили, зброї або інших засобів ураження до інших військово-службовців чи цивільного населення;

– порушення правил несення бойової, вартової або внутрішньої служби, що могло спричинити тяжкі наслідки;

– недозволеного розголошення змісту службових документів або їх втрати.

Службове розслідування проводять і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, визначення ступеня вини військовослужбовців для прийняття командиром (начальником) законних і обґрунтованих рішень.

У разі виявлення ознак злочину командир військової частини негайно доповідає про це старшому командиру (начальнику), повідомляє військового прокурора та призначає дізнання. Про злочин (подію), що належить до компетенції служби безпеки, інформують відповідні органи.

У випадках, передбачених Інструкцією про порядок подання донесень і доповідей про злочини, події та дисциплінарні проступки у внутрішніх військах МВС України та їх облік, командир (начальник) доповідає та подає донесення у терміни, визначені цією інструкцією.

У разі виявлення ознак заподіяння матеріальної шкоди службове розслідування проводять з урахуванням вимог Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі.

Розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій проводять з урахуванням вимог постанов Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 р. № 270 та від 25.08.2004 р. № 1112.

Службові розслідування за фактами розголошення секретної інформації, втрати її матеріальних носіїв проводять з дотриманням вимог забезпечення режиму секретності.

У разі скоєння військовослужбовцем правопорушення командир (начальник) призначає службове розслідування та приймає рішення за його результатами.

Підставою для призначення службового розслідування є рапорти (заяви) військовослужбовців (посадових осіб), а також інші повідомлення про правопорушення і події, що потребують з’ясування обставин, за яких вони сталися.

Військовослужбовець або інша посадова особа у разі виявлення правопорушення негайно доповідають про це безпосередньому командиру (начальнику). Вони також можуть надіслати письмову заяву старшому командиру, до командувача внутрішніх військ включно, або до інших державних органів.

Рішення про проведення службового розслідування приймає командир (начальник), який має право видавати письмові накази та накладати дисциплінарні стягнення. Інші посадові особи у разі необхідності клопочуть за підпорядкованістю про призначення службового розслідування.

Його призначають письмовим наказом, у якому вказують підстави, особу (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведено, термін проведення та посадових осіб, яким доручено його провести.

Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено офіцеру чи прапорщику, а у разі вчинення правопорушення рядовим чи сержантом (старшиною) – сержанту (старшині).

Заборонено проводити розслідування:

– підлеглими військовослужбовця, якого притягують до відповідальності;

– особам, чий проступок підлягає розслідуванню;

– особам, які є співучасниками правопорушення або зацікавлені у результатах розслідування.

Службові розслідування обставин і причин озброєних і групових втеч засуджених (заарештованих), вбивств, непокори, нападів засуджених на особовий склад варт, військових нарядів, пожеж на об’єктах, що охороняються, аварій під час конвоювання з тяжкими наслідками, злочинів щодо засуджених та їх родичів з боку військовослужбовців проводять старші оперативні начальники або їх заступники разом з особами командування внутрішніх військ, начальниками управлінь ГУ ВВ або їх заступниками. Службові розслідування поодиноких втеч з-під варти та нагляду – начальники установ виконання покарань або їх заступники разом з командирами частин або їх заступниками, офіцерами ГУ ВВ, управлінь військових частин.

Грубі порушення правил несення бойової служби (сон на посту, залишення поста, варти, місця несення служби, пияцтво у варті чи військовому наряді, випадкові постріли) розслідують командир частини, його заступники або за його дорученням офіцери управління військової частини. Неправомірні дії військовослужбовців щодо засуджених, заборонені стосунки з ними та їх родичами, які не становлять складу злочину, розслідують спільно з адміністрацією установ виконання покарань. Випадки знущань, викривлень дисциплінарної практики, перевищення влади розслідує особисто командир частини або його заступник.

Інші грубі порушення правил несення бойової служби, військової дисципліни розслідують офіцери управління частини, командири батальйонів (рот) або їх заступники. Про свої висновки та вжиті заходи вони доповідають у порядку підпорядкованості.

Для з’ясування питань, які вимагають спеціальних знань, командир (начальник) може призначати комісію із фахівців, про що оголошується в наказі.

Розслідування проводять за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Особи, які проводять службове розслідування, персонально відповідають за всебічне, повне, своєчасне і об’єктивне його проведення та додержання законодавства України.

Під час проведення службового розслідування з’ясовують:

– наявність чи відсутність події, за якою було призначено розслідування, її обставини (час, місце) та наслідки, характер і розмір заподіяної шкоди;

– осіб, з вини яких сталася подія, та тих, чиї дії або бездіяльність сприяли шкідливим наслідкам чи створювали загрозу для їх спричинення, відомості про них і потерпілих (посада, військове звання, прізвище, ім’я, по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та перебування на останній посаді);

– наявність причинного зв’язку між подією, за якою було призначене службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця;

– конкретні неправомірні дії військовослужбовця, який вчинив правопорушення;

– вимоги чинного законодавства, інших нормативно-правових актів та керівних документів, які було порушено (їх назва, дата прийняття, номер);

– ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення;

– форму вини (навмисно чи з необережності), обставини, що обтяжують, пом’якшуюють або знімають відповідальність з винної особи, мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного;

– умови та причини, що сприяли правопорушенню, посадових осіб, які не вжили заходів для їх попередження;

– стан бойової служби, навчання, виховання та військової дисципліни у підрозділі, де сталося правопорушення;

– чи вчинено правопорушення під час виконання службових обов’язків;

– чи вчинено правопорушення у нетверезому стані;

– вжиті заходи з метою запобігання подібним випадкам у майбутньому;

– інші обставини, які мають значення для розслідування.

Особа, яка проводить службове розслідування, має право:

– отримувати від всіх військовослужбовців та працівників військової частини, за винятком командира (начальника), який призначив розслідування, усні чи письмові пояснення, необхідні документи, довідки, консультативні та експертні висновки;

– ознайомлюватися і вивчати, у тому числі з виїздом на місце події, відповідні документи, у разі потреби знімати з них копії та долучати до матеріалів службового розслідування;

– отримувати інформацію, що пов’язана із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог чинного законодавства та на підставі запиту посадової особи, яка призначила службове розслідування.

Воно передбачає документування отриманих відомостей. Правопорушники, потерпілі, очевидці та інші дають пояснення на ім’я командира військової частини. Їх оформлюють у вигляді пояснювальних записок від імені осіб, що їх дали, або пишуть власноручно.

Зміст пояснювальної записки:

– кому адресована;

– короткі біографічні дані особи, що дає пояснення (прізвище, ім’я, по батькові, військове звання, посада, рік народження, освіта, коли і яким військкоматом призваний на службу);

– докладне пояснення всіх обставин факту правопорушення, що розслідують;

– дата та підпис особи, що дає пояснення.

Якщо пояснення записані зі слів опитуваної особи, то пояснювальну записку дають їй для ознайомлення, про що вона робить помітку на кожній сторінці окремо: “Пояснення мною прочитані, записані з моїх слів правильно” і ставить під цим підпис. Пояснювальну записку також підписує особа, яка проводить розслідування.

Коло осіб, від яких можуть бути отримані пояснення факту правопорушення, не обмежене і визначається особою, що проводить розслідування. Опитувані зобов’язані надавати правдиві письмові пояснення по суті розслідування, пред’являти відповідні документи і матеріали. За їх згодою пояснення можна фіксувати технічними засобами. Потім їх оформлюють у письмовому вигляді та дають на підпис опитуваним.

Особа, стосовно якої проводять службове розслідування, має право знайомитися з матеріалами розслідування, надавати усні та письмові пояснення та документи, порушувати клопотання про витребування та залучення нових документів, опитування осіб, проведення додаткових ревізій.

У разі відмови військовослужбовця, стосовно якого проводять службове розслідування, надати пояснення, складають відповідну довідку. Її підписують двоє свідків факту відмови.

До пояснень додають акти, довідки, характеристики, копії службових карток та інші документи, що стосуються розслідування.

До матеріалів службового розслідування за фактом травм долучають:

– довідку начальника медичної служби з діагнозом та визначенням наслідків травмування, ступенів тяжкості тілесних ушкоджень;

– медичну характеристику;

– витяги із медичної книжки військовослужбовця та книги обліку прийому хворих;

– витяги з документів, що визначають підстави присутності військовослужбовців на заняттях, господарських роботах, спортивних змаганнях, під час яких отримано травму (наказ командира військової частини, план бойової підготовки, розклад занять, книга бойової служби роти, книга інструктажів з правил безпеки тощо).

До матеріалів службового розслідування за фактом заподіяння матеріальних збитків долучають:

– акти ревізій (перевірок), інвентаризацій, накладні, витяги з обліково-видаткових книг і журналів;

– довідку про вартісну оцінку заподіяної шкоди (з урахуванням зносу) за підписами начальників відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини;

– акти контрольних звірень, замірів, зважувань та інших контрольно-перевірочних дій.

Службове розслідування проводять у термін, визначений Статутом внутрішньої служби та вимогами ГУ ВВ. У необхідних випадках він може бути продовжений посадовою особою, яка призначила службове розслідування або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

У термін проведення службового розслідування не враховують час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці або на лікуванні.

Результатом службового розслідування є висновки (див. дод. 19.1), які зазвичай складаються з вступної частини і п’яти розділів: “І. Встановлено”, “ІІ. Причини”, “ІІІ. Проведені заходи”, “IV. Пропозиції”, “V. Установочні дані”.

У вступній частині вказують, хто проводив розслідування.

У першому розділі зазначають:

– обставини, які були з’ясовані в ході розслідування;

– яке порушення мало місце;

– ким, де, коли, яким способом і з якою метою воно скоєно, навмисне чи з необережності;

– якщо правопорушення скоїли декілька осіб, то визначають ступінь вини кожного;

– наслідки неправомірних дій, травми, які отримали військовослужбовці та інші особи, розміри заподіяних матеріальних збитків;

– осіб, які безпосередньо винні у вчиненні злочину (події), відомості про них і потерпілих;

– обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність винної особи;

– умови, що сприяли вчиненню злочину (події) та посадових осіб, які не вживали заходів для їх запобігання;

– стан бойової служби, навчання, виховання та військової дисципліни у підрозділі, де сталася подія;

– докази (пояснення), за допомогою яких установлені фактичні дані.

У другому розділі викладають аналіз причин порушення і обставини, що сприяли його скоєнню:

– відсутність контролю за особовим складом;

– низька ефективність виховних заходів;

– порушення правил несення служби;

– слабка робота щодо підбору і виховання сержантського складу;

– необ’єктивна оцінка стану військової дисципліни;

– незнання дійсного стану справ у частині (підрозділі);

– низький рівень організації індивідуальної виховної роботи;

– незадовільна організаційна та виховна діяльність щодо попередження нестатутних взаємовідносин та ін.

Вказують на зв’язок між діями (бездіяльністю) порушника і їх шкідливими наслідками:

– порушення правил безпеки, правил дорожнього руху;

– сон на посту;

– порушення правил пропускного режиму;

– вживання спиртних напоїв та ін.

Причини, пов’язані з особливостями особистості порушника:

– особиста недисциплінованість;

– грубість і нестриманість;

– наслідки раніше отриманих травм чи перенесеної хвороби;

– стан афекту, викликаний, наприклад, повідомленням про зраду дівчини;

– різноманітні неврози і депресії та ін.

У третьому розділі вказують організаційні та виховні заходи, що були проведені після скоєння правопорушення.

Дії, що передбачені чинним законодавством та інструкціями:

– порушена кримінальна справа;

– повідомлено військовому прокурору гарнізону;

– відправлено запит (повідомлення) військовому комісару, органам внутрішніх справ за місцем призову та ін.

Заходи ліквідації наслідків правопорушення, події:

– надання першої медичної допомоги;

– ремонт будинку після пожежі;

– відновлення автомобільного транспорту після ДТП та ін.

Заходи попередження подібних правопорушень (подій):

– виховні заходи з різними категоріями військовослужбовців (загальні збори, лекції, бесіди, вікторини, тематичні вечори);

– удосконалення програми бойової та спеціальної підготовки, навчання правильним діям у складній обстановці;

– покращення матеріальної бази;

– удосконалення організації службово-бойової діяльності та ін.

У четвертому розділі викладають пропозиції.

Як класифікувати дане правопорушення, травму: як злочин, подію або дисциплінарний проступок.

Скільки і які правопорушення брати до обліку.

Ураховувати скоєні події або злочини при оцінюванні військової дисципліни чи ні. Чому?

При травмуванні з тяжкими наслідками, визначають, чи підпадає медичний діагноз під кваліфікацію події.

При розслідуванні подій і правопорушень з формальними ознаками злочинів, якщо на це є підстави, вказують, чи порушувати кримінальну справу за фактом, чи винести постанову у відмові в порушенні кримінальної справи і на якій підставі.

Приклади:

– порушити кримінальну справу щодо солдата Загоруйко В.С. за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України;

– винести постанову у відмові в порушенні кримінальної справи у зв’язку з отриманням травми солдатом Решетюком Р.К. з причини його особистої недисциплінованості на підставі п.1 ст. 5 КПК України;

– винести постанову у відмові в порушенні кримінальної справи щодо солдата Гурченко В.Л. на підставі п. 2 ст. 10 КПК України, за відсутністю в його діях складу злочину.

Які міри застосовано до посадових осіб, чия діяльність (бездіяльність) сприяла скоєнню правопорушення.

Міри до військовослужбовців, які безпосередньо скоїли правопорушення.

Організаційні і виховні заходи щодо попередження подібних правопорушень.

У п’ятому розділі вказують дані правопорушників:

– посада;

– прізвище, ім’я, по батькові;

– рік та місце народження;

– національність;

– освіта;

– родинний стан;

– адреса батьків;

– віросповідання;

– морально-психологічні якості;

– коли і яким військовим комісаріатом призваний на службу;

– для офіцерів, прапорщиків і військовослужбовців за контрактом – який навчальний заклад закінчив, коли присвоєно останнє військове звання і з якого часу на посаді.

Висновок службового розслідування підписують особи, які його проводили, із зазначенням дати написання (закінчення розслідування). Кожен учасник розслідування має право викласти свою окрему думку.

Після підписання висновок разом з долученими матеріалами надають для затвердження і прийняття рішення командиру (начальнику), який призначив розслідування.

Особа, яка проводила службове розслідування, зобов’язана ознайомити з висновком та рішенням всіх зацікавлених осіб, про що у висновку роблять відповідний запис.

Матеріали службового розслідування зшивають з висновком, на окремому аркуші складають опис документів, що містяться в службовому розслідуванні, всі аркуші нумерують із зазначенням їх загальної кількості на останньому аркуші, котрий зазвичай є чистим і використовується для контролю за цілісністю печатки на вузлі зшивання.

На титульному аркуші службового розслідування вказують його назву, короткий зміст та проставляють облікову печатку (штамп) діловодства частини про реєстрацію після розгляду командиром військової частини.

Якщо під час проведення розслідування буде з’ясовано, що правопорушення військовослужбовця чи іншої особи містить ознаки злочину, питання про порушення кримінальної справи вирішують відповідно до вимог КПК України.

За матеріалами службового розслідування командир (начальник), який його призначив, повинен вжити необхідних заходів для усунення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також попередження подібних явищ у інших військових частинах (підрозділах).

Після розгляду матеріалів службового розслідування командир (начальник) проводить бесіду з військовослужбовцями, які вчинили правопорушення. Якщо вину повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення до матеріальної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення і у разі необхідності оголошує його в наказі по частині. При цьому враховують характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередню поведінку військовослужбовця, а також тривалість перебування на військовій службі.

Притягнення військовослужбовця за результатами службового розслідування до дисциплінарної відповідальності здійснюють згідно з вимогами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Стягнення має бути накладене протягом місяця від дня закінчення розслідування.

Після закінчення службового розслідування щодо фактів загибелі військовослужбовців та тяжких травм, командир (начальник) у десятиденний термін надсилає до ГУ ВВ копії матеріалів розслідування, наказів та інших документів.

Особи, які надають необ’єктивну інформацію про обставини скоєння злочинів (подій), травм та інших правопорушень, підлягають суворій дисциплінарній відповідальності.

Військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру або звернутися до суду у визначений законом строк.

Таким чином, якісне проведення службового розслідування є важливим напрямком роботи посадових осіб щодо зміцнення військової дисципліни у підрозділах.

Додаток 19.1

Читайте також:

1. I. ПРЕДМЕТ, МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ
2. VII. ТЕСТИ З ДИСЦИПЛІНИ «МІЖНАРОДНА
3. Аналіз стану військової дисципліни
4. АНОТАЦІЯ ДИСЦИПЛІНИ
5. Анотація дисципліни «Культура наукової мови»
6. Анотація навчальної дисципліни зі структурно – логічною схемою
7. В результаті вивчення дисципліни студент повинен
8. ВЗАЄМОВІДНОСИН У ПІДРОЗДІЛАХ
9. Визначення етики бізнесу як наукової дисципліни
10. Визначення та визнання запасів в підрозділах підприємств готельно-ресторанного господарства , їх оцінка та класифікація
11. Вступ до дисципліни
12. Вступ до дисципліни «Права людини в міжнародному праві». Історичний розвиток концепції прав людини до наших днів

Переглядів: 1892