• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Адаптація особового складу до служби

Однією із головних задач виховного процесу є забезпечення соціально-психологічної адаптації військовослужбовців відповідно до їх військових спеціальностей, індивідуально-психологічних якостей та умов служби.

Адаптація–це процес пристосування індивіда до соціального середовища, який передбачає забезпечення умов, що сприяють реалізації його потреб, інтересів і життєвих цілей.

Психіка особистості під впливом умов служби зазнає суттєвих змін. Молодому солдату необхідно виконувати вимоги командирів, пристосовуватися до військового колективу, умов життя у казармі, оволодіти військовим фахом, витримувати значні фізичні та психічні навантаження.

Для нормального функціонування у новому соціальному середовищі потрібен певний час, тобто відбувається процес, завершальною фазою якого є відчуття звичності, урівноваженості та стабільності.

Адаптація до військового регламенту передбачає докорінну перебудову індивідуального стилю життя та діяльності. Служба, відпочинок та побут військовослужбовців упорядковані Статутом внутрішньої служби, розпорядком дня, наказами. Адаптованість настає тоді, коли спосіб військової служби (життя) перетворюється на усвідомлену необхідність.

Командирам, заступникам з виховної роботи важливо роз’яснювати військовослужбовцям психологічні механізми адаптації – це стимулює їх активність і сприяє свідомій регуляції адаптивного процесу.

Адаптація до нового соціального оточення обумовлена:

по-перше, різким обмеженням контактів з рідними, знайомими та друзями;

по-друге, необхідністю звикання до нових людей, спілкування з якими може виявитись не завжди приємним і якого уникнути у замкнутому солдатському середовищі досить важко;

по-третє, стосунки між військовослужбовцями регламентовані вимогами статутів, які для юнаків є ще незвичними.

У кожного молодого солдата є потреба у самоствердженні. У результаті в їх середовищі виникають мікрогрупи або вони самі примикають до мікрогруп старших призовів. У випадках, коли молоді солдати мають дезадаптаційні розлади, зумовлені нервово-психічною нестійкістю, астенічним розвитком, перенесеними травмами, захворюваннями, вихованням в неповній або неблагонадійній сім’ї (конфліктні відносини, алкоголізм або наркоманія батьків, незадовільні побутові умови, низький матеріальний рівень), вони мають бути об’єктом посиленого індивідуального вивчення та впливу.

Засвоєння формальних та неформальних норм поведінки у новому колективі разом з їх активним формуванням і є результатом соціально-психологічної адаптації.

Адаптація до фізичних навантаженьпередбачає вдосконалення фізичних якостей людини (витривалості, сили, швидкості, спритності). Фізична підготовка молодого поповнення є одним із складних питань у процесі загальної адаптації до умов військової служби.

Командири підрозділів, адміністрація зборів молодого поповнення, офіцери виховної роботи та фахівці медичної служби формують внутрішні умови адаптації, тобто допомагають кожному молодому воїну зрозуміти необхідність успішного проходження служби, гармонійного особистого розвитку, активної фізичної діяльності та збереження здоров’я.

Для осіб з дезадаптаційними проявами особливо важливими є компетентна допомога і підтримка з боку командира, його заступника з виховної роботи щодо визначення причин дискомфорту, вироблення плану усунення таких причин і прогнозування розвитку особистості.

У діяльності щодо адаптаційного супроводу молодого поповненнязначна роль належить посадовим особам ротної ланки.

Перед прибуттям молодого поповнення командир роти:

– організує підготовку матеріальної бази для його прийому та вивчення;

– інструктує командирів взводів, сержантський склад щодо порядку роботи з молодим поповненням та строків доповідей про результати його вивчення;

– перевіряє готовність командирів взводів та сержантів;

– доповідає старшому начальнику про проведену роботу і готовність до прийому молодого поповнення.

В період прийому поповнення командир роти:

– зустрічає та знайомить прибулих із командуванням роти, розпорядком дня, доводить основні статутні вимоги до військовослужбовців;

– визначає завдання командирам взводів щодо проведення індивідуальних бесід із молодими солдатами;

– вивчає особові справи військовослужбовців;

– спостерігає за військовослужбовцями з метою виявлення осіб, які вимагають посиленої психологічної уваги;

– проводить індивідуальні бесіди з військовослужбовцями, вивчає їх соціально-психологічні якості;

– забезпечує присутність особового складу роти на психо­логічному тестуванні згідно із затвердженим графіком;

– щодня проводить наради, заслуховує командирів взводів про результати вивчення особового складу, уточнює список військовослужбовців, які потребують поглибленого психологічного обстеження, підводить підсумки і визначає подальші завдання щодо роботи з молодим поповненням;

– доповідає заступнику командира батальйону з виховної роботи свої висновки за підсумками вивчення молодого поповнення.

За підсумками вивчення поповнення командир роти:

– з урахуванням рекомендацій пси­холога розподіляє військовослужбовців по взводах;

– дає вказівки командирам взводів і сержантам щодо проведення виховної роботи, надання допомоги у адаптації до служби, формування здорового морально-психологічного клімату, зміцнення військової дисципліни.

Заступник командира роти з виховної роботи перед прибуттям молодого поповнення:

– інструктує командирів взводів та сержантів з питань проведення індивідуально-виховної роботи, надання допомоги протягом адаптаційного періоду;

– готує формалізовані документи для вивчення індивідуально-психологічних якостей військовослужбовців (схему індивідуальної бесіди, форму звіту про підсумки вивчення особового складу);

– контролює підготовку адміністрації пункту прийому молодого поповнення;

– доповідає по команді про проведену роботу та готовність до прийому молодого поповнення.

В період прийому молодого поповнення заступник командира роти з виховної роботи:

– проводить ознайомчу бесіду з військовослужбовцями, інформує їх про історію військової частини, традиції, вимоги статутів, про порядок звернення з особистих питань;

– вивчає особові справи військовослужбовців;

– спостерігає за військовослужбовцями з метою виявлення осіб, які вимагають посиленої психологічної уваги;

– проводить індивідуальні бесіди з військовослужбовцями, вивчає їх мотивацію до військової служби;

– узагальнює результати вивчення особового складу командирами взводів, сержантами, складає список військовослужбовців, які потребують поглибленого психологічного вивчення, результати надає психологу полку (бригади);

– доповідає про результати вивчення молодого поповнення старшим начальникам.

За підсумками вивчення молодого поповнення заступник командира роти з виховної роботи:

– розробляє соціально-психологічний паспорт молодого поповнення;

– складає список військовослужбовців групи ризику;

– дає рекомендації командирам взводів, сержантам щодо проведення індивідуально-виховної роботи, формування здорового морально-психологічного клімату, зміцнення організованості та військової дисципліни.

Командир взводу перед прибуттям молодого поповнення:

– готує матеріальну базу;

– самостійно вивчає форми і методи індивідуально-виховної роботи, способи виявлення військовослужбовців з ознаками девіантної поведінки;

– інструктує сержантів взводу щодо організації роботи з молодим поповненням;

– доповідає командиру роти про готовність до прийому молодого поповнення.

В період прийому поповнення командир взводу:

– зустрічає і розташовує військовослужбовців, знайомить їх з особовим складом взводу, розпорядком дня, доводить основні статутні вимоги;

– заводить особові справи на кожного прибулого;

– спостерігає за військовослужбовцями з метою виявлення осіб, які вимагають посиленої психологічної уваги;

– проводить індивідуальні бесіди з військовослужбовцями, вивчає їх соціальні і психологічні характеристи­ки;

– своєчасно представляє особовий склад для проведення психологом полку (бригади) тестування;

– щодня доповідає командиру роти про результати вивчення особового складу, уточнює список військовослужбовців, які потребують поглибленого психологічного обстеження, підбиває підсумки і визначає подальші завдання сержантам щодо роботи з молодим поповненням;

– результати вивчення особового складу надає заступнику командира роти з виховної роботи.

За підсумками вивчення молодого поповнення командир взводу:

– заповнює щоденник індивідуальних бесід з військовослужбовцями;

– оформлює особові справи на кожного військовослужбовця;

– планує індивідуальну роботу з військовослужбовцями групи ризику;

– визначає завдання командирам відділень щодо роботи з молодим поповненням, надання їм допомоги в адаптації до служби.

Щороку лави внутрішніх військ поповнюють тисячі військовослужбовців військової служби за контрактом. Нерідко їх адаптація пов’язана з певними труднощами, про що свідчать кількість звільнених на першому році служби, порушення дисципліни і законності, недостатня результативність роботи деяких із них. З погляду на це важливим є забезпечення професійної адаптації молодих фахівців до умов професійної діяльності.

Професійна адаптація – це пристосування людини до нових для неї умов діяльності, оволодіння ціннісними орієнтаціями в межах професії, усвідомлення основних мотивів та головної мети цієї діяльності, зближення моральних норм людини та професійної групи, засвоєння основних компонентів професійної діяльності (завдань, способів, засобів, результатів та умов).

Професійна адаптація військовослужбовців військової служби за контрактом виявляється у їх пристосуванні та звиканні до характеру, умов служби, оволодінні фаховими знаннями, вміннями та навичками, формуванні професійних якостей особистості, потрібних для кожної конкретної спеціальності. Її складниками є:

– адаптація до змісту діяльності;

– адаптація до умов діяльності;

– адаптація до колективу;

– адаптація до стосунків з керівництвом;

– приєднання до первинної (малої) групи колег;

– включення в процеси саморозвитку (мотивація, оволодіння професійними знаннями, набуття професійних умінь, навичок та ін).

Відсутність хоча б одного з компонентів руйнує цілісність всього процесу адаптації і може в подальшому призвести до низької ефективності та якості службової діяльності, дисциплінарних порушень, явищ психічної дезадаптації, аж до формування кризових психологічних станів.

Адаптація військовослужбовців військової служби за контрактом до умов служби складається з таких етапів: підготовчий, початковий, професійне становлення і входження у посаду.

Основною метою підготовчого етапу єзавчасне створення позитивних умов для професійної та соціально-психологічної адаптації молодого фахівця до служби і налагодження взаємин у колективі.

У ході підготовчого етапу здійснюють попереднє соціально-психологічне вивчення особи молодого фахівця за допомогою документів. З’ясовують фактори, які можуть впливати на успішність адаптації.

Інформація щодо віку, кваліфікації, життєвого та професійного досвіду, стану здоров’я, характеру, впливу умов діяльності, соціального оточення молодого фахівця сприятиме створенню його психологічного портрета. Це дасть змогу заздалегідь визначити оптимальну модель спілкування з особою, зміст заходів, які доцільно провести.

На початковому етапі служби молодих військовослужбовців військової служби за контрактом головним завданням є забезпечення їх безпосередньої адаптації до умов служби у внутрішніх військах, формування професійних навичок та вмінь виконання посадових обов’язків, створення сприятливої морально-психологічної атмосфери для розвитку позитивної мотивації і бажання якнайшвидше зайняти своє місце у підрозділі.

Молодих військовослужбовців військової служби за контрактом з урахуванням професійної адаптації можна умовно поділити на три групи:

– які легко освоюють професію та входять до колективу підрозділу;

– які легко освоюють професію, але мають проблеми щодо соціальної адаптації;

– яким важко адаптуватися до професії та колективу.

Основними причинами, що заважають служити, молоді військовослужбовці військової служби за контрактом найчастіше вважають:

– низький рівень грошового забезпечення;

– незадовільні умови служби;

– неможливість влаштувати особисте життя через постійну зайнятість;

– незадовільне матеріально-технічне забезпечення службової діяльності;

– недостатню допомогу з боку керівництва та досвідчених колег, конфліктність і непорозуміння у колективах;

– виконання завдань, непередбачених функціональними обов’язками;

– відсутність практичного досвіду і неможливість здобути додаткову освіту;

– формалізм у роботі, прагнення будь-якою ціною досягти високих результатів;

– невирішеність соціально-побутових проблем.

Командирам і начальникам слід приділяти значну увагу вказаним чинникам та якомога раніше протидіяти зниженню професійної мотивації.

Якщо умови діяльності не відповідають прагненням військовослужбовця, він не бачить можливості задовольнити свої потреби у ході професійної діяльності, у нього спостерігається послаблення, чи, навіть, зникнення необхідних (базових) мотивів. Це може спонукати його до пошуку нових видів діяльності в іншій професійній сфері. Для попередження цього доцільно:

– допомогти військовослужбовцю позбавитись від нереальних прагнень і очікувань, пов’язаних з професійною діяльністю, чітко розкрити перед ним зміст завдань, які він повинен буде виконувати, вказати дійсні розміри фінансового та матеріально-технічного забезпечення;

– спрямувати організаційні та виховні заходи на формування соціально значимих ціннісних орієнтацій та морально-ділових якостей військовослужбовця, необхідних для успішного виконання посадових обов’язків;

– забезпечити виникнення у військовослужбовця відчуття, що він потрапив у колектив, який турбується про своїх членів і вимагає сумлінного виконання обов’язків, дотримання “Етичного кодексу військовослужбовців внутрішніх військ МВС України”.

Для розуміння значення особистісних факторів у ході адаптації до служби необхідно мати інформацію про:

– соціальний досвід військовослужбовця;

– основні мотиви служби;

– рівень загальної освіти;

– здібності до оволодіння конкретною спеціальністю;

– типологічні особливості темпераменту та характеру.

Серед зовнішніх факторів, які впливають на адаптацію молодого військовослужбовця, можна відмітити такі:

– несення служби у складі варт і військових нарядів;

– форми і зміст професійної підготовки;

– стиль керівництва безпосередніх командирів;

– особливості стосунків у колективі.

Адаптація військовослужбовця до служби залежить і від його темпераменту та характеру (домінантний, керований, мобільний,ригідний, екстравертований, інтровертований).

Особистості з переважанням домінантності притаманні самовпевненість, настирливість, інколи грубість, іронічність.

Керований військовослужбовець надто чутливий, нерішучий та слухняний, намагається виконувати всі завдання та доручення, терпляче переносить критику. На нього добре впливають заохочення, після яких ефективність його діяльності значно зростає.

Мобільний підлеглий нетерплячий, метушливий, швидкий та неуважний.

Ригідна особистість потребує часу для обмірковування інформації. Недоцільно відволікати такого військовослужбовця від початої їм справи, краще дочекатися закінчення роботи. Ригідність дозволяє ґрунтовно проводити педагогічний вплив, повільно, але надійно закріплювати позитивні якості та звички поведінки.

Екстравертована особистість комунікабельна, активно спілкується з оточуючими, готова на будь-який вчинок, щоб бути поміченою в колективі. Такий військовик завжди допоможе словом або діями. Йому можна доручати різноманітні завдання, але обов’язково нагадувати про відповідальність.

Головними рисами інтроверта є замкненість, зосередженість на внутрішньому світі, що часто незрозуміло для командира. Інтроверт повільно та з великими труднощами адаптується до нових умов і колективу. У нього власні уявлення про службу та дружбу.

Емоційний вплив на особистість молодого військовослужбовця військової служби за контрактом здійснюють за допомогою схвалення, осуду, поради, переконання, примусу. У кожному конкретному випадку необхідно враховувати ставлення особи до цих способів. Головна умова ефективності формуючого впливу – не залишати військовослужбовця байдужим.

Командир підрозділу та його заступник з виховної роботи можуть оцінити успішність професійного становлення військовослужбовця після визначення ступеня адаптації до умов службової діяльності.

Повна (успішна) адаптація підлеглого характеризується високим та середнім рівнем оволодіння спеціальністю, стійким позитивним ставленням до фахової діяльності, задоволеністю своєю соціальною позицією у професійній групі.

Неповна (неуспішна) адаптація військовослужбовця характеризується відсутністю належного рівня оволодіння спеціальністю за умови вцілому позитивного ставлення до неї; оволодінням спеціальністю при відсутності позитивного ставлення до неї та несприятливою позицією у групі (колективі); відсутністю у особи задоволеності навіть за наявності позитивної соціальної позиції.

Таким чином, успішність адаптації молодих військовослужбовців до служби залежить від активної роботи командирів і начальників у цьому напрямку.

Читайте також:

1. II. За зміною ступенів окиснення елементів, які входять до складу реагуючих речовин
2. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
3. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
4. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
5. Аварійно-рятувальні служби
6. Адаптація дихальної системи до фізичних навантажень
7. Адаптація до абіотичних факторів середовища.
8. Адаптація до умов високогір’я
9. Адаптація ендокринної системи до фізичних навантажень
10. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
11. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
12. Адаптація індивіда в організації

Переглядів: 5551