Синтаксичні функції числівників

На противагу іменникові як центральній іменній частині мови і прикметникові як тісно пов'язаній у синтаксичному плані з іменником і периферійній іменній частині мови, числівники не мають своєї виразної первинної синтаксичної функції. Проте їхня власна синтаксична відмінність від інших іменних частин мови все-таки полягає передусім у поділі синтаксичних функцій на два класи: 1) функціонування числівників у складі числівниково-іменникових сполук, тобто у супроводі іменника; 2) функціонування числівників як самодостатнього компонента речення, тобто відокремлене від іменника використання, вживання без супроводу іменника. Саме перше (числівниково-іменникове) функціонування для числівників визначальне.

1. У числівниково-іменникових сполуках числівник є компонентом складеного члена речення, сформованого числівником та поєднаним з ним іменником. Числівниково-іменниковий складений член речення в типових виявах перебуває у валентній рамці основного предиката речення. Найчастіше бувають:

а) валентно зумовлена основним предикатом речення суб'єктна позиція: Десять студентів працювали в лабораторії, П'ятеро хлопців стоять біля школи; Кілька дітей гралися на подвір’ї,

б) валентно зумовлена основним предикатом речення об'єктна позиція: Дівчинка купила п'ять книжок; Дідусь зрубав троє висохлих дерев; Учитель передплачує кілька газет. У формально-синтаксичному плані це позиції відповідно підмета і сильнокерованого другорядного члена речення.

За зазначених семантико-синтаксичних і формально-синтаксичних умов числівниково-іменникові сполуки як складені члени речення заступають найтиповіші позиції іменника. Суб'єктна і об'єктна (у семантико-синтаксичному вимірі) функції і функції підмета та сильнокерованого другорядного члена речення (у формально-синтаксичному вимірі) переважно реалізуються за допомогою відповідно називного і знахідного відмінків. На виражені числівниково-іменниковою сполукою семантико-синтаксичну суб'єктну і формально-синтаксичну підметову функції вказує форма координації як форма предикативного зв'язку, а на семантико-синтаксичну об'єктну функцію і формально-синтаксичну функцію припредикатного другорядного члена речення — форма керування як одна з форм підрядного зв'язку.

В інших непрямих відмінках (крім знахідного) числівниково-іменникових сполук числівники узгоджуються з опорним іменником цих числівниково-іменникових сполук і виконують функцію означення, як і прикметники, напр.: Поет присвятив вірш п'ятьом героям; Ми пишаємося п'ятьма героями; Винахід ґрунтується на шістьох принципах.

Постпозиція числівника щодо іменника в числівниково-іменниковій сполуці передає значення приблизної кількості, напр.: Прибігло осіб двадцять. Перед числівником у таких сполуках або й перед усією числівниково-іменниковою сполукою може стояти прийменник-частка з, виразніше виражаючи це значення приблизної кількості, пор.: Прибігло осіб двадцять і Прибігло осіб із двадцять; Прибігло з двадцять осіб.

Крім валентно зумовлених семантико-синтаксичних і формально-синтаксичних позицій, числівниково-іменникова сполука може стояти також у невалентно структурованих позиціях:

а) приіменникового другорядного члена речення у функції означення, напр.: Уперед біг невеличкий хлопчик літ восьми (Панас Мирний); Десятки учнів вітали широкоплечого чоловіка років сорока, одягненого в сірий костюм (М. Трублаїні);

б) детермінантного члена речення у функції обставин часу, місця і под., залежних не від слова, а від усього речення, напр.: Упродовж десятьох років письменник писав цей знаменитий роман; За п'ятдесят кілометрів від Києва ми зустріли групу дітей.

Числівниково-іменникові сполуки типу п'ять хлопчиків, десять хат, двадцять сіл можуть роз'єднуватися на дві частини, перетворюючись па предикат речення, виражений числівником, і суб'єктну синтаксему, валентно поєднану з числівниковим предикатом і виражену родовим відмінком іменника, напр.: Хлопців було п'ять; Книжок буде десять; Дівчаток— сім. У предикатній позиції замість власне-кількісного числівника може стояти збірний, дробовий або неозначено-кількісний числівник, пор.: Хлопців було два і Хлопців було двоє; Хлопців було півтораста; Хлопців було кілька; Дівчаток — шість і Дівчаток — шестеро; Дівчаток — півтораста; Дівчаток — кільканадцять.

2.Числівники без супроводу іменника виражають абстрактно-математичне число. Вони дублюють синтаксичні функції іменників, звичайно виражаючи семантико-синтаксичні функції суб'єктної та об'єктної синтаксем і формально-синтаксичні функції підмета та валентно поєднаного з предикатом речення сильнокерованого другорядного члена речення, напр.: Десять ділиться на два; Шість більше за п'ять; Сім помножене на дев'ять.

Отже, у семантико-синтаксичній і формально-синтаксичній структурах речення числівники вирізняються з-поміж інших частин мови тим, що їм не притаманна чітко структурована власна синтаксична функція. Здебільшого вони заступають синтаксичні позиції (у поєднанні з іменником або самостійно) іменника, прикметника, дієслова і (рідше) прислівника.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Відмінювання числівників	\|	Наголос у числівниках

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.

Синтак­сичні функції числівників

Синтаксичні функції числівників