Організація птахівництва

Птахівництво дає такі дієтичні високо енергетичні продукти харчування, як м’ясо та яйця. Це комплексна галузь, оскільки вона займається розведенням кількох видів птиці – курей, качок, гусей, індиків тощо.

Птахівництво – скороспіла галузь, оскільки кури починають нестись у 4,5-5-місячному віці й за рік від однієї несучки можна одержати 250-270 яєць. На виробництво м’яса птиці витрачається значно менше кормів, ніж на виробництво яловичини та свинини.

Птахівництво за виробничим напрямом може бути яєчним, м’ясним і м’ясо-яєчним, причому яєчний та м’ясо-яєчний напрями поширені тільки у курівництві.

М’ясний напрям – це вирощування курчат-бройлерів, качок, гусей, індиків та іншої птиці.

Птахівницькі підприємства поділяють на племінні і товарні. Серед останніх найефективнішими стали птахофабрики, які виробляють яйця і м’ясо на промисловій основі. Частина з них веде виробництво на купованих кормах, інші вирощують їх самі. Товарну продукцію птахівництва виробляють також птахівницькі ферми, де ця галузь є допоміжною.

При організації відтворення стада у птахівництві треба виходити з того, що курей, качок та індиків доцільно використовувати 2-3 роки, гусок 5-6, гусаків – 4-5 років. Навантаження на одного самця повинне бути таким: курей та індичок –10-11, качок – 7-8, гусок – 4-5. Якщо впроваджене штучне осіменіння, то ці норми доцільно збільшити у 8-10 разів.

Залежно від інтенсивності ведення галузі, біологічних вимог окремих видів та груп птиці, а також природних умов застосовують різні способи утримання: кліткове, підлогове, вигульне, вольєрне або комбіноване.

В промисловому птахівництві найбільш поширене кліткове утримання курок-несучок, молодняку курей, качок та інших видів птиці. Кліткове обладнання встановлюють батареями до п’яти ярусів. У кожній клітці утримують 5-6 курок-несучок або по 10-12 голів молодняку. Це найефективніший спосіб, який дає змогу утримати в приміщенні у 3-4 рази більше птиці, ніж на підлозі, а також повністю механізувати й автоматизувати виробничі процеси.

Підлогове утримання може бути кількох варіантів: на щоденно змінюваній або довго незмінюваній підстилці, сітчастій чи план частій підлозі. Його застосовують при вирощуванні бройлерів, качок, гусей, індиків, при утриманні курей батьківського стада, на невеликих яєчних фермах та у фермерських господарствах. Але при цьому щільність посадки птиці в приміщенні значно нижча, ніж при клітковому утриманні.

Вигульне утримання курей характерно для племінних підприємств і ферм, також при утриманні батьківського стада на птахофабриках. Вигули розміщують навколо пташника, з них кури використовують зелену масу. Гуси, качки та індики перебувають на вигульно-пасовищному утриманні.

При вольєрному триманні птиця знаходиться в легких тристінних навісах (вольєрах), фасадний бік яких закрито сіткою. Приблизно вольєр обладнують вигульні майданчики. Такий спосіб поширений у південних районах із теплим кліматом.

Качок і гусей утримують на воді. На великих фермах застосовують ще комбінований спосіб, тобто курчата до 60-денного, індичата до 45-денного, а каченята і гусенята до 20-денного віку перебувають у клітках, а потім їх переводять у літні табору або водойми.

Промислове виробництво яєць. Значну частину валового виробництва яєць дають птахофабрики та спеціалізовані підприємства, які можуть мати повний і неповний цикл виробництва. Птахофабрика яєчного напрямку з повним циклом виробництва складається з кількох цехів.

Цех батьківського стада, в якому кури перебувають разом із півнями і де одержують яйця для інкубації. Поголів’я цього цеху утримують, як правило, на підлозі й комплектують за рахунок купівлі яєць або курчат на племінних підприємствах.

У цеху інкубації одержують добових курчат для комплектування промислового, а іноді й батьківського стада.

Цех вирощування молодняку до 60-денного віку, де вирощують, як правило, курочок клітковим способом. Використовують 4-5-ярусні кліткові батареї; інколи застосовують підлоговий спосіб. Потім поголів’я переводять у цех вирощування ремонтного молодняку, в якому утримують птицю до 140-150-денного віку для комплектування промислового, а іноді й батьківського стада. Тут використовують 3-4- ярусні кліткові батареї. Молодняк для ремонту батьківського стада утримують на підлозі. Поширюється вирощування ремонтного молодняку від 1- до 140-150-денного віку тільки в клітках, оскільки птиця тут краще зберігається й розвивається.

Вирощений ремонтний молодняк переводять у цех батьківського стада, а основну частину – в цех промислового стада курок-несучок. Це основний цех птахофабрики, в якому одержують кінцеву продукцію. Тут курей утримують у клітках, як правило, по 5-6 голів. Використовують 1-4-ярусні кліткові батареї; причому перші автоматизовані (безперервне збирання яєць). Кліткові батареї мають обладнання для механізованого роздавання кормів, видалення посліду, водопостачання. У пташниках також встановлене обладнання для регулювання мікроклімату.

Промислове стадо комплектують, замінюючи все поголів’я одного приміщення після профілактиці заходів у ньому. Складають річний графік комплектування стада в пташниках. Крім перелічених цехів, до складу птахофабрики входять ще забійний і кормоцех, якщо виникає в ньому потреба, склад готової продукції з холодильником, цех утилізації посліду й різних відходів виробництва.

Промислове виробництво м’яса птиці. М’ясо птиці виробляють, вирощують курей, качок, індиків, гусей та інші види птиці. Найбільше м’яса одержують при вирощуванні курчат-бройлерів. Це високоефективна галузь, яка характеризується скоро спілістю, високоякісною продукцією, низькими витратами кормів. Вирощуванням курчат-бройлерів займаються, як правило, птахофабрики із замкнутим виробничим циклом. До їхнього складу входять такі цехи: батьківського стада, інкубації, вирощування ремонтного молодняку, вирощування м'ясного молодняку, а також забою, приготування кормів, утилізації посліду та інших видів. Якщо птахофабрика одержує курчат із репродуктор них підприємств, то перші три цехи відсутні.

В основному цеху (вирощування м’ясних курчат) птицю утримують у клітках по 10-12 голів та на підлозі з глибокою підстилкою. Приміщення використовують інтенсивно – забезпечується 4,5-5,5-разове вирощування курчат за рік.

Важливе місце відведено цеху забою й обробки птиці, тому що перетримка курчат понад встановлений строк неефективна. У зв’язку з цим добова потужність його повинна відповідати денному виходу відгодованих курчат, тобто місткості одного пташника або одного залу, оскільки згідно з вимогами ветеринарної медицини його треба звільнити за один день. Вирощування гібридних курчат триває 56-63 дні. У пташниках і допоміжних цехах виробничі процеси механізовано і автоматизовано.

Ефективним з вирощування каченят на м’ясо, особливо при наявності водойм, де птиця може знайти значну кількість природних кормів.

На деяких підприємствах поширене виробництво гусячого м’яса. Цей вид птиці добре використовує пасовища і водойми. Гусенят реалізують у 65-70 днів живою масою 4-5 кг. Утримують їх до 20-денного віку в клітках, у теплих приміщеннях, а також на глибокій підстилці або план частій підлозі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Організація свинарства	\|	Організація вівчарства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.