Провідні критерії диференціації навчання у зарубіжній школі

Освітяни всього світу давно зрозуміли, що людина не може бути всім. Епоха універсальної людини і енциклопедичної освіти давно минула, вона не відповідає темпам сучасного життя. Необхідна спеціалізація. Рівень розвитку сучасної науки, особливості вступу у світ праці вимагають більш раннього, ніж це було традиційно прийнято, визначення сфери подальшої професійної підготовки. Людина зобов'язана якомога раніше починати осмислене життя, робити вибір, брати на себе відповідальність за своє майбутнє. Диференціація освіти надає школярам таку можливість. Що ж означає сутність цього поняття? За якими напрямами вона здійснюється?

Диференціація (від лат. differentia - відмінність) в освіті є процесом (та результатом) створення відмінностей між частинами освітньої системи чи підсистеми, наприклад, між школами в рамках шкільної системи, класами в рамках школи, групами учнів та окремими учнями в рамках класу з урахуванням одного чи кількох критеріїв, наприклад, мета освіти, методи, зміст освіти тощо.

Для чіткого розуміння особливостей диференціації навчальною процесу у різних освітніх системах звернемося до характеристики критеріїв, за якими вона здійснюється [З]. Аналіз проблеми передбачає постановку та вирішення таких основних питань:

1. Які характеристики учня або групи учнів є підставою для створення відмінностей в освітньому процесі?

Такими характеристиками можуть бути: стать, вік, соціальна належність, розумові здібності, успіхи в навчанні, пізнавальні інтереси тощо.

175

2. Між якими частинами (компонентами) освітньої системи (підсистеми) здійснюється диференціація?

І Такими компонентами системи (підсистеми) є: державна (національна) система освіти - макрорівень; окрема школа - мезорівень, класи в школі - мікрорівень диференціації. 3. На яких підставах, за якими напрямами здійснюється диференціація?

На теоретичному рівні можна визначити такі підстави: освітні цілі, рівень виконання завдання, початковий рівень розвитку умінь та інтелектуальних якостей, час навчання (час на виконання завдання), зміст " освіти, послідовність навчального матеріалу, структура навчального матеріалу, підхід до навчання, види навчальної діяльності, застосування знань, оцінка.

На практиці багато з цих підстав є нерозривними одна від одної, тому доречно виділити три основні критерії, на підставі яких відбувається диференціації освіти:

• диференціація за часом навчання;

• диференціація за умовами навчання;

• диференціація за навчальними цілями.

На конкретних прикладах розглянемо, що означає диференціація за часом навчання. За цим критерієм можливі такі варіанти:

а) учень не в змозі виконати завдання на уроці і йому надається можливість завершити його вдома (час виконання завдання визначає вчитель);

б) учень сам визначає, скільки часу йому необхідно для виконання певного завдання (час виконання завдання визначає сам учень);

в) у школі є два потоки з однаковим змістом освіти, але один вивчає означений зміст за два роки, а другий - за три (мова йде про зовсім інший рівень диференціації, ніж у перших двох випадках);

г) другорічництво.

Диференціація за умовами навчання передбачає використання учителем різних методів, засобів, навчальних матеріалів при навчанні різних груп учнів.

Диференціація за цілями навчання передбачає вибір учнем певного потоку зі своїм особливим набором предметів, глибиною вивчення обов'язкових для всіх предметів навчання. Для кожного потоку встановлюються свої цілі, пов'язані з життєвими перспективами учнів.

Існує тісний взаємозв'язок і між названими трьома критеріями диференціювання освіти. 4. Яким є ступінь диференціації?

Згідно з рівнем здатності школи враховувати відмінності учнів, вставити перед ними індивідуальні освітні цілі можна говорити про ступінь диференціації навчального процесу. Мінімальним її рівнем можна

вважати відсутність диференціації як такої, що означає визначення для всіх учнів класу, школи, регіону, країни однакових освітніх цілей, умов ;

часу навчання. Максимальна диференціація передбачає таку ситуацію. коли для кожного учня, класу, школи встановлюються свої освітні цілі. умови і час навчання.

Класифікація диференціації навчання згідно з рівнем освітньої системи (підсистеми), на якому вона здійснюється репрезентована у вигляді таблиці:

Таблиця !

Класифікація диференціації за рівнем освітньої системи, на якому вона здійснюється [20]

Рівень	Система (підсистема)	Форма диференціації (д)
макро	державна (національна) система освіти	Д. між школами, що називається інституціональною або зовнішньою
мезо (між класами)	окрема школа	Д. між потоками або відділами школи, що називається внутрішньою (у деяких класифікаціях її відносять до зовнішньої)
мікро (між групами і окремими учнями)	окремий клас	Д. у класі, що називається внутрішньою

Важливою відмінністю між зовнішньою і внутрішньою диференціацією є те, хто її ініціює. Форми зовнішньої диференціації майже зав жди є ініціативою державних органів. Ці форми досить часто просто нав'язуються школі. Внутрішня диференціація ініціюється адміністрацією школи, методичними об'єднаннями вчителів або окремими вчителями. Вона є компонентом педагогічної концепції школи.

Форми зовнішньої і внутрішньої диференціації можуть співіснувати в одній школі. Чим більш високим є рівень зовнішньої диференціації, тим менша потреба і можливості здійснення внутрішньої. Чим більше шкіл, потоків, відділів або класів в системі освіти диференційовані за метою, функціями і складом учнів, тим меншою є необхідність у диференціюванні в рамках окремої школи або класу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
РОЗДІЛ VI. ШЛЯХИ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ТА СТАНДАРТИЗАЦІЇ ОСВІТИ В ПРОВІДНИХ РОЗВИНУТИХ КРАЇНАХ ТА В УКРАЇНІ	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.