Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Тема 6. Планування витрат і прибутку

Оптимальноюназивається програма, яка в найбільшій мірі відповідає структурі ресурсів підприємства, його підрозділів і забезпечує найкращі результати їх діяльності за прийнятим критерієм.

У процесі обґрунтування виробничої програми потужністю підприємства порівнюють плановий і максимально можливий обсяги виробництва кожного найменування продукції і виявляють внутрішньовиробничі диспропорції в завантаженні обладнання.

Критерії оптимальності виробничої програми наведено на рис. 2.24.

 

 

Рис. 2.24 - Критерії оптимальності виробничої програми

 

 
 

 


Планування виробничої програми підприємства та його структурних підрозділів передбачає, з одного боку, ефективне функціонування підприємства як самостійної складної системи, що потребує узгодженості діяльності всіх підрозділів, а з другого – найбільш раціонального та ефективного використання ресурсного потенціалу окремих структурних одиниць та підприємства взагалі.

 

 

5.4. Виробнича програма підрозділів основного виробництва

Основою розробки виробничої програми підрозділів основного виробництва є план виробництва готових виробів в цілому по підприємству.

Виробнича програмапідрозділів основного виробництва – це сукупність продукції певної номенклатури й асортименту, яка має бути виготовлена в плановому періоді у визначених обсягах згідно зі спеціалізацією і виробничою потужністю цих підрозділів.

Робота з розробки виробничої програми має свої особливості для різних типів виробництва (рис.2.25.)

 
 

 

 


Рис. 2.25 - Особливості розробки виробничої програми підрозділів для різних типів виробництва

 

Ситуаційне планування надає деякі переваги як у процесі розробки виробничої програми, так і в особливостях її здійснення за умови нестабільної економіки, місця та ролі підрозділу в загальному виробничому процесі.

 

 

Рис. 2.25 - Етапи процесу ситуаційного планування

Виробнича програма цеху містить завдання з номенклатури й загальному обсягу випуску продукції у натуральному вираженні.

Планово-облікові одиниці (номенклатурні позиції), в яких встановлюється завдання цехам за номенклатурою, мають різну міру деталізації для різних цехів і типів виробництва.

 

 

 


Напрямок розробки виробничої програми для цехів підприємства
5.5. Порядок та особливості планування виробничої програми інструментальних цехів

 

 
 

 

 


Основне завдання інструментального господарства - своєчасне забезпечення виробництва високоякісним інструментом та технологічною оснасткою при мінімальних витратах на їх придбання, виготовлення та експлуатацію.

Планування інструментального виробництва включає розробку річних, квартальних та місячних планів виробництва інструменту та технологічної оснастки.

     
   
Витратний фонд інструменту –це максимальна кількість інструменту, яка повністю може бути витрачена при виконанні виробничої програми. У крупносерійному та масовому виробництві норму витрати інструменту на обробку певної кількості деталей визначають за формулою , (2.5) де - кількість деталей, яка оброблюється і на яку визначається норма витрати (1000 виробів); - машинний час на обробку однієї деталі даним інструментом, хв.; - машинний час роботи інструменту до повного його зносу, год.; - коефіцієнт випадкової втрати інструмента. В одиничному та дрібносерійному виробництві норма витрати інструменту може визначатися на підставі середньої технологічної забезпеченості обладнанням. Норма витрати певного інструменту в розрахунках на певний час роботи групи технологічно однорідного обладнання визначають за формулою , (2.6) де - час роботи обладнання, на який розраховується норма (1000 верстато/год.); - питоме значення машинного часу в загальному часі роботи обладнання; - коефіцієнт застосовності даного інструменту при роботі групи технологічно однорідного обладнання.
 
 
Оборотний фонд інструменту –це мінімальна кількість інструменту, яку необхідно мати в експлуатації та запасах для забезпечення безперебійного процесу виробництва. Їх потребу розраховують за формулою , (2.7) де - кількість інструменту, який знаходиться на робочих місцях, од.; - кількість інструменту, який знаходиться на заточуванні, в ремонті, од.; - кількість інструменту, який знаходиться в інструментально-роздавальній коморі, од.

 


5.6. Порядок та особливості формування виробничої програми ремонтного, енергетичного і транспортного цехів

 

 
 

 

 


Основне завданнядіяльності ремонтних цехів - підтримка знарядь праці у працездатному стані шляхом технічного обслуговування, ремонту та модернізації.

Виробнича програма ремонтного цеху– це визначенням обсягу ремонтних робіт та виготовлення запчастин, яких не вистачає для ремонту.

 
 

 


Для обґрунтування виробничої програми ремонтного цеху використовують систему нормативів (рис. 2.26).


Рис. 2.26 - Нормативи, які використовують при розробці виробничої програми ремонтного цеху

 

 

 
 

 

 


Основне призначення енергетичного господарства - своєчасне й повне забезпечення всіх підрозділів підприємства різними видами енергії встановлених параметрів, виконання робіт з ремонту та монтажу енергообладнання, забезпечення економного енергоспоживання.

 

 

Показник економічності виробництва та розподілу енергії: питомі витрати на виробництво енергії та тепла; питомі витрати електричної енергії на 1000 м3 тощо

Показник енергоємності продукції: Єп = Єф \ n, (2.8) де Єф – електрична енергія, яка фактично була витрачена на виробництво продукції, к Вт-год.; n – кількість продукції, яку витотовлено у прийнятних одиницях (т., од., грн.)

 

 

Показник енергоозброєності виробництва: Єв = Ме \ Ф,(2.9) де Ме – групова потужність енергообладнання, що встановлене на підприємстві; Ф – вартість основних виробничих фондів підприємства.
Основне завдання складського господарства –це забезпечення безперебійної роботи виробничих цехів підприємства та виконання відповідних функцій.

 

 

6.1. Основні підходи до планування витрат на рівні підрозділів підприємства.

6.2. Поняття собівартості продукції, її склад. Кошторис витрат.

6.3. Планування витрат при різних видах пересування продукції.

6.4. Методика визначення прибутку на рівні підприємства та його підрозділів.

Рекомендована література: [4], [5], [6, с. 95-119, 155-162], [7, с. 8-9], [8, с. 412-438], [9, с. 121-146], [10, с. 174], [11, с. 50-53,58-60], [14, с. 43-48], [17, с.46-52]

 

6.1. Основні підходи до планування витрат на рівні підрозділів підприємства

− Поточні виробничі та пов’язані з виробництвом витрати є:

- циклічними або

- безперервними.

− На рівні підрозділів внутрішньої кооперації, які є центрами витрат і не формують власного прибутку, витрати є основним показником ефективності їх діяльності (у зіставленні з обсягом виготовленої продукції чи виконаної роботи).

− Враховуючи важливість рівня витрат для виробничої та іншої діяльності, їх формуваннями слід управляти, у тому числі планувати:

- за місцями,

- за видами,

- за носіями.

Враховуючи загальні підходи до їх класифікації та особливості обліку і формування в підрозділі підприємства (табл. 2.3).

 

 


Таблиця 2.3 - Класифікація витрат виробництва


, (2.10) де - питомі змінні витрати на одиницю продукції; - загальні постійні витрати на виробництво продукції; - ціна одиниці продукції.

 


У цьому разі різниця між фактичною виручкою від реалізації та критичним обсягом виробництва у грошовому вираженні являє собою запас фінансової міцності.

Управління витратами- цілеспрямований процес формування витрат за місцями виникнення і різновидами продукції при постійному контролі їх рівня, що спрямовано на стимулювання їх зниження

 


6.2. Поняття собівартості продукції, її склад. Кошторис витрат

Собівартість промислової продукції – це поточні витрати підприємства на виробництво та реалізацію продукції, виражені в грошовій формі.  
Собівартість продукції використані фактори виробництва

 

 

У процесі планування собівартості спочатку розраховують показники кошторису виробництва, собівартості валової товарної та реалізованої продукції. Це вимагає складання кошторисів витрат по конкретних підрозділах

-

 


Читайте також:

  1. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
  2. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
  3. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
  4. Алгоритм планування податкових платежів. Вибір оптимального варіанту оподаткування та сплати податків.
  5. Альтернативна вартість і незворотні витрати
  6. Аналіз використання прибутку та резервів його зростання
  7. Аналіз витрат за центрами відповідальності.
  8. Аналіз витрат звичайної діяльності
  9. Аналіз витрат на 1 грн. вартості продукції
  10. Аналіз витрат на гривню товарної продукції
  11. Аналіз витрат на підприємстві за їх елементами та статтями калькуляції.
  12. Аналіз витрат.




Переглядів: 814

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Тема 5. Розробка виробничої програми та її ресурсне забезпечення | Собівартість товарної продукції визначають на основі валової продукції.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.019 сек.