• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 6. Планування витрат і прибутку

Оптимальноюназивається програма, яка в найбільшій мірі відповідає структурі ресурсів підприємства, його підрозділів і забезпечує найкращі результати їх діяльності за прийнятим критерієм.

У процесі обґрунтування виробничої програми потужністю підприємства порівнюють плановий і максимально можливий обсяги виробництва кожного найменування продукції і виявляють внутрішньовиробничі диспропорції в завантаженні обладнання.

Критерії оптимальності виробничої програми наведено на рис. 2.24.

Рис. 2.24 - Критерії оптимальності виробничої програми

Планування виробничої програми підприємства та його структурних підрозділів передбачає, з одного боку, ефективне функціонування підприємства як самостійної складної системи, що потребує узгодженості діяльності всіх підрозділів, а з другого – найбільш раціонального та ефективного використання ресурсного потенціалу окремих структурних одиниць та підприємства взагалі.

5.4. Виробнича програма підрозділів основного виробництва

Основою розробки виробничої програми підрозділів основного виробництва є план виробництва готових виробів в цілому по підприємству.

Виробнича програмапідрозділів основного виробництва – це сукупність продукції певної номенклатури й асортименту, яка має бути виготовлена в плановому періоді у визначених обсягах згідно зі спеціалізацією і виробничою потужністю цих підрозділів.

Робота з розробки виробничої програми має свої особливості для різних типів виробництва (рис.2.25.)

Рис. 2.25 - Особливості розробки виробничої програми підрозділів для різних типів виробництва

Рис. 2.25 - Етапи процесу ситуаційного планування

Виробнича програма цеху містить завдання з номенклатури й загальному обсягу випуску продукції у натуральному вираженні.

Планово-облікові одиниці (номенклатурні позиції), в яких встановлюється завдання цехам за номенклатурою, мають різну міру деталізації для різних цехів і типів виробництва.

5.5. Порядок та особливості планування виробничої програми інструментальних цехів

Основне завдання інструментального господарства - своєчасне забезпечення виробництва високоякісним інструментом та технологічною оснасткою при мінімальних витратах на їх придбання, виготовлення та експлуатацію.

Планування інструментального виробництва включає розробку річних, квартальних та місячних планів виробництва інструменту та технологічної оснастки.

		Витратний фонд інструменту –це максимальна кількість інструменту, яка повністю може бути витрачена при виконанні виробничої програми. У крупносерійному та масовому виробництві норму витрати інструменту на обробку певної кількості деталей визначають за формулою , (2.5) де - кількість деталей, яка оброблюється і на яку визначається норма витрати (1000 виробів); - машинний час на обробку однієї деталі даним інструментом, хв.; - машинний час роботи інструменту до повного його зносу, год.; - коефіцієнт випадкової втрати інструмента. В одиничному та дрібносерійному виробництві норма витрати інструменту може визначатися на підставі середньої технологічної забезпеченості обладнанням. Норма витрати певного інструменту в розрахунках на певний час роботи групи технологічно однорідного обладнання визначають за формулою , (2.6) де - час роботи обладнання, на який розраховується норма (1000 верстато/год.); - питоме значення машинного часу в загальному часі роботи обладнання; - коефіцієнт застосовності даного інструменту при роботі групи технологічно однорідного обладнання.
	Оборотний фонд інструменту –це мінімальна кількість інструменту, яку необхідно мати в експлуатації та запасах для забезпечення безперебійного процесу виробництва. Їх потребу розраховують за формулою , (2.7) де - кількість інструменту, який знаходиться на робочих місцях, од.; - кількість інструменту, який знаходиться на заточуванні, в ремонті, од.; - кількість інструменту, який знаходиться в інструментально-роздавальній коморі, од.

5.6. Порядок та особливості формування виробничої програми ремонтного, енергетичного і транспортного цехів

Основне завданнядіяльності ремонтних цехів - підтримка знарядь праці у працездатному стані шляхом технічного обслуговування, ремонту та модернізації.

Виробнича програма ремонтного цеху– це визначенням обсягу ремонтних робіт та виготовлення запчастин, яких не вистачає для ремонту.

Для обґрунтування виробничої програми ремонтного цеху використовують систему нормативів (рис. 2.26).

Рис. 2.26 - Нормативи, які використовують при розробці виробничої програми ремонтного цеху

Основне призначення енергетичного господарства - своєчасне й повне забезпечення всіх підрозділів підприємства різними видами енергії встановлених параметрів, виконання робіт з ремонту та монтажу енергообладнання, забезпечення економного енергоспоживання.

6.1. Основні підходи до планування витрат на рівні підрозділів підприємства.

6.2. Поняття собівартості продукції, її склад. Кошторис витрат.

6.3. Планування витрат при різних видах пересування продукції.

6.4. Методика визначення прибутку на рівні підприємства та його підрозділів.

Рекомендована література: [4], [5], [6, с. 95-119, 155-162], [7, с. 8-9], [8, с. 412-438], [9, с. 121-146], [10, с. 174], [11, с. 50-53,58-60], [14, с. 43-48], [17, с.46-52]

6.1. Основні підходи до планування витрат на рівні підрозділів підприємства

− Поточні виробничі та пов’язані з виробництвом витрати є:

- циклічними або

- безперервними.

− На рівні підрозділів внутрішньої кооперації, які є центрами витрат і не формують власного прибутку, витрати є основним показником ефективності їх діяльності (у зіставленні з обсягом виготовленої продукції чи виконаної роботи).

− Враховуючи важливість рівня витрат для виробничої та іншої діяльності, їх формуваннями слід управляти, у тому числі планувати:

- за місцями,

- за видами,

- за носіями.

Враховуючи загальні підходи до їх класифікації та особливості обліку і формування в підрозділі підприємства (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 - Класифікація витрат виробництва

, (2.10) де - питомі змінні витрати на одиницю продукції; - загальні постійні витрати на виробництво продукції; - ціна одиниці продукції.

У цьому разі різниця між фактичною виручкою від реалізації та критичним обсягом виробництва у грошовому вираженні являє собою запас фінансової міцності.

Управління витратами- цілеспрямований процес формування витрат за місцями виникнення і різновидами продукції при постійному контролі їх рівня, що спрямовано на стимулювання їх зниження

6.2. Поняття собівартості продукції, її склад. Кошторис витрат

Собівартість промислової продукції – це поточні витрати підприємства на виробництво та реалізацію продукції, виражені в грошовій формі.

Собівартість продукції використані фактори виробництва

-

Читайте також:

1. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
2. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
3. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
4. Алгоритм планування податкових платежів. Вибір оптимального варіанту оподаткування та сплати податків.
5. Альтернативна вартість і незворотні витрати
6. Аналіз використання прибутку та резервів його зростання
7. Аналіз витрат за центрами відповідальності.
8. Аналіз витрат звичайної діяльності
9. Аналіз витрат на 1 грн. вартості продукції
10. Аналіз витрат на гривню товарної продукції
11. Аналіз витрат на підприємстві за їх елементами та статтями калькуляції.
12. Аналіз витрат.

Переглядів: 817