Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Методика формування загальних та одиничних понять курсу. Перевага дедуктивного шляху формування загальних понять.

Система знань про політичну карту світу, світові природні ресурси, населення, сучасне світове господарство та його галузеву структуру, міжнародний поділ праці, географію галузей світового господарства, глобальні проблеми людства в програмі і підручниках.

Розділ І. „Загальна ЕГХ світу” містить 5 тем.

Перша тема присвячена розгляду політичної карти світу. Це політичне введення до курсу. Учні одержують загальні відомості про території, країни, держави, типи країн світу, суверенні держави та міжнародні організації. В цій же темі розглядаються історико-географічні регіони світу.

Значення цієї теми надзвичайно важливе, оскільки всі наступні теми вивчатимуться на у прив’яз3ці до політичної карти світу і грунтуватимуться на основних поняттях, сформованих під час її вивчення.

Після вивчення теми учні повинні усвідомлювати різницю між поняттями „територія”, „країна”, „ суверенна держава”, „залежна країна і територія”, „колонія”, протекторат”, „підопічна територія” тощо.

Важливими є також знання основних характеристик держав за адміністративним устроєм учні повинні чітко відрізняти унітарні країни та складні (федеративні, конфедерації, унії).

При виченні теми формуються також знання про основні риси різних державних форм правління, формуючи поняття „республіка” (президентська, президентсьтко-парламентська, парламентсько-президентська, парламентська) та „монархія” (абсолютна, конституційна, теократична”. Конкретизувати дані загальні поняття слід через приклади окремих держав.

Однією з найважливіших тем безперечно є тема „Типологія країн світу”, в якій формуються такі поняття: ВВП, ВНП, типи кераїн за галузевою структурою зайнятості (аграрні, індустріальні та постіндустріальні країни). Більш детально розглядається типологія країн за рівнем економічного розвитку. В підручнику виділяються 5 типів країн:

- Економічно розвинуті (головні країни (або країни „великої сімки”/ вісімки??), малі промислово розвинуті країни Європи, промислово розвинуті країни південної півкулі);

- Середньорозвинуті країни перехідної економіки (країни, що з запаізненням стали на щлях капіталістичного розвитку; країни нової індустріалізації);

- Постсоціалістичні країни перехідної економіки (постсоц. кр. Євразії, молоді незалежні держави (пострадянські));

- Країни, що розвиваються (з порівняно зрілою структурою господарства; нафтовидобувні; найменш розвинуті);

- Країни централізованокерованої економіки

Після формування основних понять учні знайомляться з міжнародними організаціями та історико-географічними регіонами світу.

Тема „Населення світу” передбачає повторення загальних понять („кількість населення”, „чисельність населення”, „густота населення”, „відтворення населення”, „природний приріст”, „міграції”, „урбанізація”, „міські поселення”, „сільські поселення”, „агломерації”, „статево-вікова тсруктура населення”, „етнічний та релігійний склад населення”, „трудові ресурси”, „зайнятість населення”), які учні вивчали в 9 класі. В той же час відбувається поглиблення і розширення знань учнів про населення. Відносно новими для учнів є поняття „демографічний вибух” та „демографічна криза”, „мегалополіси”, „етнос”, „мовна сім’я” тощо. Вивчаючи процес урбанізації варто зверрнути увагу на істотні риси цього процесу та ознайомити з поняттями „псевдоурбанізація”, „субурбанізація”, які відсутні в тексті підручника.

Тема „Взаємодія суспільства і природи. Світові природні ресурси” має на меті формування загальних основ екологічних знань учнів – про географічне середовище та його ролі в житті суспільства, про соціально-політичні аспекти взаємодії природи та суспільства. Тема спрямована на ознайомлення учнів з класифікацією природних ресурсів і з основними видами природниз ресурсів світу. Поняття „природні ресурси” не є новим для учнів, як і види природних ресурсів (мінеральні, водні, земельні, рекреаційні, кліматичні, біотичні та ресурси Світового океану). Відносно новими є поняття „вичерпні і невичерпні ресурси”, „відновлювані” та „невідновлювані”.

В темі „Світове господарство” розглядається сучасне світове господарство як єдина система, йогго структура, МПП і міжнародні економічні зв’язки.

При формуванні увлень про світове господарство як єдиної системи формується розуміння учнями поняття „система”, як сукупність складових компонентів, що знаходяться у відносинах і зв’язках один з одним, утворюючи певну цілісність, єдність. З даної позиції світове господарство розглядається як система національних господарств, що пов’язані і взаємодіють за законами МПП. Продовжується (з 9 класу) формування поняття „МПП”, який розглядається як одна з форм суспільного поділу праці, поряд з географічним (територіальним) поділом праці. Слід звернути увагу на той факт, що МПП підкоряється „закону порівняльних переваг”. Тут же учні знайомляться з поняттями „менеджмент” (управління), „маркетинг” (ринкознавство), що дозволяє реалізувати на уроці профорієнтаційні завдання курсу.

При розгляді структури світового господарситва учні пригадують поняття „структура”, „галузева” та „територіальна” структура господарства. Новими для учнів є поняття соціально-економічної структури господарства” – співвідношення укладів і систем власності, характер взаємодії державного і приватного капіталу, розстановка політичних та економічних сил у державі чи світі в цілому. Тут учні знайомляться з поняттями „дофеодальний уклад”, „феодальний”, „поміщицьке господарство” („господарство латифундій”), „централізованокерована економіка”, „перехідна економіка”, „ринкова економіка”. Новим поняттям є і поняття „транснаціональна корпорація”.

Після цього відбувається знайомство з поняттями НТП і НТР, з основними рисами НТР.

Всі ці загальні поняття є підгрунтям для вивчення географії галузей світового господарства. Вивченню кожної галузі передує повторення її галузевої структури та принципів розміщення підприємств галузі, що вивчалося в 9 класі.

Відносно новими для учнів є знання про форми міжнародних економічних зв’язків. При вивченні даного питання учні знайомляться з поняттями „зовнішня торгівля”, „ринок послуг”, „ринок капіталу”, „інвестиції”, „валютний ринок”, „ринок праці” тощо.

Вивчення глобальних проблем людства грунтується на попередніх знаннях учнів та їх чуттєвому досвіді. Вводиться поняття „глобальні проблеми людства”, розглядаються окремі проблеми, зокрема проблема війни і миру, екологічна, сировинна, енергетична, проблема голоду, боротьби зі злочинністю, тероризмом, епідеміями), їх сутність, причини, особливості, наслідки та можливі шляхи вирішення.

Курс містить досить велику кількість загальних та одиничних понять.

Пригадаємо, що загальні поняття охоплюють цілий клас однорідних предметів, явищ, процесів. Вони бувають загальнонауові (населення, господарство тощо) та загальногеографічні (територіальна тсруктура господарства тощо).

Засвоєння понять – це знання змісту поняття, засвоєння прийомів навчальної діяльності його застосування для вирішення навчальних завдань.

Учням стиарших класів властивий великий інтерс до проникнення в сутність явищ, до вирішення проблем, до широких узагальнень та світоглядних висновків. Їхні запити може задовільнити тільки серйозне, доказове викладення вчителем матеріалу, яке грунтується на принципах наукового роздуму. Цьому сприяє проблемний виклад матеріалу та дедуктивний шлях формування понять, в ході якого поняття наповнюється певним змістом.

Дедуктивний шлях формування загальних понять (від загального до конкретного) передбачає вивчення понять за схемою:

визначення поняття → сприйняття суттєвих ознак →конкретизація і збагачення поняття →закріплення ознак поняття і зв’язків → встановлення зв’язків з новими поняттями.

Початок формування понять дедуктивним шляхом потребує опори на знання, які отримані раніше.

Дедуктивний шлях формування понять використовується переважно в старших класах. Він висуває більш високі вимоги до абстрагуючої діяльності учнів і дозволяє скоротити час на засвоєння поняття (у порівнянні з індуктивним). Дедуктивнимй шлях зближає шкільну географію з методами наукового пізнання, привчає школярів до теоретичного аналізу учбового матеріалу.

Поняття вважається засвоєним, якщо учень:

1. знає його визначення і зміст, т.т. суттєві ознаки, зв’язки і відношення між ознаками;

2. має образне уявлення про географічний об’єкт або явище, що вивчається;

3. вміє самостійно застосовувати поняття при вирішенні навчальних завдань.

Тому, з метою забезпечення засвоєння поняття слід спрямувати діяльність школярів на виокремлення, аналіз його ознак. Це означає виділення суттєвих та несуттєвих ознак, порівняння та групування їх.

У засвоєнні загальних понять велика роль відіграють визначення. Вони розкривають найзагальніші ознаки предметів і явищ, відношення між ними. Визначення краще сприймаються, якщо зробити їх об’єктом спеціального аналізу або пов’язати з наочною основою. Для формування уміння застосовувати вивчені поняття використовуються певні завдання.

Одиничні поняття стосують конкретного географічного об’єкта і відображають його своєрідність. Вивчення одиничних понять передбачає локалізацію, певну прив’язку до земної поверхні або до карти. Тому одна з суттєвих ознак одиничних об’єктів – їх географічне положення. Особливістю одиничних понять є те, що вони не осмислюються без загальних понять. І в той же час вони конкретизують загальні поняття.

Засвоєння змісту одиничних понять – це одночасно і засвоєння номенклатури, і формування картографічних уявлень про взаємне розташування об’єктів, регіонів, країні тощо.

Прийоми формування одиничних понять:

- робота з типовими планами характеристики об’єктів;

- робота з картою і комплексом засобів навчання;

- виконання практичних вправ і практичних робіт тощо.

В курсі ЕіСГС більшість загальних понять формуються при вивченні розділу І, а одиничних – при вивченні регіональної географії.

У навчальній програмі та підручнику для 10 класу основним поняттям виступає поняття про наукову картину світу, що розкривається через економіко-соціально-географічне вивчення світ. Старшокласників знайомлять з основами методології географічної науки. Вони мають зрозуміти, що географія відноситься до просторових наук, де географічний простір і час становлять базові поняття науки, розвиваються і віддзеркалюються всі сфери географічної оболонки Землі: атмосфера, літосфера, гідросфера, біосфера і соціосфера (ноосфера) і є не тільки формою, а й умовою їхнього буття. Тому й доцільно ознайомити старшокласників з предметом та об’єктом дослідження географії та з методами географічних досліджень. Поряд з традиційними методами (спостереження, експедиції, польові дослідження, статистичний, історичний, картографічний тощо) існують сучасні методи географічних досліджень: космічний, геоінформаційний, геофізичний, геохімічний, моделювання, комп’ютерних технологій тощо. В географії, як і в кожній науці, існує чітка і послідовна ієрархія наукових знань, без якої правильне і повне сприйняття географічної картини світу неможливе.

Згідно програми в підручнику підібрано навчальний матеріал про ієрархію наукових знань курсу. Вчителю географії необхідну особливу увагу приділити на усвідомлення учнями запропонованої ієрархії знань: науковий закон, закономірність; наукова теорія; наукова парадигма; наукова концепція; наукова гіпотеза; загальні наукові поняття; конкретні наукові поняття; наукові терміни; науковий факт і уява. Після ознайомлення учнів з ієрархією знань необхідно привести самостійну роботу старшокласників для підбору прикладів на кожну наукову ступінь. Починаючи від уяви картини світу, політичної та фізичної карти, до конкретного питання життя людей у регіонах світу, десятикласники наводять приклади дії географічних законів, які разом з економічними, екологічними, соціальними, культурними, політичними впливають на розвиток конкретних географічних регіонів та країн. Знання про людей та населення проходить майже через всі навчальні теми цього курсу. Соціальний аспект (знання про населення) є не лише у відповідній темі, а й у темах: «Політична карта світу», «Людство – творець ноосфери», «Географія населення і культури», «НТР – крок у майбутнє», «Сучасне світове господарство», «Регіони світу».

У попередніх курсах шкільної географії учні вже ознайомлені з науковою термінологією, поняттями, термінами, законами тощо. Саме в 10 класі вони зможуть їх систематизувати, інтегрувати та узагальнити. Серед законів та закономірностей десятикласники зможуть назвати закономірність розміщення корисних копалин, розміщення портів, сільськогосподарських (аграрних) районів тощо. Старшокласники називають основні географічні теорії: взаємодія суспільства і природи, відновлення та розміщення населення, географічний поділ праці, економічного районування тощо. На сьогодні актуальними є географічні парадигми: геоінформаційна, регіональна, територіальна тощо та наукові концепції: територіального поєднання природних ресурсів, геоурбаністика, територіально-виробничі комплекси тощо.

Формують ядро наукових географічних знань такі загальні наукові поняття як географічне середовище, ресурсозабезпеченість, урбанізація, НТР, світове господарство, «зелена революція», демографічна політика, агробізнес, монокультура тощо. Одиничні наукові поняття представлені поняттями: демографічна політика в Китаї; міжнародна економічна інтеграція в Європі; агробізнес в США; монокультура в Тропічній Африці тощо. Вони посилюють навчальний матеріал відповідних тем і збагачують географічний запас десятикласників, поповнюють словник спілкування, урізноманітнюють їх мову. Географічна навчальна інформація допомагає учням створити цілісне уявлення про географічні об’єкти та явища, ознайомлює з особливостями природи Землі, з населенням та господарством, їхньою територіальною організацією, традиціями, звичаями, віруванням.

Більшу частину навчального часу вивчення географії в 10 класі приділено загальній економіко-соціально-географічній характеристиці світу. Зміст навчального матеріалу цього розділу складено відповідно до вимог державної програми, але тут зосереджено і поглиблено інформацію про основні економіко-соціально-географічні поняття, явища і процеси. Навчальні теми «Політична карта світу», «Природно-ресурсний потенціал планети – джерело життя людства», «Людство – творець ноосфери», «Географія населення і культури», «НТР – крок у майбутнє», «Сучасне світове господарство» несуть найновішу географічну інформацію та статистичні дані розвитку цих складових змісту.

Окремий розділ присвячено регіонам світу: Євразії, Північній Америці, Латинській Америці, Австралії, Африці. Ці історико-географічні регіони вибрані традиційно, проте навчальний матеріал «осучаснено» і «олюднено». Життя і життєдіяльність населення регіонів висвітлено з позиції історичного розвитку на своїй території.

Навчальний зміст курсу несе значну частку екологічної освіти і виховання школярів. Опорними (базовими) є багато тем курсу. Систему ресурсно-екологічних знань курсу можні представити таким чином (таблиця 1):

Таблиця 1

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Мета, навчально-виховні завдання та світоглядне значення курсу.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.