• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Чотири основні стилі управління. Роберт Хаус

¨ Директивне управління. Керівник детально пояснює підлеглим, чого чекає від них організація; планує та координує весь хід робочого процесу і дає конкретні вказівки щодо того, як варто виконувати ті або інші завдання.

¨ Підтримуюче управління. Керівник створює приємну робочу атмосферу та враховує потреби підлеглих.

¨ Управління участі (партисипативне). Керівник радиться з підлеглими та враховує їх думки в процесі ухвалення рішень.

¨ Управління орієнтоване на результат. Керівник ставить складні цілі і постійно вимагає від підлеглих максимальної віддачі в їх досягненні.

Ситуаційні чинники стилю управління,
за Р. Хаусом:

¨ Змінні, пов'язані із зовнішнім середовищем, що виходять за межі контролю підлеглих (такі чинники, як ступінь структуризації завдання, природа формальної системи повноважень і характеристики колективу)

¨ Змінні,які є частиною особистісних характеристик підлеглого(ступінь самоконтролю, досвід і здібності, особистісні властивості)

НОРМАТИВНА МОДЕЛЬ УЧАСТІ В УХВАЛЕННІ РІШЕНЬ ВРУМА І ЙЕТТОНА

Модель участі в ухваленні рішень

Віктор Врум (Victor Vroom) і Пилип Йеттон (Phillip Yetton). Поч. 1970-х рр.

Суть моделі:“ставлення керівника до участі його підлеглих в процесі ухвалення рішень повинне змінюватися залежно від структури завдання, тобто від того, повсякденне (шаблонне) воно, чи не повсякденне”.

Прийняття рішень в моделі Врума-Йеттона

Стилі управління в моделі Врума-Йеттона

¨ Автократичний І (АІ). Керівник вирішуєте проблему або ухвалює рішення самостійно, використовуючи для цього інформацію, яка є в його розпорядженні.

¨ Автократичний II (АII). Керівник отримує необхідну інформацію від підлеглих, а потім самостійно вирішуєте проблему. Роль підлеглих зводиться тільки до надання керівнику необхідної інформації, а не в пошуку або оцінці варіантів рішень

¨ Консультативний І (КІ). Керівник ділиться проблемою індивідуально з тими підлеглими, які мають до неї безпосереднє відношення, і вислуховує їх ідеї і пропозиції. Потім ухвалює рішення, яке може враховувати або не враховувати думку підлеглих.

¨ Консультативний II (КII). Керівник ділиться проблемою зі своїми підлеглими в групі, колективно обговорюючи всі ідеї і пропозиції. Потім ухвалює рішення, яке враховує або не враховує їх думку.

¨ Груповий (ГІ). Керівник ділиться проблемою з підлеглими в групі. Разом він визначає і оцінює варіанти і намагається досягти консенсусу, визначаючи правильне рішення.

Читайте також:

1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
2. II. Основні засоби
3. II.3. Основні способи і прийоми досягнення адекватності
4. VII. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ У ХХ ст.
5. Автократично-демократичний континуум стилів керування.
6. Адаптивні організаційні структури управління.
7. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
8. Адміністративне право і державне управління.
9. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
10. Алгоритм побудови організаційних структур управління.
11. АЛЬТЕРНАТИВНІ ЖИТТЄВІ СТИЛІ
12. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації

Переглядів: 734