• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Норми годівлі і складання раціонів

Організація повноцінної годівлі сільськогосподарських тварин є найважливішою умовою успішного розвитку тваринництва, підвищення продуктивності, поліпшення якості продукції та зниження її собівартості. Корми повинні задовольняти усі потреби здорової тварини, пов’язані з ростом, розвитком, відтворенням, утворенням продукції при економічно ефективному витрачанні кормів. Корми є основним джерелом усіх необхідних поживних речовин для живого організму.

Поживність кормів – це їх спроможність задовольняти потреби тварин в поживних речовинах. Корми є джерелом енергії для роботи органів тварини, нормальної її життєдіяльності і підтримання температури тіла.

Рівень і тип годівлі визначають рівень розвитку організму. При неповноцінній годівлі молодняку порушуються ріст, розвиток і функція органів травлення, дихання, кровоносної та інших систем, виникають конституційні зміни в організмі.

В Україні оцінка поживності кормів і раціонів, а також нормування енергетичних потреб тварин здійснюється в обмінній енергії, тобто в енергії, яка після перетравлення поживних речовин відкладається у вигляді продукції (молоко, м'ясо, вовна тощо).

За енергетичну кормову одиницю прийнято 10МДж обмінної енергії (ОЕ); 1Дж енергії дорівнює 0,2388кал, а 1кал =4,1868Дж; 1МДж = 1000000Дж.

Знання потреби тварин в поживних речовинах дає можливість організувати нормовану збалансовану годівлю.

Кормова норма – це кількість поживних речовин, яка задовольняє потреби тварин, обумовлені фізіологічним станом і господарським використанням. В нашій країні кормові норми розроблені з урахуванням виду, віку, живої маси, вгодованості, фізіологічного стану тварини та кількості і якості продукції. Кормова норма служить основою для складання раціону годівлі з оптимальною оплатою витрачених кормів тваринницькою продукцією і дає можливість планувати заготівлю різних видів корму для всього поголів’я тварин.

Раціоном називають кількість і асортимент кормів, які згодовують тварині за певний проміжок часу (доба, період, сезон, рік). Співвідношення між окремими групами кормів у відсотках від загальної поживності називають структурою раціону.

Норми годівлі і раціони для великої рогатої худоби

Типи годівлі молочної худоби. Тип годівлі характеризується структурою раціонів, тобто питомою вагою різних груп кормів, що входять у їхній склад. Назва типу годівлі звичайно визначається тими кормами або групою кормів, що переважають у раціоні.

Для великої рогатої худоби застосовуються такі типи годівлі: сінний, силосний, концентратний, силосно-сінний, силосно-коренеплодний, силосно-жомовий, силосно-сінажний, силосно-сінажно-концентратний, силосно-корнажний та ін. Найбільш поширені типи годівлі: травяний, травянисто-силосний і травянисто-концентратний. Типи годівлі нерозривно зв’язані із системами землеробства і кормовиробництва. Великий вплив на типи годівлі робить наявність природних кормових угідь: косовищ і пасовищ. Конкретний виразник типу годівлі – раціон.

Норми годівлі дійних корів. Молоко утворюється з поживних речовин корму в молочній залозі, що інтенсивно працює в період лактації. Для утворення 1кг молока через молочну залозу протікає до 500-600л крові. Організація раціональної годівлі молочної худоби повинна ґрунтуватися на знанні їхньої потреби в енергії, поживних, біологічно активних речовинах, необхідних для синтезу молока, збереження в нормі відтворних функцій і здоров’я. Потреба в поживних речовинах змінюється в залежності від рівня продуктивності, фізіологічного стану, віку тварини й інших факторів.

Протягом лактації характер і інтенсивність процесів, зв’язаних з утворенням молока, істотно змінюються. Високопродуктивні тварини особливо велику потребу в енергії мають у перший період після отелення, коли поживні речовини раціону не покривають витрати енергії, що йде на синтез молока. У зв’язку з цим, на початку лактації в них часто спостерігається значний дефіцит енергії, для покриття якого організм інтенсивно використовує запаси поживних речовин, відкладених у тілі. Істотне зниження дефіциту енергії в цей період може бути досягнуто веденням у раціон кормів, які багаті енергією – концентратів, трав’яної різки і трав’яного борошна високої якості тощо.

В другий період лактації корова повинна поповнити запас поживних речовин, використаних раніше на синтез молока. Зменшення продуктивності з ходом лактації не повинне бути основою для зниження повноцінності годівлі тварини, оскільки в цей період відбувається ріст плоду. Особливо важливе забезпечення потреби тільних корів в останні 3 міс. до отелення, коли відбувається інтенсивне зростання плоду. Дослідженнями встановлено, що при безприв’язному утриманні корови витрачають на виробництво молока на 5-6% енергії (кормових одиниць) більше, ніж при прив’язному утриманні. Молодим коровам, а також повновіковим нижче середньої вгодованості, норми годівлі варто збільшувати у середньому на 10%.

Для визначення загальної норми годівлі корів спочатку за існуючими нормативами визначають основну норму потреби у поживних речовинах з урахуванням живої маси і середньодобового надою.

Крім основної норми поживних речовин в зв’язку з різною вгодованістю, віком та стадією лактації тварин загальна норма може бути збільшена на 10-15% від основної норми.

Якщо тварини виснажені, то основна норма збільшується на 15% від основної, нижче середньої вгодованості – на 10%.

Молодим коровам віком 3,4 та 5 років основну норму збільшують на 10% в розрахунку на їх ріст. Корови середньої і вище середньої вгодованості, віком 6, 7, 8 та більше років, які знаходяться на IV-Х місяцях лактації одержують основну норму поживних речовин.

Коровам, які знаходяться на І, ІІ та ІІІ місяцях лактації основну норму збільшують на 15-20% на роздоювання, а на IV-X місяці лактації – без збільшення.

Після збільшення основної норми по кожному показнику поживності на ріст молодих корів, на вгодованість і на роздоювання визначають загальну норму (потребу у поживних речовинах) годівлі, яка використовується при складанні раціонів. Річні показники потреби дійних корів у кормах залежно від їх живої маси і річної та добової молочної продуктивності, а також показники вибракування і ділового виходу телят від 100 корів наведені у додатках 4.1.8 - 4.1.10.

Норми годівлі при вирощуванні молодняку ВРХ

Молоді тварини здатні давати високі прирости живої маси при відносно економному витрачанні енергії і високому використанні протеїну кормів. Рівень годівлі і інтенсивність росту молодняку в різні вікові періоди залежить від прийнятої в господарстві схеми і мети вирощування. Для вирощування телят до 6 місячного віку застосовують різні схеми годівлі, в залежності від планів їх росту, витрати молочних кормів і мети вирощування. Починаючи з 11 дня від народження цільне молоко в раціонах телят можна заміняти повноцінним сухим замінником незбираного молока (ЗНМ), розводячи його у теплій кип’яченій воді (на 1.1-1.2кг ЗНМ – до 9л води). Привчання до поїдання концентрованих кормів починають з 2 декади, до коренеплодів і сіна – з 3 декади і до силосу і сінажу – з 6 декади від народження.

Норми годівлі для молодняку враховують особливості й зміни в організмі за період росту – від народження до досягнення зрілості. При цьому виділяють періоди: новонародженості, молочного живлення, перехідний, фізіологічної та господарської зрілості. Відповідно до прийнятого у господарстві плану росту ремонтного та відгодівельного молодняку, враховуючи вік, живу масу і запланований приріст живої маси, визначають потребу тварин в енергії та поживних речовинах (додатки 4.1.11-4.1.13).

Споживання сухої речовини корму телятами віком до 1 місяця становить 0,9 – 1,2 кг, 2 – 3місяці – 1,6 – 2,2кг, 4-6місяців – 3,0 – 4,2кг, 6-12 місяців – 4,3-7,0кг, 13-24місяці – 7,1-9,0кг. При цьому добова потреба в обмінній енергії молодняку віком 6 місяців становить 30-32МДж, від 6 до 12 місяців – 32-46МДж, від 12 до 18 місяців – 47-58МДж, від 18 до 24 місяців – 60-72МДж. Потреба в перетравному протеїні молодняку віком від 1 до 3 місяців в розрахунку на 1 кормову одиницю становить 100-130г, від 4 до 6 місяців – 105-120г, від 6 до 12 місяців – 105-95г, від 12 до 18 місяців – 95-90г, від 18 до 24 місяців – 90-95г. Важливими мікроелементами в живленні молодняку є кальцій і фосфор, які становлять основу при формуванні скелету тварин. Нестача макро- і мікроелементів та вітамінів в кормах раціону призводить до погіршення стану здоров’я, відтворювальної здатності і подальшої продуктивності тварин.

Раціони годівлі великої рогатої худоби

Відповідно до встановленої норми годівлі певної статево-вікової і технологічної групи худоби складають раціони, що являють собою набір і кількість кормів для споживання тваринами за добу, сезон або рік. Поживні речовини раціонів тварини використовують для підтримання життєвих процесів в організмі і утворення продукції. Раціони складають виходячи з наявності та поживності кормів у господарстві, добираючи їх таку кількість, що забезпечити повну потребу тварин у поживних речовинах раціони, які мають бути повноцінними, тобто збалансованими, в яких сума поживних речовин з усіх показників відповідає нормі годівлі. При нестачі або надлишку поживних речовин (понад 2-5%) з одного або більшої кількості показників поживності раціон вважається незбалансованим і потребує уточнення по цих показниках.

При складанні раціону у звичайних умовах спочатку визначають норму годівлі для конкретної чи середньої тварини, потім відповідно до типу годівлі (структури раціону) добирають корми у таких межах, щоб раціон був збалансованим. При цьому кількість кожного виду корму множать на вміст в 1кг корму кожного елементу поживності й сума однойменних показників поживності повинна відповідати нормі годівлі. Орієнтовні раціони годівлі дійних і сухостійних корів, нетелей , а також ремонтних телиць та молодняку на відгодівлі наведені у додатках 4.1.13 і 4.1.14.

Норми годівлі і раціони для свиней

Свині використовують поживні речовини кормів на виробництво м’яса. Однак, в процесі конверсії поживних елементів в організмі, окрім усього іншого, енергія витрачається на виробництво калу, сечі, газу метану та на процес перетравності. Біля 50% енергії відкладається в продукції та витрачається на підтримання життєдіяльності (чиста енергія).

Оскільки витрати на корми складають найбільший сегмент у свинарстві, надається багато зусиль для збільшення ефективності кормів та підвищення коефіцієнту конверсії корму. В зв’язку з цим, важливо знати склад та характеристику кормів (додаток 4.1.16), а також ефективність їх утилізації свинями. (додаток 4.1.17).

Існують три типи відгодівлі: відгодівля до жирних кондицій, м’ясна та беконна.

До жирних кондицій , як правило, відгодовують вибракуваних кнурів та свиноматок. Відгодівля триває 90-100 днів. Продукцію використовують для отримання сала, копченості та в ковбасному виробництві.

Свиням в цей період дають більшу кількість кормів, багатими на вуглеводи. Спеціалізовані відгодівельні господарства відгодовують свиней на м'ясо. На м’ясну відгодівлю ставлять тільки молодняк у віці 3 – 4 місяці, масою 30-40 кг. Відгодовують молодняк 3 – 5 міс., до живої маси 110-120 кг. В цей період продовжується інтенсивний ріст усього організму, у тому числі і м’язової тканини. Після 10 місячного віку ріст затримується і поживні речовини корму перетворюються в основному в жир. Свині на м’ясній відгодівлі повинні отримувати корми, багаті білками (зернобобові та тваринного походження).

Беконна відгодівля – різновид м’ясної відгодівлі. Беконом називають молоду свинину, просолену та прокопчену особливим способом. Бекон відрізняється високою поживністю, гарними смаковими якостями, і може зберігатися тривалий час. Якісний бекон отримують від свиней спеціалізованих порід (ландрас, естонська беконна), яким дають ячмінь, жито, горох та трав’яне борошно.

Приблизний склад раціонів для свиней усіх статево-вікових груп наведено у додатку 4.1.18.

Норми годівлі і раціони для овець

Повноцінна годівля овець – найважливіший фактор успішного розведення, поліпшення їхніх племінних і продуктивних якостей, підвищення рентабельності галузі. Чим повноцінніший раціон, тим менше витрачається корму на одиницю продукції. Повноцінна годівля особливо впливає на ріст вовни у ягнят. Нестача в раціоні перетравного протеїну негативно позначається на якості вовни: вона стає стоншеною, менш пружною, слабкою на розрив і втрачає свої прядильні якості. При недостатній годівлі, здебільшого наприкінці зимівлі, на вовні утворюються перехвати.

Основними кормами для овець є: грубі (сіно, сінаж, солома, полова); соковиті (трава, силос, коренеплоди та бульбоплоди); концентровані (ячмінь, овес, кукурудза, просо, макуха, комбікорми);

мінеральні (сіль, крейда тощо). Найкращий корм для овець у зимовий період – високоякісне сіно, бажано бобових. Воно містить поживні й біологічно активні речовини, необхідні для нормалізації процесів перетравлення та обміну речовин. Добре поїдають і засвоюють вівці сінаж, який має високу поживність.

Узимку до раціону обов'язково повинна входити солома (до 50 % за масою грубого корму). Доцільніше згодовувати солому ярих культур. Для поліпшення смакових якостей соломи та підвищення її поживності застосовують різні способи підготовки її до згодовування (подрібнення, запарювання, силосування, дріжджування тощо). З метою кращого поїдання подрібнену солому здобрюють розчином меляси. Значно підвищує перетравність цього корму хімічна обробка. Цінним кормом для овець є полова. Перед згодовуванням її запарюють, щоб не пошкоджувалася ротова порожнина тварин. Згодовують вівцям і кошики соняшника, стебла кукурудзи, гілковий корм і як вітамінний корм – гілки хвойних дерев.

Найдешевший корм для овець – зелена трава, поживні речовини якої знаходяться в легкозасвоюваній формі. Найпоширенішим соковитим кормом для цих тварин є силос із кукурудзи в стадії молочно-воскової стиглості та гички цукрових буряків, змішаної із солом'яною січкою. Добрий корм – кормові буряки, кормова морква, картопля.

Найкращий концентрований корм серед злакових зернофуражних культур – ячмінь, білок якого містить оптимальне співвідношеннях амінокислот. Як енергетичний корм вівцям згодовують кукурудзу. Цінним дієтичним кормом для племінних тварин і ягнят є овес. Найбільш поширений корм серед бобових – горох і соя.

З мінеральних добавок до раціону овець вводять кухонну сіль і мелену крейду. Сіль також дають у вигляді лизунця. Мікроелементи використовують з урахуванням їх наявності у воді та ґрунті.

Годівля баранів-плідників. Вовнова продуктивність, статева активність, кількість і якість сперми баранів-плідників залежать від годівлі та умов утримання. Баранів використовують не тільки для відтворення стада, а й для одержання великої кількості вовни. Тому годівля їх має бути достатньою за кількістю енергії, вмістом протеїну, мінеральних речовин і вітамінів. Рівень годівлі баранів-плідників залежить від живої маси, віку, статевого навантаження, породи та напряму продуктивності.

Потреба підсисних вівцематок у кормах зумовлена молочністю й кількістю ягнят у приплоді. Чим вища молочність тварин, тим інтенсивніший обмін енергії в організмі й більші вимоги до кількості та якості кормів. Рівень годівлі підсисних вівцематок повинен зберегти їхню вгодованість, а також нормальний ріст вовни.

Основним кормом для підсисних вівцематок у перші три дні після окоту є доброякісне сіно бобових, пшеничні висівки та вівсянка. На повний раціон їх переводять поступово протягом першого тижня із метою запобігання маститам і розладу травлення. У зимово-стійловий період їм згодовують сіна 1-1,5 кг, соломи – 0,3-0,5, силосу – 3-4 і концентрованих кормів – 0,3-0,5 кг. Влітку основним кормом для них є зелена трава. Вівцематок випасають на природних або культурних пасовищах ,чи згодовують їм зелені корми із годівниць. Кожній тварині дають 7-9кг трави за добу і забезпечують водою. У підсисних вівцематок потреба у воді в 1,5 рази більша, ніж у кітних і холостих.

Годівля молодняку. Годувати молодняк після відлучення потрібно з урахуванням статі, віку, живої маси, господарського призначення, планового приросту маси та вовнової продуктивності. Особливу увагу слід звертати на годівлю племінного молодняку. Для нього необхідно виділяти кращі пасовища з обов'язковою підгодівлею концентрованими кормами (по 350-400г на голову за добу). Після відлучення до 8-9-місячного віку тварини можуть рости інтенсивно, даючи приріст маси до 200г на добу.

При вирощуванні молодняку потрібно звертати особливу увагу на протеїнове та мінеральне живлення, оскільки при нестачі цих речовин тварини погано ростуть і розвиваються, а при значному дефіциті їх хворіють на рахіт. Повноцінності годівлі молодняку у зимовий період досягають за рахунок використання високоякісного сіна, силосу, сінажу, концентрованих кормів із протеїновими й мінеральними добавками. Ефективність вирощування овець значно підвищується при використанні для їх годівлі трав'яного борошна та гранульованих чи брикетованих кормосумішів у поєднанні з концентрованими і соковитими кормами.

Раціон для ярок у 8-12-місячному віці може бути таким: сіно степове – 0,2 кг, сіно бобове – 0,4, силос кукурудзяний – 2,5, концкорми – 0,3 кг, знефторений фосфат – 5 г.

Відгодівля овець.Важливими заходами у збільшенні виробництва баранини та поліпшенні її якості є інтенсивне вирощування молодняку, добре організована відгодівля і нагул овець. Відгодовують вибракуваних тварин та надремонтний молодняк.

Найдешевший спосіб відгодівлі – нагул. Він триває 2,5-4 міс. Його потрібно практикувати протягом усього пасовищного періоду.

До середини літа на нагул ставлять валахів різного віку, із другої половини – вибракуваних вівцематок, а також надремонтних валашків.

При нагулі дорослих овець зелена маса на пасовищі може бути єдиним кормом для них. За добу вони використовують по 7-8 кг трави. У цій кількості зеленої маси міститься 2-2,4 кг сухої речовини при загальній поживності 1,4-і,6 корм. од., що забезпечує одержання високого приросту тварин. У період нагулу овець можна підгодовувати концкормами (добова даванка 0,3-0,5 кг на одну голову).

Найефективніший нагул овець при формуванні отар з урахуванням віку і статі, а при можливості – й вгодованості тварин. Овець формують в отари по 800-1200 голів. Якщо нагул проводять на багаторічних культурних пасовищах, середньодобовий приріст овець може досягати 200 г і більше.

В умовах високої розораності земель України часто застосовують стійлову відгодівлю овець. У літній період дорослим тваринам на відгодівлі згодовують по 5-6 кг зеленої маси і 0,4-0,5 кг концкормів. В осінній період в основному відгодовують вибракуваних вівцематок. До їх раціону вводять значну кількість соковитих кормів, а також грубі та концентровані. При відгодівлі овець в осінній період рекомендуються такі орієнтовні раціони (додаток 4.1.19). Тварини повинні мати вільний доступ до води і солі. Високої ефективності стійлової відгодівлі овець як у літній, так і весінній період досягають при згодовуванні повнораціонних гранульованих кормосумішів. Для забезпечення приростів 170-200 г добова даванка гранульованих кормосумішів для дорослих тварин становить 2,5-2,7 кг, для молодняку віком від 3 до 5 міс – 1,2-1,4, а від 5 до 8 міс – 1,8-2 кг.

Для одержання великих приростів живої маси та баранини високої якості у вівчарських господарствах застосовують інтенсивну відгодівлю молодняку. Тварини асканійської, цигайської, прекос та інших порід при належній відгодівлі вже у 6-8-місячному віці досягають живої маси 35-40 кг і їх можна реалізувати на м'ясо. При цьому в структурі раціону концентровані корми становлять 30-35%, грубі-15-20%, соковиті-50-55%. При ще інтенсивнішій відгодівлі даванки концкормів доводять до 50 % маси раціону, що разом з іншими кормами забезпечує середньодобовий приріст 300г і більше. На інтенсивну відгодівлю, яка триває 3-4 міс, ягнят ставлять у 3-4-місячному віці.

При помірній відгодівлі приплід зимових окотів після відлучення випасають або згодовують йому зелену масу, концентровані, а потім соковиті корми з таким розрахунком, щоб до кінця пасовищного періоду у 8-9-місячному віці тварини досягли живої маси 50-55кг.

Норми годівлі і раціони для птиці

Нормування годівлі. Для підтримання життя й утворення продукції сільськогосподарська птиця потребує високого рівня обмінної енергії і широкого комплексу поживних та біологічно активних речовин. Нестача в раціонах енергії – найчастіша причина низької продуктивності птиці порівняно із нестачею вітамінів, амінокислот і мінеральних речовин. Доведено, що продуктивність птиці на 40-50 % залежить від надходження до її організму обмінної енергії.

У господарствах із комбінованим типом годівлі потребу птиці в обмінній енергії та поживних речовинах визначають із розрахунку на голову за день, а в господарствах, де згодовують повнораціонні комбікорми, – на 100 г комбікорму (Калашников О. П. та ін., 1985). Норма годівлі на голову при цьому розрахована в обмінній енергії, сирому протеїні, кальції, фосфорі та натрії, у комбікормі, крім того, – в сирій клітковині.

Протеїнову поживність комбікормів нормують за змістом 13 амінокислот: лізину, метіоніну, цистину із метіоніном, триптофану, аргініну, гістидину, лейцину, ізолейцину, фенілаланіну, тирозину із фенілаланіном, треоніну, валіну та гліцину. Із них найважливішими є лізин, метіонін і цистин із метіоніном.

Серед тварин птиця займає особливе місце за потребою мінеральних речовин, необхідних для побудови шкаралупи й скелета. Здебільшого основні компоненти раціонів і комбікормів не задовольняють потребу птиці в кальції, фосфорі й натрії, тому необхідний їх рівень забезпечують відповідними добавками.

Раціони. Добові даванки повнораціонних комбікормів для молодняка й дорослої птиці наведено у таблицях 58-59. Бройлери, молодняк качок у віці до 7 тижнів, гусей до 8 та індиків до 17 тижнів, яких вирощують на м'ясо, мають вільний доступ до комбікорму, а інша птиця – нормовано-обмежений.

Орієнтовні добові раціони для деяких продуктивних груп птиці при комбінованому типі годівлі наведено у таблиці 60. Корми для всіх видів птиці треба подрібнювати й змішувати. Введення в раціон неподрібненого зерна знижує поживну цінність кормосумішів й утруднює дозування, змішування і використання білкових, вітамінних, мінеральних та інших добавок. Тому при заміні навіть частини комбікорму цілим зерном продуктивність птиці знижується.

При комбінованому типі годівлі для кращого змішування добавок корми зволожують. Як джерело амінокислот і вітамінів використовують знежирене молоко, варене утильне м'ясо, варену кров, траву, моркву тощо, які змішують із дертю.

Якщо курок-несучок годують повнораціонними комбікормами, середньорічна несучість становить 230-250 яєць і більше при витратах корму 2,1-2,3 кг на десяток яєць. При годівлі досхочу кормами незбалансованих раціонів кури за рік несуть 110-150 яєць і на 10 шт. витрачається 4-4,2 кг кормів.

За неправильної годівлі у курей нерідко спостерігається канібалізм – вищипування пір'я, розкльовування птиці та яєць. До цього призводять згодовування сирого й погано подрібненого вареного м'яса, нестача в раціоні лізину, метіоніну, кальцію, фосфору, кухонної солі, порушення кальцієво-фосфорного співвідношення, яке має бути в межах 3 : 1-2 : 1, нерегулярне напування, скупчене утримання птиці, несвоєчасне видалення із стада поранених у бійках півнів.

У годівлі качок виділяють продуктивний і непродуктивний періоди. В непродуктивний період качок зранку випускають на водойми, де вони добувають значну кількість кормів. При нормальній вгодованості таку птицю годують один раз на добу зерном або комбікормом на ніч, а при недостатній вгодованості —два рази (вранці й увечері).

На раціони продуктивного періоду качок переводять на 3-4 тижні до його початку. Птицю із низькою вгодованістю починають інтенсивно годувати переважно на вигулах за 2 міс до початку яйцекладки. Крім введення до раціону мінерального підкорму, в окремих годівницях повинні бути крейда, черепашка, гравій. У продуктивний період качок годують досхочу, даючи їм корми чотири рази на день. Повнораціонний сухий комбікорм має постійно бути в годівницях. За повноцінної годівлі від качок можна одержати за рік понад 200 яєць.

У годівлі індиків є багато спільного із годівлею курей. Вигідно їх годувати досхочу повнораціонними комбікормами. Проте вони здатні використовувати в значній кількості зелені корми. Вологі мішанки без зелені ця птиця поїдає неохоче, тому до мішанок додають свіжу траву 30-40 % до маси сухої суміші. Для індиків доцільно виділяти пасовище. Щоб вони краще поїдали . корми, самців слід утримувати окремо, допускаючи їх до індичок на 1-2 год уранці та ввечері.

Раціони для гусей різняться у непродуктивний і продуктивний періоди. У непродуктивний період їм достатньо доброго пасовища, де вони можуть з'їдати до 2 кг трави. При правильному використанні на 1 га пасовища із застосуванням загінної системи випасання можна утримувати 75-100 гусей.

За місяць до початку яйцекладки гусей інтенсивно годують (досхочу), переводячи їх на збалансовані раціони. Вранці й удень їм дають переважно вологі суміші, а на ніч – зерно. В окремих годівницях повинні постійно бути крейда, черепашка, гравій.

В додатках приведені рецепти, які рекомендуються для годування птиці (додатки 4.1.20 – 4.1.22).

4.2 Проектування генерального плану

Основними вимогами до проектних рішень на будівництво нових, реконструкцію і розширення існуючих тваринницьких і птахівничих ферм та комплексів є технологічні, санітарно-гігієнічні, зооветеринарні, інженерно-технічні, архітектурно-художні і економічні вимоги.

Технологічні вимоги спрямовані на забезпечення поточності виробництва та зручності здійснення технологічного процесу обслуговуючим персоналом, а також людей, що працюють і живуть поряд з виробництвом.

Санітарно-гігієнічні вимоги передбачають захист людей та довкілля від виробничих забруднень.

Зооветеринарні вимоги направлені на створення оптимальних умов для утримання тварин і птиці та на попередження інфекційних та інвазійних захворювань на тваринницьких підприємствах.

Інженерно-технічні вимоги обумовлюють раціональне розміщення будівель і споруд на майданчику з урахуванням рельєфу, властивостей грунту, протипожежних норм і правил, зручності проведення будівельно-монтажних робіт, а також раціональний розподіл інженерних комунікацій, підготовку майданчика і благоустрій території.

Архітектурно-художні вимоги полягають у поєднанні архітектурних рішень комплексу будівель і споруд з ландшафтом місцевості та оточуючою забудовою.

Економічні вимоги при розробці генерального плану полягають в тому, щоб сумарні затрати на будівництво і експлуатаційні витрати на амортизацію і поточний ремонт підприємства, що проектується були менші ніж витрати на аналогічному діючому підприємстві.

Читайте також:

1. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
2. III Етап: Складання карти ризиків авіакомпанії й ранжирування виявлених ризиків
3. А) Роздільне складання таблиць (За підручником Богдановича М.В.)
4. Автоматизація зведеного обліку та складання звітності засобами універсального програмного продукту
5. Адміністративно-правові відносини та адміністративно-правові норми
6. Адміністративно-правові норми
7. Адміністративно-правові норми
8. Адміністративно-правові норми поділяють на види за різними критеріями.
9. Б) Комплексне складання таблиць (За підручником Рівкінд Ф.М.)
10. Баланс гумусу на полях сівозмін господарства, норми внесення органічних добрив на полях сівозмін
11. Бонітування ґрунтів: діагностичні ознаки та складання шкал бонітування ґрунтів.
12. Бюджетні запити: їх суть, необхідність складання та аналіз

Переглядів: 13736