Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Обмеженість ресурсів та безмежність потреб

Методи мікроекономічного аналізу

До методів мікроекономічного аналізу належать:

- порівняльний аналіз;

- синтез;

- індукція;

- дедукція;

- наукова абстракція;

- аналогія;

- графічне зображення;

- граничний аналіз – це специфічний мікроекономічний аналіз, який розглядає економічні явища не тільки в закінченому, але й в постійно змінному вигляді, при цьому досліджуються не тільки сукупні та середні економічні величини, але й їх зміни (прирости);

- моделювання.

Модель – це уявний або реальний об’єкт, який у процесі свого вивчення замінює об’єкт-оригінал, тобто це об’єкт – замінник.

Основні причини використання модельного підходу:

- недоступність об’єкту оригіналу;

- небезпечність безпосереднього його дослідження (наприклад, вивчати наслідки втрати роботи, зниження життєвих стандартів).

Припущення “при інших постійних умовах” допускає, що всі зміни, за винятком тих, які в даний момент розглядаються, залишаються незмінними. Воно потрібне для того, щоб відокремити сторонні фактори при вивченні певного явища.

Головна поведінкова передумова – гіпотеза про раціональну поведінку економічних суб’єктів.

Раціональна поведінка – намагання досягти максимальних результатів за наявних обмежень.

В мікроекономічному аналізі припускають, що індивіди максимізують корисність, фірми – прибуток, держава – суспільний добробут.

У мікроекономіці використовують моделі двох типів:

- оптимізаційні – застосовують при дослідженні поведінки окремих економічних суб’єктів;

- рівноважні – використовуються при дослідженні взаємовідносин між економічними суб’єктами.

Основна проблема економічної теорії та господарської практики – розв’язання суперечності між бажанням індивідів задовольнити свої безмежні потреби та обмеженістю ресурсів, які знаходяться в їх розпорядженні.

Економічні потреби – внутрішні мотиви, що спонукають до економічної діяльності. Особливість потреб полягає в їх безмежному зростанні та в їх незадоволенні.

Поняття “благо” ширше, ніж поняття “товари та послуги”, оскільки воно містить також задоволення тих потреб, які не завжди пов’язані з грошовими витратами.

Вільні блага – блага, що споживаються шляхом простого привласнення без певних витрат на його придбання.

Економічні блага – блага, які споживаються шляхом купівлі-продажу і існують в обмеженій кількості. Для їх придбання треба сплатити їх ціну, оскільки їх надання пов’язане з витратами.

Класифікація економічних благ:

1. Згідно з матеріальною формою:

а) товари – це матеріальні об’єкти, які задовольняють потреби людини і вироблені для купівлі-продажу;

б) послуги – це різноманітні види діяльності, які задовольняють потреби людини;

в) соціальні та екологічні умови – широкий спектр можливих умов життя людини (наприклад, можливість дихати свіжим повітрям).

2. Залежно від способу споживання:

а) приватні, яким властиві принцип виключення та конкурентності у споживанні;

б) суспільні (колективні) – це блага, які задовольняють потреби людини і мають дві особливості споживання:

- використання блага однією особою не зменшує обсягу блага, доступного для використання іншими особами;

- споживання блага не може бути обмеженим лише для тих, хто платить за це благо.

3. Залежно від ступеня впливу на переваги індивіда інших господарських суб’єктів:

а) індивідуальні, уподобання щодо яких виявляють самі індивіди;

б) неіндивідуальні, уподобання щодо яких перебувають під цілеспрямованим впливом держави (наприклад, державне фінансування сфери освіти) чи ділових одиниць (наприклад, шляхом реклами);

- нагальні (достойні), споживання яких вважається за необхідне збільшити (середня та вища освіта);

- ненагальні, споживання яких вважається за необхідне зменшити (паління чи вживання алкогольних напоїв).

4. Залежно від прямого /непрямого задоволення потреб індивідів:

а) виробничі (серед них виділяють фактори виробництва);

б) споживчі (короткострокового та довгострокового вжитку).

5. За типом реакції попиту на зміну ціни:

а) звичайні – блага, споживання яких знижується за зростання цін на них;

б) блага Гіффена – блага першої необхідності, споживання яких збільшується зі зростанням цін на них;

в) блага з ефектом сноба - блага не першої необхідності (на відміну від благ Гіффена), зростання цін на які спричиняє зростання попиту на них, оскільки індивіди споживають їх заради престижу.

6. За характером взаємного зв’язку:

а) благо-доповнювач (комплімент) – благо, що споживається в комплекті з іншим. Із зростанням ціни одного з благ-доповнювачів обсяг попиту на нього буде зменшуватися, так само як і на інші блага, що є доповнювачами до нього;

б) благо-замінник (субститут) – благо, яке може заміщувати інше у процесі споживання або виробництва. Внаслідок цього із зростанням ціни блага при незмінній ціні його замінника попит на останнє буде зростати.

7. За характером реакції на зміну доходу:

а) вищі (товари вищої та нормальної якості), попит на які збільшується із зростанням доходу споживача;

б) нижчі (неякісні товари), попит на які зменшується із зростанням доходу споживача.

8. За можливістю відтворення:

а) відтворювані – блага, які можна відтворювати;

б) невідтворювані – блага, які не можна відтворювати (наприклад, природні ресурси).

Ресурси (фактори виробництва) – елементи, що використовуються заради виробництва економічних благ.

Економічні ресурси мають істотну суспільну властивість – рідкісність.

Рідкісність – характеристика економічних благ щодо обмеженості ресурсів для задоволення безмежних потреб.

Групи економічних ресурсів:

1) матеріальні ресурси – це земля, або сировинні ресурси, і капітал;

2) людські ресурси – праця і підприємницькі здібності.

Основні види економічних ресурсів:

а) “земля” – всі природні ресурси, що застосовуються у виробничому процесі;

б) “капітал” – всі виготовленні засоби виробництва, що необхідні для створення товарів та послуг (процес виробництва і придбання капітальних благ називають інвестуванням);

в) “праця” – фізичні та розумові здібності людини, що застосовуються у виробництві (за винятком особливого виду людських талантів, а саме – підприємницьких здібностей).

Г) “підприємницький хист” – це особливий людський ресурс, який включає в себе чотири взаємопов’язані функції людини:

- здібності взяти на себе ініціативу об’єднання економічних ресурсів в єдиний процес виробництва, тобто підприємець – це посередник, що зводить разом інші види ресурсів;

- вміння приймати нетрадиційні рішення, які й визначають курс діяльності ділового підприємства;

- вміння йти на ризик не тільки грошима власними та своїх компаньйонів або акціонерів, а й часом і діловою репутацією;

- вміння впроваджувати у своє підприємство нововведення.

Основна проблема мікроекономіки – вибір найбільш ефективного варіанта розподілу факторів виробництва з метою вирішення проблеми обмеженості можливостей, яка обумовлена безмежними потребами суспільства і обмеженістю ресурсів, що є у його розпорядженні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Прогнозування поведінки економічних суб’єктів.	\|	Проблема вибору

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.