Правобережна Україна та західноукраїнські землі у 18ст

Ліквідація російським самодержавством автономного устрою України

Перехід І.Мазепи на бік шведів Петро І використав як привід для рішучих дій по ліквідації української автономії. До обраного в 1708 р. гетьмана І.Скоропадського був приставлений для нагляду царський міністр-резидент. А восени 1722 р. царський уряд створив Малоросійську колегію. Так з'явилась ще одна структура, що відстоювала інтереси Росії. Після смерті гетьмана І. Скоропадського Петро І заборонив вибори нового гетьмана, а організаторів опозиції царській політиці на чолі з наказним гетьманом Павлом Полуботком було суворо покарано. Уся влада в Україні належала Малоросійській колегії. Лише в 1727 р. було дозволено обрання нового гетьмана. Ним став миргородський полковник Данило Апостол, який відразу ж дуже енергійно взявся за відновлення втраченої автономії: він призначив на полковничі посади своїх прихильників, провів ряд заходів по впорядкуванню старшинського землеволодіння, вжив заходів щодо вироблення бюджету Гетьманщини, впорядкував українську торгівлю, підпорядкував гетьманській владі місто Київ, реорганізував судову систему, добився повернення запорожців, почав проводити заходи по кодифікації права на Лівобережній Гетьманщині.

Указом 1783 р. українське селянство було остаточно закріпачене. А в 1785 р. жалувана грамота дворянству, підписана Катериною II, поширювала всі дворянські права та привілеї на українську старшину.Таким чином, у другій половині XVIII ст. на Україну був поширений суспільно-політичний устрій, характерний для всієї території Російської імперії. Залишки української автономії були ліквідовані. Козацтво як суспільну верству України було знищено.Українська старшина, що була основною панівною верствою в Гетьманщині, не вчинила скільки-небудь помітного опору ліквідації старого суспільного устрою, оскільки її приватновласницькі інтереси не були порушені.ЛІКВІДАЦІЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ СІЧІ.

Травобережна Україна в цей період входили до складу Польщі, іходила до складу Молдавської держави, яка перебувала під іротекторатом Туреччини. Закарпаття входило до складу Трансільванії Але з 1687 р. ця територія відійшла в результаті австрійсько-турецької ийни до Австрії.Правобережна Україна продовжувала бути об’єктом іазіхань з боку Туреччини, Польщі й Росії. Піввікова боротьба за цей ;рай закінчилася на початку XVII на користь Польщі. Площа Правобережної України становила 160 тис.км2, а населення у кінці ХУІІІ—3,4млн. У результаті довготривалих воєн за останню чверть XVII Правобережна Україна втратила 70% своєї людності, але вже в кінці наступного століття тут проживало близько З млн.українців. Проте провідну роль у політичному та економічному житті відігравали поляки а також певною мірою євреї. У політичній системі Речі Посполитої правобережним і західноукраїнським землям їідводилася роль колонії.Загальне послаблення Польщі змусило юльські керівні кола піти на обмеження «золотого права» иляхетства«ліберум вето» права депутата виступати проти прийняття Зудь-якого рішення. Постановою сейму 1764. було скасоване їастосування «ліберум вето» при вирішенні економічних питань, а остаточно було скасовано конституцією Польщі.Польська мова стала офіційною навіть на Київщині та Волині, її широко використовувало духовенство, нею писали книги й викладали у школах. Посилювались і процеси покатоличення.,У 1721. стала уніатською головна святиня Золині Почаївський монастир. До 1765. на Київщині та Поділлі залишилось усього 20 православних парафій..Земельна власність, як і заніше, польським магнатом. На початку XVIII магнатам на Київщині належало 75% усіх дворів, а шляхтИ % Захищаючи власні виняткові привілеї, шляхта намагалася обмежити входження у свій стан представників інших верств населення.Тому1669 з'являється інститут неповного шляхетства. Нова шляхта не мала права, аж до третього покоління, обіймати державні посади й обиратися депутатами сейму й сеймиків. На початку XVIII ст. шляхта нараховувала 95 тис. осіб або 3,4% населення.На території Правобережної України протягом XVIII ст. залишалися три види маєтків: у першому переважали слободи, грошова рента і продуктовий податок; у другому використовувалася відробіткова рента у третьому переважала панщина.Упровадження слобод було вимушеним кроком польської шляхти, певним наслідком національно-визвольної боротьби. Селяни, які поселялися на панській землі, на якийсь час звільнялися від усяких повинностей, що давало можливість залучати додаткову робочу силуУ Закарпатті на початку XVIII ст. відбувався перерозподіл земельної власності. Маєтки супротивників австрійської влади конфісковували й передавали німецьким феодалам.Це призвело до опору з боку угорських феодалів.Компромісу досягли в 1711 коли угорських феодалів зрівняла в правах з австрійськими дворянами. Угорська шляхта звільнялася від державних податків, які перерозподілялися між міщанами і селянами

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Соціально –економічний розвиток України наприкінці 17-у 18 ст.	\|	Україна в російсько-турецьких війнах другої половини 18ст. Заселення Південної Українию Заснування та розвиток м.Одеси.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.