Техніко-технологічна база підприємства: сутність, оцінка та напрями розвитку.

Здатність підприємства випускати продукцію, яка користується попитом у споживачів, великою мірою залежить від стану його техніко-технологічної бази та характеристик технології, на чому ґрунтується процес перетворення ресурсів на готову продукцію.

Техніко-технологічна база підприємства —це сукупність спеціалізованих знарядь, предметів та способів праці, за допомогою яких виробляються певні види однорідної продукції або ж надаються послуги, що задовольняють однорідні потреби.

Для багатьох підприємств технологія є основним чинником, що визначає її конкурентні переваги.

Технологіюслід розглядати як спосіб виробництва продукції кінцевого або проміжного споживання, який складається з окремих послідовних або одночасних процесів, що на них ґрунтується виробництво.

Технологія є завершальною ланкою і формою матеріалізації фундаментальних досліджень, засобом безпосереднього впливу науки на сферу виробництва. Важливою характеристикою сучасних технологій є їх здатність до мінливості. Виділяють три типи технологій за рівнем їх мінливості:

1) стабільна технологія, яка практично залишається незмінною протягом усього життєвого циклу попиту (виготовлення консервів та інших продуктів харчування традиційного асортименту);

2) плодотворна технологія, якадає змогу модифікувати продукти, що випускають з її допомогою, постійно вдосконалюючи їх здатність задовольняти потреби споживачів (гнучкі автоматизовані системи, роторні лінії, що застосовують у машинобудуванні і які здатні до значного переналагодження робочої частини при незмінній основі; комп'ютерні технології, зокрема програмне забезпечення Microsoft Office, кожна наступна версія якого відкриває ширші можливості);

3) мінлива технологія, за якої протягом життєвого циклу попиту на продукт для його виготовлення використовують нові базові технології (наприклад, телевізори, залишаючись неодмінним атрибутом житла, пережили кілька поколінь базових технологій — від лампових до цифрових).

Від того, якого типу технологію використовують для виготовлення продукції, залежить тривалість її використання, оскільки одна й та сама технологія може бути придатна для виготовлення різних поколінь продуктів (якщо вона плодотворна) або непридатна, і її необхідно замінювати іншою. Використовувати певну технологію доцільно доти, доки вона придатна для випуску конкурентоспроможної продукції. У багатьох випадках базовий зразок продукції може бути модифіковано, вдосконалено, що сприяє продовженню її життєвого циклу, а отже, і терміну використання відповідної технології. Проте важливо вчасно зрозуміти, що існуюча технологія вичерпала свої можливості і потребує заміни.

Вибір типу технології залежить від сфери, у якій організація здійснює свою діяльність. Існують суттєві відмінності між виробничими технологіями і технологіями обслуговування. Виробничі технології є фондомісткими, включають складні технічні системи спеціального призначення, а в основі технологій обслуговування — різноманітні засоби комунікації, які є універсальними і переважно не вимагають спеціального технічного оснащення.

Невід'ємною частиною багатьох технологій, є обладнання (устаткування) — технічні засоби, за допомогою яких виконують технологічні операції, внаслідок чого відбувається зміна фізичних чи хімічних характеристик вихідної сировини, її фізичної форми, зовнішнього вигляду.

На сьогодні не існує загальновизнаної методики оцінки техніко-технологічної бази підприємства. На практиці для цього використовується комплекс показників. Це вартість основних фондів, їхній стан і рух — введення, оновлення, вибуття, ліквідація, та відповідні їм розрахункові коефіцієнти.

Вартість основних виробничих фондів на кінець періоду розраховується за формулою:

Ф_к = Ф_н + Ф_ев — Ф_виб,

де Ф_н — вартість основних фондів на початок періоду; Ф_ве — вартість основних фондів, введених за даний період; Ф_виб — вартість основних фондів, що вибули за даний період.

Стан і рух основних фондів підприємства можна описати системою таких показників:

1) К_ве = Ф_вв: Ф_к — коефіцієнт введення;

2) К_о = Ф_нов: Ф_н — коефіцієнт оновлення, де Ф_нов — вартість нових основних фондів;

3) К_виб = Ф_виб • Ф_н — коефіцієнт вибуття;

4) К_п = Ф_л: Ф_н — коефіцієнт ліквідації, де Ф_л — вартість ліквідованих основних фондів.

Для оцінки стану основних фондів використовуються також показники зносу й придатності основних фондів, які являють собою відношення відповідно зносу і залишкової вартості останніх до повної вартості наявних основних фондів.

Найбільш загальним показником техніко-технологічної бази підприємства є фондоозброєність праці:

Ф₀ = Ф_спЧ_сп

де Ф_сп — середньорічна вартість основних виробничих фондів; Ч_сп — середньоспискова чисельність працюючого виробничого персоналу.

До таких самих загальних показників, які характеризують техніко-технологічну базу підприємства, належать фондовіддача, фондомісткість, енергооснащеність та електроозброєність праці.

Фондовіддача визначається за формулою:

Ф_в = П: Ф_сп,

де П — обсяг виробленої за рік на підприємстві продукції; Ф_сп— середня вартість виробничих фондів у періоді.

Фондомісткість — це показник, який є зворотним до фондовіддачі і вказує на потребу в основному капіталі (основних фондів) на одиницю виробленої продукції

Коефіцієнт енергооснащеності праці розраховується поділом кількості споживаної енергії усіх видів на загальну чисельність робітників або промислово-виробничого персоналу.

Електроозброєність праці визначається шляхом поділу встановленої потужності електричних двигунів або спожитої електроенергії на середньоспискову чисельність промислово-виробничого персоналу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Підтримання технічного рівня виробництва.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.