Доведення – це процес думки, що полягає в обґрунтуванні істинності якогось положення за допомогою інших положень, істинність яких встановлена раніше.
Прямим доведенням називається доведення, в якому теза обґрунтовується безпосередньо аргументами.
Непрямим доведенням називається таке доведення, в якому істинність тези обґрунтовується за допомогою доказу хибності антитези.
Антитезою називається судження, що суперечить тезі.
Прямою називається аргументація, в якій міркування спрямоване від аргументів до тези.
У непрямій (апагогічній) аргументації істинність тези обґрунтовується шляхом встановлення хибності антитези.
Розділова аргументація – це обґрунтування тези, яка є членом диз’юнкції висловлювань шляхом встановлення хибності та виключення всіх інших конкуруючих з тезою положень – членів цієї диз’юнкції.