Світові гроші.

Другий великий суспільний поділ праці –відділення ремесла від сільського господарства – сприяв зростанню регулюрності обміну. Це привело до появи більш стійких мінових пропорцій, почали обмінюватись рівні вартості. З середовища усіх товарів даної місцевості виділився товар, який став еквівалентом для усіх інших товарів. Тепер, щоб обміняти один товар на інший, їх слід прирівняти до вартості товару-еквіваленту. Так виникла загальна форма вартості.

У різних місцевостях і в різних народів роль загального еквіваленту втконували різні товари, які відігравали найпомітнішу роль в житті людей даного краю. Зокрема, в Сторадавньому Єгипті це було зерно ячменю, в Месопотамії – худоба і зерно, в Китаї – рис і шовк, у Фінікії – золото тощо. Це могли бути й досить таки екзотичні товари – перлини, корали, раковини, а на одному з тихоокеанських островів загальним еквівалентом стали млинові жорна! Навіть у ХХ столітті у відсталих народів збереглися натуральні еквіваленти обміну, часом дуже екзотичні : собачі зуби на островах Адміралтейства в Тихому океані, какао-боби в амазонській сельві, морські мушлі ( черепашки) у багатьох народностей Африки , Азії і Океанії, хутро соболя у сибірських народів. Проте в Європі перехід до загальної форми вартості відбувся у рабовласницьку добу – близько 4 тисяч років тому.

З наступним розвитком виробництва і обміну, особливо з появою міжнародної торгівлі і з виділенням класу купців, роль загального екваіваленту повсюдно закріпюється за одним товаром – золотом 9 сріблом), яке стає грошима. Так виникає грошова форма вартості.

2 міри зерна

1 сокира

12 ліктів полотна = 1 драхмі золота ( драхма – 1,8 гр.)

1 вівця і т.д.

Відмінність між загальною і грошовою формою еквівалента, полягає не у тому, який товар виконує роль загального еквівалента, а у тому, чи закріпилась ця роль за одним товаром.

Золото, яке використовувалось у побуті первісних людей ще 12-15 тисяч років тому, стало єдиним загальним еквівалентом лише у 19 столітті нашої ери.

До цього існували й залізні гроші ( у Стародавній Спарті, Британії, Японії), й олов’яні ( у стародавній Мексиці, Римській імперії, середньовічній Англії, на острові Ява), й свинцеві ( у індіанців Північної Америки), й мідні ( у стародавньому Китаї, Римі), й срібні гроші ( також в Китаї, Персії, Месопотамії). Перші золоті монети, на думку Геродота, запровадив у 7 столітті до н.е. лідійський цар ГіГес ( Лідія – стародавня країна у Малій Азії).

Появі грошової форми вартості сприяв третій великий суспільний поділ праці –виділення класу купців. Саме купці Стародавнього світу, насамперед фінікійські, розповсюдили звичку використовувати метали ( мідь, срібло, золото) як еквіваленти при обміні товарів по всьому світу.

Золото ( срібло) як грошовий матеріал має ряд переваг над іншими товарами – еквівалентами : воно однорідне, зустрічається практично всюди, легко ділиться, зберігається практично вічно, у невеликій кількості містить велику вартість. Словом, воно виявилось найзручнішим для використання у якості грошей.

Отже, еволюція форми вартості ( мінової вартості) протягом довгого історичного періоду привела до виникнення грошей.

З цієї точки зору, гроші – це товар особливого роду, що служить загальним еквівалентом для усіх інших товарів.

Згідно марксистської теорії грошей, вони виконують такі основні функції:

Міра вартості;

Засіб обігу;

Засіб нагромадження ( утворення скарбів);

Засіб платежу;

Вартість всіх товарів відображається в грошах. Тому першою і найважливішою функцією грошей є міра вартості. Прирівнювання всіх товарів до золота у формі ціни дає якісно однаковий вираз їх вартості і створює можливість безпосереднього кількісного виміру товарів.

Надаючи форми ціни іншим товарам, самі гроші ціни не мають: вони не можуть у самих собі, у своїй споживній вартості виражати свою вартість. Вартість золота як грошей виражається в споживній вартості інших товарів. Золото, обмінюючись на безліч товарів, одержує незакінчений ряд виразу своєї відносної вартості в різноманітних товарах.

Отже, вартість товару, виражену в грошах, називають ціною.

У цій своїй функції гроші утворюють масштаб цін , тобто грошову одиницю, що містить певну вагову кількість золота( срібла) і служить для виміру цін різних товарів ( фунт стерлінгів – 460 гр. срібла, і т.д.).

Гроші виконують функцію засобу обігу , коли служать засобом реалізації товарів, виступають посередником у їх обміні : Т-Г-Т. Виконання грошима цієї функції вирішує суперечності безпосереднього товарообміну( коли товари обмінюються без участі грошей), оскільки не потребує збігу актів купівлі-продажу ні у часі, ні в просторі, а також не потребує взаємної відповідності потреб двох власників товарів-учасників обміну.

Тепер акт продажу (Т-Г) відділяється від акту купівлі ( Г-Т). Це дозволяє виробнику продати свій товар сьогодні, а на вилучені гроші купити потрібний товар через тиждень чи через місяць; він може продати на одному ринку, а купити – на іншому.

Засіб нагромадження ( утворення скарбів). Золото легко випадає із обігу, утворюючи скарб і зберігаючи свою вартість. В умовах товарного виробництва значна частина металевих грошей, що перебуває у формі скарбу, надходить в обіг, а інша частина – покидає його.

З виникненням кредитних відносин, гроші починають виконувати функцію засобу платежу( засобу сплати боргових зобов’язань).

Розширення міжнародних відносин привело до появи світових грошей.

Спочатку цю функцію виконували лише повноцінні золоті гроші. Демонетизація золота ( процес втрати ним грошових функцій) привела до того, що воно поступово перестало виконувати роль світових грошей. Як міжнародний платіжний і купівельний засіб сьогодні використовуються національні валюти ( грошові знаки) окремих країн.

-2-

Сьогодні в обігу знаходяться лише грошові знаки – кредитні гроші. Повноцінні гроші були вилучені з обігу, золоті монети переплавлені у зливки. Банкноти перестали обмінюватись на золото. Це привело до еволюції грошових функцій.

Найбільш суттєвою характеристикою грошей визнається те, що вони приймаються у суспільстві в якості засобу платежу. При цьому зовсім не важливо, яким є товар, що використовується як гроші. Тому відрізняють три види грошей : товарні гроші, символічні гроші і кредитні гроші.

Товарні грошівикористовуються як засіб обміну , а також продаються і купуються як звичайний товар. Це може бути золото і срібло, сіль і какао. Якщо какао виступає як напій і як гроші, то в обох випадках воно матиме однакову вартість.

Символічні гроші– це засіб платежу, чия вартість чи купівельна спроможність у якості грошей перевищує витрати на їх виробництво або цінність при альтернативному використанні. До символічних грошей відносять банкноти і розмінну монету, це декретні гроші, купівельна спроможність яких визначається законодавчо, декретом.

Кредитні гроші– це засоби обміну, які є зобов’язаннями приватної особи чи фірми. Колись такими були й банкноти ( зобов’язання банків), а тепер – товарні і грошові векселі, чеки, банківські депозити.

Банкноти тепер випускає лише центральний банк країни, а комерційні банки це право давно втратили. За цих умов функції грошей модернізуються. Сучасні гроші виконують такі функції :

є засобами обміну або платежу;

збереження вартості;

мірою відкладених платежів;

розрахунковою одиницею.

Гроші є засобом обміну і платежу, адже використовуються товарні, символічні і кредитні гроші для забезпечення товарного обігу і платежів у грошовій формі.

Гроші є засобом збереження вартості, тому що вони використовуються у майбутньому для здійснення купівель чи грошових угод, не втрачаючи своєї вартості, знаходячись поза обігом.

Гроші є розрахунковою одиницею, адже через них встановлюються товарні ціни і ведуться рахунки ( господарський, бухгалтерський, національний).

Гроші є мірою відкладених платежів, адже фіксують величину боргу чи кредиту певною сумою грошей.

Із чотирьох функцій найсуттєвішою визнається функція засобу обміну.

Як міжнародний платіжний і купівельний засіб сьогодні використовується валюта окремих країн.( долар США).Крім того, з’явились нові світові гроші – так звана резервна валюта. Такими є спеціальні права запозичення( англійська абревіатура СДР) – своєрідний прототип міжнародних кредитних грошей, що використовуються для безготівкових розрахунків шляхом записів на спеціальних рахунках країн – членів Міжнародного Валютного Фонду (МВФ).

Поширення безготівкових розрахунків породило систему «електронних грошей», а також кредитні картки. Електронні гроші– така система безготівкових розрахунків коли грошові рахунки існують не в кредитних грошах, а у пам’яті комп’ютерів, які через записи інформації на касетах чи дисках здійснюють переведення потрібних сум із одного банківського рахунку на інший. Електронні гроші – це символічні гроші.

Кредитні картки– зручний засіб здійснення купівель. Але вони – не зовсім гроші, це засіб одержання короткострокової позики у банку, що видає кредитну картку на певну особу. Картки призначені для того, щоб відкласти оплату купівель на короткий час, адже дану суму потім потрібно повернути банку. Кредитні картки дозволяють мати менше готівки і чекових рахунків.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 2. Тема 6. Товарно - грошові відносини.	\|	Тема 7. Загальні основи ринку.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.027 сек.