Фундаментальними категоріями(основні поняття) педагогіки є: виховання, навчання, освіта.

Перша категорія педагогіки – виховання — це цілеспрямований та організований процес формування особистості.

(Формування – процес і результат впливів на свідомість і поведінку особистості. Формуватися (змінюватися) особистість в цілому, чи окремі її якості можуть в процесі цілеспрямованих впливів (організованих тими хто здійснює виховання) так і стихійних впливів (життя вулиці тощо). Поняття «виховання» охоплює лише цілеспрямовані впливи).

У науковій педагогічній лексиці поняття «виховання» вживають у декількох значеннях:

виховання в широкому соціальному значенні — процес формування особистості під впливом навколишнього середовища, умов, обставин, суспільного ладу. Кажучи «виховує життя», мають на увазі виховання в широкому значенні цього слова. Оскільки дійсність нерідко буває суперечливою і конфліктною, то особистість може не лише формуватися під впливом середовища, а й деформуватися під впливом антисоціальних явищ або, навпаки, загартовуватись у боротьбі з труднощами, виховувати в собі несприйнятливість до цих явищ.

виховання в широкому педагогічному значенні — формування особистості дитини під впливом діяльності педагогічного колективу закладу освіти, яка базується на педагогічній теорії, передовому педагогічному досвіді.

виховання у вузькому педагогічному значенні — цілеспрямована виховна діяльність педагога, спрямована на досягнення конкретної мети в колективі учнів (наприклад, виховання здорової громадської думки).

виховання в гранично вузькому значенні — спеціально організований процес, що передбачає формування певних якостей особистості, процес управління її розвитком й відбувається через взаємодію вихователя і вихованця.

Отже, у широкому розумінні виховання – це вплив суспільства на формування особистості, процес дій педагогів певних соціальних інститутів, скерованих на забезпечення оптимальних умов для фізичного, психічного і соціального розвитку вихованців.

У вузькому розумінні виховання – це конкретний цілеспрямований вплив особистості вихователя (вчителів, батьків та ін.) з метою формування в дитини певних морально-духовних якостей.

Наука доводить, що справжнє виховання є глибоко національним за своєю сутністю, змістом, характером.

Національне виховання—виховання дітей на культурно-історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях і обрядах, багатовіковій мудрості, духовності.

У педагогічній науці є, крім виховання, ще дві категорії того ж ряду: самовиховання і перевиховання.

Самовиховання – цілеспрямована, самостійна діяльність людини ( а для дітей – керована дорослими) над удосконаленням своєї особистості.

Перевиховання – цілеспрямована діяльність, пов’язана з усуненням недоліків у формуванні особистості педагогічно занедбаного учня.

Друга категорія педагогіки — освіта — це процес і результат (наслідки) оволодіння надбаннями людської культури, досвідом (системою знань, умінь, навичок), досягнення значного освітнього рівня як передумови активної соціальної діяльності.

Іншими словами – освіта – це процес і результат навчання (обсяг засвоєних учнем систематизованих знань, умінь, навичок, способів мислення).

Освіченою прийнято вважати людину, яка опанувала визначений обсяг знань і, крім того, набула навички логічно мислити. Головний критерій освіченості — системність знань і мислення, яка виявляється в тому, наскільки людина здатна самостійно відновлювати відсутні ланки в системі знань за допомогою логічних міркувань.

Самоосвіта – один із способів отримання освіти, самостійне оволодіння людиною знаннями, уміннями, навичками, підвищення рівня освіченості.

Основним шляхом і засобом здобуття освіти є навчання, в процесі якого реалізуються цілі освіти.

Третя категорія педагогіки навчання –цесам процес засвоєння індивідом соціального досвіду, накопиченого людством— цілісний процес взаємодії вчителя і учнів спрямований на оволодіння системою знань, умінь, навичок (соціального досвіду накопиченого людством) та способами пізнавальної діяльності.

Простіше, навчання –це цілеспрямований процес передачі і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності.

Узагальнюючи вище сказане можна зробити висновок , що виховання - поняття найбільш загальне та універсальне. Воно, як процес, спрямовується на вироблення певних норм поведінки людини. Освіта сприяє формуванню світогляду, що означає набуття певної суми знань з різних галузей науки. Традиційно освіта тлумачиться як складова частина виховання. Навчання ж відображає процесуальний бік освіти, у межах якої взаємодіють учитель і учень. Звичайно, виховання, освіта і навчання дуже тісно взаємопов'язані між собою, хоч кожне з них має свою специфіку, свої особливості. Ці погляди можна проілюструвати за допомогою так званої «педагогічної матрьошки», ідея якої належить російській дослідниці В.С.Безруковій. Категорії «виховання», «освіта», «навчання» співвідносяться за принципом «матрьошки»: маленька матрьошка – це навчання, середня – освіта, велика – виховання. Уявити кожну з них окремо і а описати можливо, але неможливо зрозуміти сутність однієї, не розглянувши інших, – об'єкт зникає. Внутрішня автономна побудова забезпечує збереження єдиної природної цілісності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Предмет педагогіки, її основні категорії.	\|	Функції та завдання педагогічної науки.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.