МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
ПРОФІЛАКТИЧНА РОБОТА ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА
З просвітницькою функцією соціально-психологічної служби найтісніше пов'язана профілактична діяльність.3. Кісарчук зазначає що можна вважати профілактику одним з основних завдань просвітницького напрямку діяльності психологічної служби. При цьому профілактика здійснюється побічно, виступає аспектом у досягненні специфічних цілей психологічної просвіти. Водночас у багатьох ситуаціях діяльності практичного психолога виникають потреби у спеціальній профілактичній роботі зі своїми характерними цілями. У цих випадках є всі підстави розглядати профілактичну роботу самостійним видом діяльності практичного психолога. Важливо, що профілактика як психологічна допомога клієнту надається вже тоді, коли ще немає особливих труднощів та ускладнень у поведінці, житті та діяльності людини чи групи людей. Як правило, на основі моніторингу соціально-психологічних змін у житті суспільства, окремих його груп, особливостей та умов індивідуального розвитку людини прогнозують ті чи інші ускладнення і проводять попереджувальну роботу. Соціально-психологічна профілактика — це система заходів, спрямованих на охорону психічного здоров'я; попередження неблагополуччя у розвитку людини, групи, суспільства; спрямована на створення психологічних умов, сприятливих для цього розвитку. Психологічна профілактика-найменш розроблений вид діяльності практичного психолога, хоча важливість її визнається як ученими, так і практиками. Психологічна профілактика - це спеціальний вид діяльності дитячого психолога, спрямований на збереження, укріплення і розвиток психологічного здоров’я дітей на всіх етапах дошкільного і шкільного дитинства. Профілактика: систематична робота, спрямована на своєчасне попередження відхилень у розвитку особистості, виникнення конфліктів та проблем у міжособистісних стосунках, на запобігання створенню конфліктних ситуацій у навчально-виховному процесі. Отже, психопрофілактична робота спрямована не на розв'язання актуальних психологічних проблем, а на перспективу. В профілактиці виокремлюють 3 рівні: І рівень - первинна профілактика. Психолог працює з дітьми, в яких проявляються незначні емоційні, учбові і поведінкові відхилення. В центрі уваги психолога знаходяться всі учні школи (10 з 10 дітей). ІІ рівень - вторинна профілактика.Вона спрямована на так звану «групу ризику», тобто на дітей, у яких вже почалися проблеми у навчанні та поведінці. Основне завдання - допомогти подолати ці труднощі до того, як діти стануть соціально чи емоційно некерованими (3 з 10 дітей). Вторинна консультація включає консультацію з батьками з вчителями. ІІІ рівень - третинна профілактика. Увага психолога концентрується на дітях з яскраво вираженими навчальними чи поведінковими проблемами. Основне завдання - корекція і подолання серйозних психологічних труднощів і проблем (приблизно 1 з 10 школярів). Психолог працює індивідуально з окремими учнями. Психологічна профілактика передбачає: · відповідальність за дотримання в дитячому закладі психологічних умов, необхідних для повноцінного психічного розвитку; · своєчасне виявлення таких особливостей дитини, які можуть призвести до певних ускладнень у розумовому та емоційному розвитку, в його поведінці та відносинах з іншими; · попередження можливих відхилень у зв’язку з переходом дітей на наступний віковий щабель розвитку. Найважливішими напрямками психопрофілактичної роботи, за 3. Кісарчук, є: • профілактика стресових і постстресових станів, пов'язаних із природними та технічними катастрофами; • попередження виникнення надмірної психологічної напруги в суспільстві, яке переживає кризові явища (економічні та політичні кризи, міжетнічні, міжконфесійні конфлікти тощо); • психологічна підтримка найбільш вразливих верств населення (пенсіонери, інваліди війни, праці, безробітні та ін.); • робота з попередження розпаду сім'ї, сімейних дисгармоній, відхилень у психічному розвитку дитини, які пов'язані із сімейними проблемами; • профілактика порушень у психічному та особистісному розвитку вихованців дитячих будинків та учнів шкіл-інтернатів; • профілактика девіантної поведінки молоді (правопорушення, пияцтво, наркоманія, токсикоманія). Ці напрямки реалізовуються всією системою соціально-психологічних та психологічних служб. Профілактична діяльність психологічної служби в окремих галузей має свої особливості в кількох напрямках. Основними формами психопрофілактичної роботи є: лекції, бесіди, семінари, тренінгові заняття, «телефон довіри», «пошта довіри», психолого-педагогічні консиліуми, індивідуальне та групове консультування, анкетування, випуск інформаційних бюлетенів, довідників для молоді тощо. Зміст психопрофілактичної роботи: 1.Психолог розробляє і впроваджує розвивальні програми для дітей різних вікових категорій із врахуванням завдань кожного етапу розвитку, враховуючи роль в особистісному розвитку дитини сім’ї і школи. 2.Психолог виявляє такі психологічні особливості дитини, які в подальшому можуть обумовити виникнення певних відхилень в її інтелектуальному або особистісному розвитку. Такод до змісту профілактичної роботи входить: 1. Психологічна допомога в адаптації дітей раннього віку, молодшого дошкільного віку та новеньких вихованців старшого віку до умов дошкільного закладу. Опрацювання рекомендацій для батьків і вихователів — як допомагати дітям легше призвичаїтись до умов дошкільного закладу. 2. Забезпечення сприятливого, доброго психологічного мікроклімату в групах — у спілкуванні дітей між собою та з дорослими: вихователями, помічниками вихователів (нянями). 3. Створення умов для набуття дитиною позитивного досвіду взаємодії з товаришами, позитивного прийняття її групою і вихователем, успіху в іграх та різноманітних заняттях, що необхідно для профілактики і корекції дезадаптації, відхилень у мотиваційній сфері, негативного самосприймання. З цією метою добираються відповідні ігри і вправи. 4. Практичне налагодження стосунків між дитиною і оточуючими (батьками, вихователем, однолітками) шляхом поглиблення взаєморозуміння і взаємосприйняття. Одним з методів запобігання непорозумінням у спілкуванні може бути активне психологічне навчання всіх, хто потребує такої допомоги (дітей і дорослих), ефективних способів спілкування. Чеські психологи Й.Лангмейєр та З.Матейчик вважають надзвичайно важливим завданням розробку мір профілактики, або попередження психічної деривації у дітей: - необхідно забезпечити поступання із зовнішнього середовища достатньої кількості стимулів, відповідних мірі розвитку дитини, так як і пізня, і так і надто рання стимуляція малоефективні, а часом і шкідливі; - стимули, що поступають, повинні мати значення для дитини, таким чином дитина включає їх у систему своїх переживань і пізнання; - необхідно створити умови для розвитку стійких взаємовідносин між дитиною і соціальним середовищем (батьками, вихователями, знайомими); - необхідно полегшити дитині входження у суспільство, засвоєння адекватних соціальних ролей. 3.Психолог слідкує за дотриманням у навчальному закладі психологічних умов навчання і виховання, необхідних для нормального психічного розвитку і формування особистості дітей на кожному віковому етапі. 4.Психолог попереджує можливі ускладнення в психологічному розвитку і становленні особистості у дітей в зв’язку з їх переходом на новий віковий рівень (приклад: від дошкільного до шкільного дитинства). 5.Психолог проводить роботу по підготовці дітей, підлітків і старших школярів до поступового усвідомлення тих сфер життя і діяльностей, професій, які їх цікавлять і в яких вони би хотіли реалізувати свої здібності і знання. - рання діагностика інтересів і здібностей школярів (1-5 класи); - діагностика здібностей і схильностей школярів, подальше здійснення програми їх розвитку; - формування професійних намірів учнів 7-9 класів, вивчення їх психологічних особливостей і якостей особистості у співвідношенні до професії, яку вони обирають; - консультаційна робота із старшокласниками по визначенню подальшої програми навчання в зв’язку з його диференціацією; - діагностика і корекція професійного і особистісного самовизначення учнів старших класів. 6.Психологпіклується про створення психологічного клімату в дитячому освітньому закладі. 7.Психолог прагне створити сприятливі, доброзичливі стосунки між батьками і педагогами. Профілактична робота у школі спрямовує свою роботу в першу чергу, на створення в школі сприятливих умов для розвитку особистості дитини у процесі її навчання і виховання. Це може бути вивчення адаптаційних процесів, виявлення обдарованих учнів та дітей із затримкою психічного розвитку, диференціація та індивідуалізація навчання, рання профілактика соціальної та педагогічної занедбаності дітей, створення сприятливого соціально-психологічного клімату. Профілактична робота служби сім'ї спрямована на попередження причин, які призводять до розпаду сім'ї, сімейних дисгармоній, зниження якості сімейного виховання. Це і консультування молодих сімей та тих, хто вступає у шлюб; проведення роботи із самотніми людьми для подолання причин, які заважають створенню сім'ї; просвіта батьків з питань сімейного виховання тощо. Профілактична робота служб профорієнтації та працевлаштування спрямована на створення умов для запобігання масовому безробіттю, полегшення працевлаштування тощо. Таким чином, конкретна психопрофілактична робота соціально-психологічної служби в тій чи іншій сфері базується на: —прогнозуванні можливих ускладнень у житті чи поведінці певного контингенту, який є основним об'єктом діяльності служби; —визначенні соціально-психологічних умов, за яких ці ускладнення можна попередити або пом'якшити їх переживання; —розробці системи заходів, які б забезпечували ці умови, із залученням до їх здійснення всіх зацікавлених сторін. 2.2.2. КОРЕКЦІЙНА РОБОТА З ДІТЬМИ
Цей напрямок діяльності психолога в навчальному закладі є найскладнішим і найвідповідальнішим. До нього входить широкий спектр форм роботи: групові психокорекційні заняття (робота з проблемами групи дітей в особистісній та пізнавальній сферах); індивідуальні психокорекційні заняття (робота з проблемами окремих дітей в особистісній і пізнавальній сферах); індивідуальні заняття з обдарованими дітьми; заняття з психологічної підготовки дітей до навчання в школі. З точки зору І. В. Дубровіної, основною метою корекційної роботи з дітьми є сприяння їхньому повноцінному психічному та особистісному розвитку. Основні завдання психолога, який працює з дітьми дошкільного віку, полягають у психологічному супроводі природного розвитку дитини, який включає розвиток основ довільності психічних процесів у неї і тренування психічних процесів та функцій. Проте наявність дітей з комунікативними, поведінковими і емоційно-особовими проблемами, соціально-педагогічною занедбаністю, недоліками в психічному розвитку припускає застосування спеціальних корекційно-розвиваючих програм як комплексного, так і спеціального характеру. Читайте також:
|
||||||||
|