• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сутність та формування інноваційного потенціалу

Лекція 11. Особливості інноваційного відтворення потенціалу підприємства

1. Сутність та формування інноваційного потенціалу

2. Структура інноваційного потенціалу підприємства.

3. Управління розвитком інноваційного потенціалу підприємства

Основною характеристикою економічної діяльності та рушійною силою розвитку підприємств є інновації та інвестиції. Інновації стрімко увійшли в господарську практику як малих підприємств, так і великих корпорацій. Інновації перестають бути одним із напрямків діяльності підприємств і набувають характеристик факторних ознак виробництва, саме во­ни забезпечують ріст продуктивності, є динамічним елементом економічного розвитку, обумовлюють підвищення рівня національної конкурентоспроможності. Інновації також долають межі суто виробничої сфери і впроваджуються в управлінні та маркетингу компаній. Крім того, інновації наявні і в соціальних відносинах на підприємстві, використовуються в управлінні відповідними процесами в організаціях.

Основою досліджень поняття «інновація» є праці Й. Шумпетера. Засновник теорії інноватики розглядає розвиток із позиції статики і називає його економічним ростом. З позиції динаміки «форма і зміст розвитку задаються поняттям «здійсненням нових комбінацій». Звичайний ріст економіки як поліпшення добробуту населення не розглядається Й. Шумпетером як процес розвитку, оскільки не породжує якісно нових явищ. Розвиток — це особливе економічне явище, яке передбачає зміщення стану рівноваги, впроваджується і визначається динамікою базових інновацій у промисловості і має спонтан­ний об'єктивний характер. За Й. Шумпетером, інновація є «кращим способом» виробляти, «не кращий з можливих, а найвигідніший зі звичних, випро­буваних на практиці...». Таке твердження вченого є важливим методологічним аспектом визначення поняття «конкурентні переваги», де здійснення іннова­цій означає інше застосування запасів і засобів виробництва, що й визначає форму та зміст розвитку.

З одного боку, інновації — це продукт, в якому наявний елемент новизни. З іншого — інновації, змінюючи економічні процеси на виробництві, в госпо­дарській діяльності фірми, змінюються самі. Результатом впровадження новацій, удосконалень, покращень є інноваційний продукт. Результатом інновацій у технологічній сфері, у сфері маркетингу чи управління є досягнення конкурентних переваг, економічний ріст фірми, лідерство фірми на ринку, тобто відображення динаміки процесу економічного розвитку організації.

Інновації — це продуковані в межах організації, реалізовані в економічному обороті кон­курентні переваги, втілені (сконцентровані) в комерціоналізованому продукті у вигляді технологій, ліцензій, патентів, товарах тощо.

Інноваційний розвиток — це процес безперервного відтворення конкурентних переваг, який характеризується приростом фірмових компетенції! і перетворенням їх у товар у вигляді досвіду, технологій, ліцензій, патентів, методів і моделей, послуг, про­дукції тощо з метою комерційної реалізації (впровадження, використання) в економічному обороті.

Успішна інноваційна діяльність підприємства уздовж інноваційного циклу залежить від належного рівня інноваційного потен­ціалу підприємства.

Інноваційний потенціал передбачає реальну або ймовірну спроможність підприємства виконувати цілеспрямовану роботу у сфері розробки, виробництва й упровадження інноваційного продукту або процесу.

Стабільність і успішність інноваційної діяльності підприємства, як свідчить світова практика, значною мірою залежить від його інноваційної активності, тобто постійного оновлення ідей, новацій, розробки, виробництва і просування на ринок ефективної у виробництві і споживанні інноваційної продукції.

Інноваційний потенціал підприємства може розглядатися як система взаємопов'язаних чинників і ресурсів, які відповідають умові забезпечення постійної інноваційної діяльності підприємства у сфері пошуку, розробки й упровадження інноваційних продуктів і процесів.

Така система буде орієнтована на рівень розвитку інноваційної активності підприємства і визначатиме його спроможність (матеріальну, інтелектуальну інформаційну, економічну тощо) до реалізації цілей інноваційної діяльності на основі постійного пошуку, використання і розвитку нових сфер і способів реалізації наявних і перспективних внутрішніх та ринкових можливостей.

Інноваційна діяльність має шанси на успіх лише за наявності й узгодженої взаємодії ринкового потенціалу (спроможність ринку сприймати інновації) та інноваційного потенціалу як можливості втілення підприємством досягнень науки і техніки у конкретні товари, які здатні задовольняти потреби ринку і споживачів. Виходячи з важливості розвитку інноваційного потенціалу, постає необхідність розгляду питань його формування та управління розвитком.

Підприємство як об'єкт управління є склад­ною, динамічною, виробничою, соціально-економічною, технічною й організаційною системою, яка відкрита для впливу зовнішнього середовища.

У процесі інноваційної діяльності підприємство реалізує послідовність етапів інноваційного циклу, який включає:

1. генерування і відбір ідей;

2. бізнес-аналіз (аналіз ринку і розробку плану маркетингу);

3. розробку, створення і випробування дослідного зразка інноваційної продукції),

4. запуск виробництва й упровадження продукції.

В процесі інноваційної діяльності підприємства поєднуються різні матеріальні, нематеріальні й трудові ресурси, між якими існують певні зв'язки.

Підприємство є багатоелементним утворенням і ділиться на елементи (підроз­діли системи). Залежно від об'єктів управління можна виділити підсистеми управління; НДДКР, виробничими процесами, матеріально-технічними ре­сурсами, персоналом тощо. До таких підсистем відноситься й управління ви­тратами.

Сутність управління в загальному підході полягає в досягненні підприємством його мети при мінімальному використанні ресурсів і максимальній ефективності виходу інноваційного продукту.

Система підприємства, яка реалізує інноваційну діяльність, складається з:

-зовнішнього оточення, що має вхід — компоненти, які надходять у систему (сировина, матеріали, устаткування, кадри, документи, інформація тощо), вихід — інноваційна продукція, яка випускається підприємством як системою, зв'язки із зовнішнім середовищем та зворотний зв'язок;

-внутрішньої структури - сукупності взаємозалежних компонентів, які забезпечують процес впливу суб'єкта управління на об'єкт і досягнення цілей інноваційної діяльності системи.

Модель інноваційного потенціалу визначається:

- обсягом та якістю наявних у нього ресурсів (кількістю зайнятих працівників, основними виробничими і невиробничими фондами, запасами, фінансовими і нематеріальними ресурсами, інформацією, технологією);

- можливостями керівників та інших категорій персоналу створювати певні види інноваційної продукції, тобто освітнім, кваліфікаційним та мотиваційним потенціалом;

- можливостями менеджменту оптимально використовувати наявні ресурси підприємства (професійною підготовкою, талантом, умінням створювати й оновлювати організаційні структури підприємства);

- можливостями генерувати і трансформувати інформаційні ресурси для використання їх у виробничій, комерційній та управлінській діяльності;

- інноваційними можливостями підприємства щодо оновлення техніко-технологічної бази виробництва, переходу на випуск нової продукції, використання сучасних форм і методів організації та управління господарськими процесами;

- фінансовими можливостями, тобто інвестиційною привабливістю, кредитоспроможністю, заборгованістю.

Категорії інноваційного потенціалу підприємства:

1. Базовий потенціал - Забезпечує можливість реалізації інноваційної діяльності, досягнення цілей, створення економічних цінностей та одержання прибутків від діяльності. Базовий потенціал пов'язаний з конкурентними перевагами підприємства. Підтримка і розвиток його на рівні відповідності інноваційній активності дають змогу одержати стійку конкурентну перевагу на ринку.

2. Прихований потенціал - Активи, що не мають конкретної переваги на сучасному етапі, але можуть набути ознак базових коштів (кадровий потенціал, накопичений досвід роботи тощо). Якщо прихований потенціал досягає певного рівня він може бути реалізований у вигляді нового напряму бізнесу, удосконалення продукції або процесій поліпшення тощо.

3. Збитковий потенціал - Виявляється у споживанні ресурсів без прибутку від діяльності (при нераціональній структурі можуть виникати витрати на дублювання функцій

4. Пересічний потенціал – активи, що забезпечують використання інших складових потенціалу потенціал (ефективна система збуту, система управління фінансами).

Читайте також:

1. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
2. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
3. Алгоритм формування комплексу маркетингових комунікацій
4. Алгоритм формування потенціалу Ф2
5. Алгоритм формування статутного фонду банку
6. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу
7. Аналіз ефективності формування та використання банківських ресурсів
8. АНАЛІЗ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ЗА ДЖЕРЕЛАМИ ЇХ ФОРМУВАННЯ
9. Аналіз процесу формування маркетингових комунікацій
10. Аналіз руху та ефективності формування грошових потоків
11. Аналіз стратегічних альтернатив та визначення оптимальної стратегії формування фінансових ресурсів
12. Аналіз структури майна та динаміки джерел його формування

Переглядів: 1799