Хід лекції

Література

ПЛАН

Тема: Міжнародне право, міжнародний екологічний рух і співпраця

Лекція № 14

Основні елементи національної екологічної мережі України

Природні регіони	Біосферні заповідники	Природні заповідники	Національні природні парки

Карпатський	Карпатський, Розточанський, Східні Карпати	Горгани	Синевир, Карпатський, Ужан-ський, Сколівські Бескиди, Гуцульщина, Галицький
Кримський гірський		Кримський, Ялтинський гірсько-лісовий, Карадазький, Опукський	Севастопольський, Чатир-Даг
Західне Полісся	Західне Полісся	Черемський, Рівненський, Півден-нополіський
Придніпровське Полісся	Поліський	Дніпровський, Деснянський	Мезинський, Коростишів-ський, Ічнянський, Голосіїв-ський
Східне Полісся			Середньосеймський, Деснян-сько-Старогутський,Тростя-Iнецько-Ворсклянський
Подільський		Медобори	Подільські Товтри, Кременецькі Гори, Центрально-По-дільський, Савранський ліс, Дністровський каньйон
Середнє Придніпров'я	Український лісостеповий біо-сферний заповідник	Канівський	Черкаський Бір, Холодний Яр, Середньо-Придніпровський, Трахтемирівський, Переяс-лав-Хмельницький, Чорно-ліський
Придоне-цький			Святі Гори, Сіверсько-Доне-цький, Слобожанський, Го-мольшанський
Донецько- Приазов- ський		Український степовий	Приазовський, Меотида
Таврійський	Чорноморський, Асканія-Нова		Нижньодніпровський, Азово-Сиваський
Нижньодністровський			Нижньодністровський

Мета:ознайомити студентів з концепцією сталого розвитку суспільства, основами міжнародного права та співпрацею міжнародних організацій з Україною; розвити уміння приймати відповідальні рішення щодо проблем навколишнього середовища, оволодіння нормами екологічно грамотної поведінки; виховати почуття свідомого громадянина держави

1. Теоретико-методологічні засади сталого розвитку суспільства

2. Міжнародне право в галузі екології

3. Міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища

4. Міжнародні організації та конвенції

5. Відповідальність за міжнародним екологічним правом

1. Заверуха Н.М.,Серебряков В.В.,Скиба Ю.А. Основи екології. Навчальний посібник.-К.: Каравела, 2006.- С. 344-354

Стратегія сталого розвитку України є програмним документом довгострокової дії, який ґрунтується на сучасних міжнародних принципах співіснування людства і довкілля і в якому визначається мета, завдання та пріоритетні напрями поступального розвитку українського суспільства на шляху забезпечення збалансованості економічних, соціальних та екологічних чинників.

Сталим є розвиток, який задовольняє потреби суспільства, не ставлячи під загрозу спроможність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.

Сталий розвиток - це система взаємоузгоджених управлінських, економічних, соціальних, природоохоронних заходів, спрямованих на формування системи суспільних відносин на засадах довіри, партнерства, солідарності, консенсусу, етичних цінностей, безпечного навколишнього середовища, національних джерел духовності. В основі сталого розвитку лежать невід'ємні права людини на життя та повноцінний розвиток.

Пріоритетним напрямом сталого розвитку є оптимізація життєдіяльності людства в умовах безпечного природного середовища і гармонійних відносин як усередині суспільства, так і між окремими спільнотами.

Одним з основних чинників сталого розвитку України є її природні умови і ресурси. Для істотного зменшення техногенного навантаження на довкілля, припинення процесів його деградації необхідно докорінно змінити існуючу практику господарювання шляхом відмови від "нульової" вартості природних ресурсів, що створить фінансові передумови для збалансованості соціально-економічного розвитку. Критерієм сталого розвитку повинен бути не приріст обсягів виробництва, а потенціал його зростання в умовах збереження та переходу до покращення якісних показників навколишнього природного середовища.

Реалізація цієї Стратегії сприятиме практичному впровадженню основних принципів державної екологічної політики в контексті програм економічного і соціального розвитку України та її інтеграції до Європейського Союзу.

Стратегія базується на положеннях Конституції України, законах та інших нормативно-правових актах, міжнародних договорах, стороною яких є Україна, а також на результатах наукових досліджень у сферах екології та суспільного розвитку, оцінці сучасного стану довкілля та соціально-економічного розвитку держави, врахуванні глобальних і регіональних особливостей взаємодії людини та довкілля.

В основу Стратегії покладено рішення Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 рік) та Всесвітнього саміту зі сталого розвитку (Йоганнесбург, 2002 рік), інших міжнародних форумів з питань навколишнього середовища та забезпечення сталого розвитку.

Стратегічними завданнями сталого розвитку є:

Усфері раціонального використання природно-ресурсного потенціалу:

· сприяння забезпеченню екологічно збалансованого стану навколишнього природного середовища країни та розвитку окремих регіонів;

· економічно та екологічно обґрунтоване використання невідновлюваних та ефективне відтворення відновлюваних природних ресурсів;

· мінімізація шкоди, яка завдається довкіллю під час видобутку корисних копалин; рекультивація земель, порушених у процесі розробки родовищ корисних копалин;

· формування екологічної мережі, збереження та відтворення природного біорізноманіття;

· розвиток екологічно чистих сільськогосподарських технологій, збереження та відтворення природної родючості ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення;

· удосконалення ринкових механізмів регулювання у сфері природокористування;

· вжиття заходів щодо запобігання та припинення всіх видів незаконного використання природних ресурсів, у тому числі браконьєрства.

У міждержавних стосунках:

· проведення активної міжнародної політики;

· поглиблення інтеграції в європейську та світову економічні системи, активізація участі у міжнародних організаціях.

У сфері екологічної освіти та просвіти:

· створення за державної підтримки науково-освітніх центрів сталого розвитку;

· розвиток за державної підтримки системи освіти, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для різних галузей економіки з питань сталого розвитку;

· розширення мережі спеціальних навчальних закладів екологічного та еколого-правового спрямування; розроблення нових навчальних програм, удосконалення методики викладання екологічних дисциплін;

· включення спеціальних навчальних програм зі сталого розвитку до програм у вищих навчальних закладах, створення навчальних посібників з питань екологічної етики та екологічної економіки, видання науково-популярної літератури;

· створення інформаційних програм та видань для поширення інформації з питань сталого розвитку. У сфері екологічної освіти та просвіти:

· створення за державної підтримки науково-освітніх центрів сталого розвитку;

· створення інформаційних програм та видань для поширення інформації з питань сталого розвитку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація територій та об'єктів природно-заповідного фонду України	\|	Міжнародне право в галузі екології

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.