Види адміністративно-правових методів 11 страница

Крім заходів, що застосовують під час надзвичайного стану, при воєнному стані вживають такі заходи: запровадження трудової повинності для працездатного населення, не залученого до роботи в оборонній сфері та сфері її життєзабезпечення і не заброньованого за підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та воєнного часу, з метою залучення до виконання робіт, які мають оборонний характер, тощо; використання потужності й трудових ресурсів підприємств, установ і організацій усіх форм власності для потреб оборони та ін. Значно жорсткішими стають санкції, що накладаються на порушників такого режиму. Порушення вимог або невиконання заходів надзвичайних режимів тягнуть за собою відповідальність, установлену законом.

§ 3. Режим державної таємниці

Виходячи з інформаційного суверенітету України та загальновизнаних принципів міжнародного порядку у сфері інформації, наша держава вживає заходів щодо засекречування і охорони певної інформації у сфері оборони, економіки, науки та техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку з метою захисту життєво важливих інтересів України. Така інформація визнається у порядку, встановленому Законом України «Про державну таємницю» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про державну таємницю”»¹), державною таємницею. Вона підлягає охороні з боку держави. Перелік і зміст інформації, яку може бути віднесено до державної таємниці, визначаються в цьому Законі та вмотивованими рішеннями державних експертів з питань таємниць.

Охорона державної таємниці містить комплекс організаційно- правових, інженерно-технічних, криптографічних і оперативних заходів, спрямованих на запобігання розголошенню інформації, що становить державну таємницю. Серед організаційно-правових заходів щодо охорони державної таємниці застосовуються такі: встановлення єдиних вимог щодо виготовлення, користування, збереження, передавання, транспортування та обігу носіїв інформації, що становить державну таємницю; ліцензування підприємств, установ і організацій, які здійснюють діяльність, пов’язану з державними таємницями; спеціальний

порядок доступу громадян до державної таємниці; спеціальний порядок здійснення судових, наглядових, контрольно-ревізійних та інших функцій органів державної влади стосовно підприємств, установ і організацій, діяльність яких пов’язана з державними таємницями; відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю тощо.

З метою технічного захисту інформації підприємства, установи і організації, які здійснюють діяльність, пов’язану з державними таємницями, зобов’язані використовувати захищені засоби оброблення, передавання, збереження інформації та технічні пристрої її захисту, сертифіковані на відповідність цих засобів і пристроїв нормативам технічної захищеності, вживати криптографічних заходів щодо охорони такої інформації. Оперативні заходи охорони державної таємниці застосовують у ході контррозвідувальної, розвідувальної та оперативно- розпгукової діяльності, яку здійснюють органи Служби безпеки України та інші державні органи згідно з чинним законодавством.

Державну політику щодо державної таємниці забезпечують Президент України, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів АРК, інші органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України.

Запитання до самоконтролю

1. Назвіть основні елементи адміністративного режиму.

2. Наведіть класифікацію адміністративно-правових режимів.

3. Яка процедура введення надзвичайного стану?

4. Назвіть підстави оголошення зони надзвичайної екологічної ситуації і введення воєнного стану.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

Управління економікою

Глава 22 Правові засади управління економікою

§ 1. Правове регулювання управління економікою

Зміни, що відбулися останнім часом в економічній сфері, тісно пов’язані з оновленням законодавства, визнанням закону головним актом у правовому регулюванні, трансформацією економічних функцій держави, системи і повноважень органів виконавчої влади всіх рівнів. Однак реформа правового регулювання у цій сфері діяльності здійснюється повільно, в окремих випадках неузгоджено. Недостатньо ефективною є і реалізація прийнятих нормативно-правових актів.

У цілому адміністративно-правове регулювання ринкової економіки здійснюється у декількох напрямках. З одного боку, воно включає розроблення та реалізацію системи заходів програмного керівництва, прогнозування, державну підтримку економічного і науково-технічного потенціалів, а з другого — створення правової та економічної основ соціально орієнтованого функціонування підприємств, господарських об’єднань, інших організаційно-господарських структур, ефективного управління державним майном.

Конституція України створила базу для подальшого розвитку економічних відносин у ринковому напрямку, урівнявши всіх суб’єктів права власності перед законом. Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Основною правовою формою реалізації державної політики в різних сферах економіки є затверджені Верховною Радою України загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, національно- культурного розвитку, охорони довкілля. Головною тенденцією розвитку законодавства у сфері економіки стає комплексний характер регулювання суспільних відносин.

Програми мають за мету створення господарсько-управлінського механізму, який відповідає ринковій економіці: гнучких організаційних структур управління і господарювання, підприємництва, демонополізації, функціонування комерційних банків, фінансового оздоровлення економіки, зміцнення фінансово-кредитної системи. Починаючи з Концепції переходу Української РСР до ринкової економіки, в нашій державі прийнято низку програм — Програму розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки від 28 грудня 2001 р.^{^[79]}, Державну цільову економічну програму розвитку економіки в Україні від 1 червня 2009 р.^{^[80]} та ін.

Крім того, ЦК України, ГК України, закони України «Про підприємництво в Україні»^{^[81]}, «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон»^{^[82]}, «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України»^{^[83]} та інші також передбачають збереження регулятивної ролі держави в галузях суспільного виробництва, розвиток і посилення контрольно- наглядових функцій держави. Важливим є й розроблення публічно- правових норм для надійного захисту прав громадян, господарюючих суб’єктів. Прикладом цього можуть слугувати накази Мінекономіки України від 26 грудня 2003 р. «Про затвердження порядку взаємодії Державної митної служби та Міністерства економіки України з питань застосування спеціальних санкцій»^{^[84]}, від 27 січня 2007 р. «Про затвердження Положення про порядок роботи в Міністерстві економіки України з матеріалами, що подані суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на отримання документів дозвільного характеру»^{^[85]} та ін.

Важливими у системі правових приписів, що регулюють економічні відносини, є акти Президента України. Вони певною мірою заповнюють правовий вакуум у цій сфері діяльності, сприяють ринковим перетворенням, проведенню економічної реформи. Прикладом цьому можуть слугувати укази Президента України від 10 квітня 2006 р. «Про деякі заходи щодо поліпшення стану сектору економіки»^{^[86]}, від

12 травня 2009 р. «Про заходи щодо забезпечення подання інформації з питань соціально-економічної ситуації в Україні»^{^[87]}. Актами Президента України затверджуються положення про спеціально уповноважені органи в галузі економіки та вирішуються інші важливі питання у цій сфері, наприклад, Указ Президента України від 28 листопада 2000 р. «Про Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України»^{^[88]}.

Проблеми розвитку економіки перебувають у центрі уваги Кабінету Міністрів України. Свідченням цього є нормативно-правові акти Кабінету Міністрів з економічних питань, наприклад, постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 2008 р. «Про програму наукового дослідження у сфері демонополізації економіки і розвитку конкуренції в Україні»^{^[89]} та ін.

Питання здійснення економічної діяльності знаходяться в полі зору міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, що тією чи іншою мірою мають відношення до сфери управління економікою, місцевих державних адміністрацій. Вони також вирішуються на рівні державних підприємств, їх асоціацій (об’єднань, комплексів).

Органи місцевого самоврядування теж здійснюють відповідні функції у сфері управління економікою. Вони управляють майном, що є у комунальній власності, затверджують програми соціально- економічного розвитку, бюджети відповідних адміністративно- територіальних одиниць, контролюють їх виконання, утворюють і ліквідовують комунальні підприємства, організації, здійснюють контроль за їх діяльністю.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види адміністративно-правових методів 10 страница	\|	Завдання, функції та методи державного управління економікою

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.