Лекція 9. М’язи голови та шиї.

В області голови розрізняють дві функціональні групи м’язів: жувальні м’язи та мімічні м’язи.

Жувальні м’язи починаються на кістках черепа і прикріплюються до нижньої щелепи. Вони забезпечують різноманітні рухи в скронево-нижньощелепному суглобі під час жування, ковтання, при членороздільній мові. До жувальних м’язів відносяться жувальний, скроневий, медіальний та латеральний крилоподібні м’язи.

Функції жувальних м’язів: у комбінованому скронево-нижньощелепному суглобі відбуваються рухи нижньої щелепи вверх, вниз, вперед, назад і в сторони. Найсильнішими є м’язи, які піднімають нижню щелепу.

Мімічні м’язи – це тонкі м’язові пучки, які лежать відразу під шкірою. Вони групуються навколо природних отворів: рота, носа, щілини ока, вуха, та або звужують їх, або розширюють. Характерною особливістю цих м’язів є те, що один кінець їх обов’язково закінчується в шкірі, подвійного опору на кістках вони не мають. При скороченні ці м’язі викликають складні виразні рухи шкіри (міміку), що надають певний вираз обличчю, відображають душевний стан. Мімічні м’язи також беруть участь у мові, жуванні.

До мімічних м’язів відносяться надчерепний м’яз, коловий м’яз ока, коловий м’яз рота, м’яз, що зморщує брови, носовий м’яз, м’язи, що опускає кут рота, нижньої губи, підборідний, щічний м’яз, м’язи-підіймачі верхньої губи та кута рота, малий та великий виличні м’язи, м’яз сміху та ін.

Надчерепний м’яз вкриває все склепіння черепа, міцно зростається зі шкірою та окістям кісток черепа, тому його досить легко відділити від кісток черепа (скальпування).

М’язи шиї поділяють на поверхневі, глибокі та середню групу всього м’язів шиї 17.

· до поверхневих м’язів відносяться підшкірний м’яз і грудинно-ключично-соскоподібний м’яз.

· до середньої групи м’язів відносяться м’язи, розташовані вище і нижче під’язикової кістки.

· глибокі м’язи шиї представлені латеральними і медіальними групами м’язів. До латеральної групи відносяться передній,середній і задній драбинчастий м’язи, до медіальної –м’язи, що лежать на хребцях, вони ще також звуться передхребцевими м’язами. Це довгий м’яз голови, довгий м’яз шиї та невеликі м’язи, які знаходяться між потиличною кісткою і першим хребцем.

Грудинно-ключично-соскоподібний м’яз – найбільший поверхневий м’яз шиї, він починається двома частинами від передньої поверхні ручки грудини та грудинного кінця ключиці, а прикріплюється до соскоподібного відростка скроневої кістки.

При двосторонньому скороченні м’яза голова утримується в вертикальному положенні, закидається назад, при односторонньому–нахиляється в бік м’яза, що скорочується. Грудинно-ключично-соскоподібний м’яз розташований під підшкірним м’язом, він у вигляді валика рельєфно виступає на передньо-боковій поверхні шиї. Цей м’яз є задньою межею сонного трикутника, в якому загальна сонна артерія розділяється на внутрішню і зовнішні, та розташовані вени, блукаючий нерв і його гілки; є орієнтиром для виявлення великого судинно-нервового пучка шиї.

Підшкірний м’яз шиї –розташований безпосередньо під шкірою, на фасції, у вигляді тонкої пластинки; починається на рівні 2-го ребра від фасції і прикріплюється до края нижньої щелепи, частково продовжуючись у м’язи рота. Відтягує шкіру шиї, тим самим запобігає здавлюванню підшкірних вен, також може тягнути до низу кут рота, що має значення для міміки. Невеликі, короткі і тонкі м’язи середньої групи беруть участь в актах жування і ковтання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 8. Будова та класифікація мязів.	\|	Лекція №10. М’язи спини.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.