• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Зниження працездатності

Якщо причини депресії визначити досить важкий, то при зниженні працездатності людини причин, як правило, не так багато і вони легко впізнанні. Розглянемо ці причини разом з тими рекомендаціями, які у зв'язку з ними міг би запропонувати психолог-консультант клієнтові.

Причина 1. Фізична перевтома людини. Як причина зниження працездатності, воно в основному діє в тих випадках, коли людині довгий час доводиться виконувати роботу, що вимагає значного фізичного навантаження. Це в основному різні види важкої фізичної праці, які в сучасних умовах зустрічаються досить рідко.

В цьому випадку для попередження стомлення слід раціонально організувати режим фізичного навантаження, подумавши його так, щоб людина відпочивала, відновлюючи свою працездатність ще до того, як у нього з'являться явні ознаки фізичного стомлення.

Добитися цього клієнт може таким чином. Протягом достатнього часу постежити за своєю роботою і спробувати зрозуміти, коли після тривалого фізичного навантаження у нього вперше виникають помітні ознаки стомлення. Зафіксувавши інтервали часу, через які вони регулярно з'являються, необхідно буде приблизно на 3–5 хвилин зменшити час безперервної роботи, тобто зробити проміжки між моментами фізичної роботи такими, аби протягом їх явні ознаки втоми не з'являлися.

Треба завжди пам'ятати про те, що при важкій фізичній роботі в будь-якому разі краще робити часті, але короткочасні перерви на відпочинок, чим один великий і досить тривалий перерва. У результаті людина зможе набагато збільшити свою фізичну працездатність, і при цьому він значно менше втомлюватиметься.

Причина 2. Хвороба або фізичне нездужання також можуть стати причиною зниження працездатності людини. Ця причина з'являється тоді, коли в організмі порушуються які-небудь нормальні фізіологічні функції. Їх зміна може бути констатована в разі, якщо клінічне обстеження клієнта дійсно підтверджує даний факт.

Відмітимо, проте, що просто погане самопочуття людини, у тому числі і фізичне, не є достатньою підставою для того, щоб робити вивід про існування цієї причини, оскільки фізичний стан подібного роду може бути породжений у клієнта вказаними нижче соціально-психологічними причинами.

В тому разі якщо виявлені соціально-психологічні причини зниження працездатності, то клієнтові рекомендується відпочити, але якщо повний відпочинок неможливий, то на деякий час понизити до мінімуму фізичні і психологічні навантаження.

Правда, такі рекомендації в основному годяться лише для осіб, які не звикли до великих навантажень. Що ж до тих, хто в житті звик до значних навантажень і для кого вони є нормальними, то їм не можна рекомендувати різке зниження навантажень, оскільки швидка і істотна зміна звичного образу життю може викликати у них негативні наслідки. Для таких осіб фізичне навантаження навіть в період нездужання повинне залишатися чималим, але посильним.

Регулювати міру навантаження слід самому клієнтові по своєму самопочуттю. Саморегуляція дозволить йому зберегти на високому рівні свою працездатність.

Причина 3. Монотонна робота також може привести до зниження працездатності людину. Така робота породжує стан втоми і знижує працездатність людини не тому, що вона для нього непосильна і важка, а унаслідок своєї чисто психологічної стомливості. Це вельми поширений чинник пониження працездатності, що практично зустрічається у всіх людей незалежно від того, чим їм доводиться займатися в житті, оскільки будь-який вигляд праці може містити в собі елементи монотонності і, отже, наводити до стомлення.

Практичне вирішення проблеми підвищення працездатності в цьому випадку полягає в зведенні до мінімуму одноманітності в діяльності людини, в тому, аби зробити її як можна всілякішою і цікавішою. Для цього потрібно уважно проаналізувати те, чим дана людина займається протягом дня, продумати режим його життя так, щоб умови і характер роботи більш менш систематично мінялися. Що ж до визначення інтервалів часу, протягом яких робота людини може зберігати монотонний характер, то для їх уточнення бажано скористатися рекомендаціями, вже висловленими при обговоренні першої причини.

Оптимальним є такий режим роботи, при якому значні розумові навантаження в одні періоди часу чергуються у людини з середніми або слабкими фізичними навантаженнями в інші періоди часу, і навпаки: істотні фізичні навантаження в одні моменти діяльності супроводяться середніми або слабкими розумовими навантаженнями в інші моменти діяльності людини.

Відмітимо, що одночасно поєднувати сильні або слабкі фізичні навантаження з такими ж розумовими навантаженнями не рекомендується, оскільки в цьому випадку сильні навантаження того або іншого типа самі по собі можуть викликати стомлення. Слабкі ж розумові і фізичні навантаження не сприяють перемиканню уваги з одного вигляду діяльності на іншій.

Завдання чергування розумових і фізичних навантажень зводиться до того, аби, відновлюючи працездатність людини в одному виді діяльності, не стомлювати його іншим видом діяльності.

Причина 4. Наступною причиною зниження працездатності може стати просто не цікава для людини робота. Тут проблема збереження працездатності на належному рівні носить в основному мотиваційний характер і, отже, засіб підвищення працездатності людини стосується посилення мотивації його діяльності.

Розглянемо, як це можна було б зробити практично. Але перш за все з'ясуємо, що реально впливає на мотивацію людини. Скористаємося для цього наступною формулою:

М.д. = Н.з.п. х В.у.н.з.п. х О. у.н.з.п. + Д.п. х В.у.д.п. х О.у.д.п.,

де:

М.д. – мотивація діяльності

Н.з.п. – найбільш значима потреба, пов'язана з даною діяльністю

В.у.н.з.п. – вірогідність задоволення найбільш значимої потреби у відповідному виді діяльності

О.у.н.з.п. – чекання задоволення цієї потреби в даному виді діяльності

Д.п. – інші потреби людини, які можуть бути задоволені за допомогою даного виду діяльності

В.у.д.п. – вірогідність задоволення інших потреб людини в даному виді діяльності

О.у.д.п. – чекання задоволення інших потреб людини в даному виді діяльності.

Розглянемо загальні принципи вживання цієї формули до вирішення проблеми посилення мотивації діяльності людини, що цікавить нас.

М.д. – це сила реального прагнення людини до занять відповідним видом діяльності. Чим більше М.д., тим вище працездатність людини, і навпаки, чим менше М.д., тим нижче працездатність людини. Основна дорога підвищення і збереження працездатності людини полягає, відповідно, в посиленні М.д.

От чого ж залежить мотивація діяльності? Перш за все від сили найбільш значимої потреби, яка може бути задоволена за допомогою даного виду діяльності. У приведеній вище формулі сила відповідної потреби позначена як Н.з.п. (найбільш значима потреба). Якщо заняття відповідним видом діяльності відповідає цій потребі людини, то це підтримуватиме інтерес людини до діяльності і, отже, зберігати його працездатність.

Але так, на жаль, буває далеко не завжди, і часто виявляється, що одній, найбільш значимій потребі для підтримки інтересу до діяльності недостатньо. Тоді мотивацію діяльності необхідно підсилювати за рахунок залучення до управління діяльністю інших мотивів і потреб людини, які так само можуть бути задоволені за допомогою відповідної діяльності. Таких потреб може виявитися декілька, і вони в приведеній вище формулі позначені абревіатурою Д.п. (інші потреби).

Окрім самих потреб, на мотивацію можуть зробити вплив додаткові чинники, такі, як вірогідність задоволення потреб і чекання того, що в даній ситуації відповідні потреби дійсно будуть задоволені.

Людина – істота розумна, і всякий раз, приступаючи до конкретних дій, він керується певними мотивами, оцінює, наскільки його потреби дійсно можуть бути задоволені.

Якщо вони можуть бути задоволені повністю, то його інтерес до діяльності і, отже, працездатність будуть найвищими. Якщо ж, приступаючи до діяльності, людина заздалегідь не розраховує на повне задоволення актуальних потреб в заданих умовах, то його інтерес до діяльності і, відповідно, працездатність в ній будуть набагато нижчий, ніж в першому випадку.

Те ж саме стосується і чекання успіху. При стовідсотковому чеканні успіху мотивація діяльності буде сильніша, ніж при частковому чеканні успіху. І те і інше – вірогідність задоволення потреби і чекання успіху – можуть відноситися як до найбільш значимої потреби (В.у.н.з.п. і О.у.н.з.п.), так і до інших потреб (В.у.д.п. і О.у.д.п.).

Розглянемо тепер на конкретному прикладі, як психолог-консультант може практично скористатися цією формулою. Допустимо, що до психолога звернувся клієнт, який скаржиться на те, що давно займається творчою роботою, але останнім часом у нього значно знизилася працездатність. Передбачимо також, що всі інші, до цих пір розглянуті причини зниження працездатності в процесі консультаційної роботи з даним клієнтом у нього не виявилися і залишилася лише одна, остання причина, пов'язана з можливим дефіцитом мотивації діяльності.

Тоді психолог-консультант повинні будуть приступити до розробки саме цієї версії причини і вести роботу з клієнтом по наступному плану. Наприклад:

1. У бесіді з клієнтом постаратися зрозуміти самому і, крім того, допомогти усвідомити клієнтові ті потреби, ради задоволення яких він займається даним видом діяльності, де якраз і сталося зниження його працездатності. Консультант і клієнт повинні будуть разом визначити, чому працездатність клієнта зменшилася.

Можливо, що це сталося тому, що заняття відповідним видом діяльності в даний момент часу вже не повністю задовольняють потреби клієнта. Наприклад, могло статися так, що раніше результатів своєї творчої роботи ця людина (він, можливо, є вченим, письменником, інженером або художником) отримувала сповна пристойні гонорари, а зараз його творча праця фактично знецінилася.

2. Разом з клієнтом постаратися знайти нові, додаткові стимул-реакції в його роботі. Такими стимул-реакціями могли б стати інші мотиви і потреби, про які він ще не думав і які сповна могли б задовольнитися даним видом діяльності.

Для того, щоб практично знайти ці додаткові мотиви, необхідно визначити, ради чого, окрім задоволення головної потреби, клієнт готовий займатися тим же видом діяльності, яким займається в даний час. Відшукавши і вказавши клієнтові такі мотиви, необхідно перебудувати ієрархію його потреб, лежачу в основі відповідної діяльності, так, щоб верхній рівень в ній тепер займали нові мотиви і потреби.

Психологічно це означає, що потрібно змінити або додати новий сенс колишньої діяльності. Якщо, наприклад, виявиться, що раніше творчою роботою клієнт займався в основному ради заробітку, потім – для престижу, визнання з боку довколишніх людей, то тепер його необхідно постаратися переконати в тому, що самоповага може означати для людини не менше, ніж престиж і заробіток. Переконавши в цьому клієнта, можна далі відновити його працездатність через посилення мотивації і підвищення внутрішнього інтересу до творчої роботи

3. Третій бажаний крок на дорозі посилення мотивації полягає в тому, аби разом з клієнтом розглянути умови його життя і довести, що насправді клієнт має значно більше шансів задовольнити свої найбільш значимі і інші потреби за допомогою відповідної діяльності, чим йому здавалося до цих пір, що чекання успіху у нього є об'єктивно вищим, ніж він раніше передбачав.

У нашому прикладі це означає наступне: пояснити клієнтові, що за допомогою його творчої роботи можна не лише більше запрацювати, але добитися того, аби його більше поважали і аби він сам себе вище цінував, як особа.

Консультуючи клієнта по цих питаннях, психолог спільно з ним повинен знаходити дороги і звертати увагу самого клієнта на те, як краще всього добитися бажаного результату. У практичному плані по відношенню, наприклад, до того, що втратив свою працездатність творчій людині це, зокрема, означає, що разом з ним необхідно розробити конкретний, сповна реальний план таких практичних дій, розрахованих на найближчу перспективу, реалізація яких повинна буде відновити і підвищити втрачену працездатність клієнта.

Причина 5. Наступною можливою причиною зниження працездатності можуть стати неприємні переживання клієнта, пов'язані з подіями і справами в його житті, що не мають прямого відношення до виконуваної їм в даний момент часу роботі.

Ця причина зазвичай безпосередньо не пов'язана з діяльністю, якою людина зайнята, і, отже, способи її усунення лежать за межами регуляції мотивації або вмісту відповідної діяльності.

До виводу про існування у клієнта даної причини зниження працездатності приходять в тому випадку, якщо в ході бесіди з ним не підтверджується наявність жодній з раніше розглянутих причин. Проте для безпомилкового висновку про те, що саме такий причина є такою, що реально діє, необхідне пряме підтвердження факту її існування.

Це може бути зроблено, наприклад, в результаті аналізу відповідей клієнта на наступні питання (їх зазвичай задають клієнтові вже після того, як твердо встановлено, що описані вище причини не є такими, що реально діють):

• Що у вашому житті сталося до того моменту або в той час, коли ви реально відчули, що ваша працездатність почала знижуватися?

• Яку реакцію ця подія викликала у вас?

• Що ви самі зробили для того, щоб впоратися з виниклою проблемою?

• Чи удалося вам вирішити цю проблему? Якщо не удалося, то чому?

Якщо у відповідях клієнта на ці питання з'ясується, що якісь значимі події в його житті за останній час дійсно сталися, якщо, крім того, виявиться, що серед цих подій були вельми неприємні, породжувачі у клієнта тривалі, негативні переживання, якщо, нарешті, виявиться, що клієнт намагався з ними впоратися, але не зміг, і відповідні проблеми До цих пір не вирішені, то зі всього цього виходить вивід, що обговорювана причина зниження працездатності дійсно існує. В цьому випадку разом з клієнтом необхідно буде приступити до пошуку способу її рішення і до усунення відповідної нею причини.

Читайте також:

1. Аналіз причин аварійності та шляхи її зниження
2. Визначення резервів зниження собівартості продукції.
3. Де шукати джерела, причини виникнення справжньої, дійової активності, які причини її зниження?
4. Динаміка працездатності і стану втоми
5. До чого призводить зниження напруги на затискачах електродвигуна понад допустимі норми?
6. Допомога при тимчасовій непрацездатності
7. Електротравматизм. Основні причини та шляхи зниження його рівня. Фактори які його викликають.
8. Загальна характеристика фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
9. Загальні закономірності виникнення техногенних небезпек, їх вплив на природне середовище та людину. Засоби та заходи зниження їх наслідків.
10. Загальні закономірності виникнення техногенних небезпек, їх вплив на природне середовище та людину. Засоби та заходи зниження їх наслідків.
11. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності
12. Закони Рауля для відносного зниження тиску над розчином

Переглядів: 1792